Прага, 24 квітня 2001 – Уряд в державі є вищим органом виконавчої влади. Політико-правовий статус його визначається Конституцією і спеціальним законодавством. В Україні уряд іменується Кабінетом Міністрів і нині навколо нього відбуваються гострі політичні бої, котрі свідчать, скоріше, не про недієздатність Кабінету прем’єра Віктора Ющенка, а про хаос у політичному житті України, серед якого є й сили, котрі зацікавлені у такому розвиткові події.
Десять років політичних реформ в Україні так і не привели до більш-менш чіткого визначення політичної структури цієї держави. Тому й сьогодні важко охарактеризувати державний механізм цієї країни – чи це президентська, чи парламентська, чи парламентсько-президентська республіка… У останні місяці чимало йдеться про опозицію, котра, як не парадоксально, підтримує главу діючого уряду, тоді, як правляча більшість у парламенті, та й в президентській адміністрації, хочи позбутися ющенківськогоКабінету Міністрів, не зважаючи на його явні успіхи в управлінні економікою. Все змішалося у цьому політичному хаосі.
Чи можна назвати нинішню ситуацію в Україні урядовою кризою? Скоріше – ні, бо ситуація навколо Кабінету Віктора Ющенка загострилася унаслідок зростання небезпеки поразки всесильних олігархічних кланів, котрі донедавна гуртувалися навколо президента. І одна з головних причин страху олігархів – це чіткі дії нинішнього українського уряду, котрий не лише взяв під свій контроль газові й нафтові труби але й чітко визначив плин фінансових потоків, порядок з офшорними зонами. Тобто основна частина раніше неконтрольованих державою доходів нинішньої купки казкового збагатілих «жирних котів» України виявилася викритою нинішнім урядом. Тому й така антиурядова лють вилилася нині на трибуні Верховної Ради, котрою керують, переважно, ті ж самі «жирні коти».
Народу й неозброєним оком видно, що щось стало змінюватися у його житті, впереше за останні десять років, на краще…Це й пенсії й зарплати, й реальність кращих переспектив з працею стала зрозумілішою за правління уряду Віктора Ющенка. Але такий перебіг подій не влаштовує не лише «жирних котів» але й червоних, тобто комуністів, бо вони бачать невідворотність нових змін – стає минулим колгоспно-радянська номенклатурість, зникають розподільники при штабах цивільної оборони, при сільських, районних рада, райкомах, обкомах та інші комуністично-бюрократичні привілеї. Життя стає все прозорішим та демократичнішим.
Тому говорити про якусь політичну структурованість Верховної Ради на основі справжніх політико-економічних програм не доводиться. Нинішній парламент у Києві є переважно пристанищем грошових мішків і загроза їх розв’язання заставляє олігархів захищатися, формуючи тимчасові більшості, навіть з комуністами, аби зліквідувати найближчу небезпеку - уряд Віктора Ющенка, котрий знаю звідки ноги ростуть у нинішніх нуворішів України. Останнім часом місцеві в Києві олігархи зрозуміли, що їх, з їхніми мільярдами, ніхто не чекає на Заході, томй така ненависть до цивілізованого світу. А президент дуже тісно пов’язаний з цими казково збагатілими силами, йому також хочеться якогось більш-менш прогнозованого майбутнього, як він признався в одному з інтерв’ю німецькому журналу «Фокус». Тому й Кучма не дуже б’є себе у груди в спробах захистити уряд Ющенка, він, спершись на лопату, каже, що доля нинішнього кабінету у його власних руках. Чи так це насправді?
Звичайно ж, що ні. В умовах хаосу ніхто невпевнений у завтрашньому дні. Найбільше хочуть руїни, ті що вже зрозуміли минулість своїх намагань, і це, насамперед, комуністи і вороги нинішньої держави, яка з великими труднощами стає на власні ноги і не без допомоги таких діячів, як Віктор Ющенко.
Десять років політичних реформ в Україні так і не привели до більш-менш чіткого визначення політичної структури цієї держави. Тому й сьогодні важко охарактеризувати державний механізм цієї країни – чи це президентська, чи парламентська, чи парламентсько-президентська республіка… У останні місяці чимало йдеться про опозицію, котра, як не парадоксально, підтримує главу діючого уряду, тоді, як правляча більшість у парламенті, та й в президентській адміністрації, хочи позбутися ющенківськогоКабінету Міністрів, не зважаючи на його явні успіхи в управлінні економікою. Все змішалося у цьому політичному хаосі.
Чи можна назвати нинішню ситуацію в Україні урядовою кризою? Скоріше – ні, бо ситуація навколо Кабінету Віктора Ющенка загострилася унаслідок зростання небезпеки поразки всесильних олігархічних кланів, котрі донедавна гуртувалися навколо президента. І одна з головних причин страху олігархів – це чіткі дії нинішнього українського уряду, котрий не лише взяв під свій контроль газові й нафтові труби але й чітко визначив плин фінансових потоків, порядок з офшорними зонами. Тобто основна частина раніше неконтрольованих державою доходів нинішньої купки казкового збагатілих «жирних котів» України виявилася викритою нинішнім урядом. Тому й така антиурядова лють вилилася нині на трибуні Верховної Ради, котрою керують, переважно, ті ж самі «жирні коти».
Народу й неозброєним оком видно, що щось стало змінюватися у його житті, впереше за останні десять років, на краще…Це й пенсії й зарплати, й реальність кращих переспектив з працею стала зрозумілішою за правління уряду Віктора Ющенка. Але такий перебіг подій не влаштовує не лише «жирних котів» але й червоних, тобто комуністів, бо вони бачать невідворотність нових змін – стає минулим колгоспно-радянська номенклатурість, зникають розподільники при штабах цивільної оборони, при сільських, районних рада, райкомах, обкомах та інші комуністично-бюрократичні привілеї. Життя стає все прозорішим та демократичнішим.
Тому говорити про якусь політичну структурованість Верховної Ради на основі справжніх політико-економічних програм не доводиться. Нинішній парламент у Києві є переважно пристанищем грошових мішків і загроза їх розв’язання заставляє олігархів захищатися, формуючи тимчасові більшості, навіть з комуністами, аби зліквідувати найближчу небезпеку - уряд Віктора Ющенка, котрий знаю звідки ноги ростуть у нинішніх нуворішів України. Останнім часом місцеві в Києві олігархи зрозуміли, що їх, з їхніми мільярдами, ніхто не чекає на Заході, томй така ненависть до цивілізованого світу. А президент дуже тісно пов’язаний з цими казково збагатілими силами, йому також хочеться якогось більш-менш прогнозованого майбутнього, як він признався в одному з інтерв’ю німецькому журналу «Фокус». Тому й Кучма не дуже б’є себе у груди в спробах захистити уряд Ющенка, він, спершись на лопату, каже, що доля нинішнього кабінету у його власних руках. Чи так це насправді?
Звичайно ж, що ні. В умовах хаосу ніхто невпевнений у завтрашньому дні. Найбільше хочуть руїни, ті що вже зрозуміли минулість своїх намагань, і це, насамперед, комуністи і вороги нинішньої держави, яка з великими труднощами стає на власні ноги і не без допомоги таких діячів, як Віктор Ющенко.
