Прага, 9 травня 2001 – Західна преса продовжує коментувати нинішні дискусії у США у справі національної програми протиракетної оборони. Коментатори повертаються також до справи виключення Сполучених Штатів минулого тижня із комісії ООН з питань прав людини.
Коментуючи національну програму протиракетної оборони США, британська газета «Файненшл таймс» називає цю програму радше оборонною ніж наступальною і вважає що програма не викличе гонки озброєнь, а навпаки – загальмує її. Газета цитує військового фахівця Лоренса Фрідмана, який підкреслює, що свого часу лише обставини холодної війни заперечували цю логіку, тобто той факт, що програма протиракетної оборони мала би загальмувати гонку озброєнь. 72-го року обидві сторони (тобто США й СРСР) підписали угоду про обмеження стратегічних озброєнь, яка передбачала певну кількість ядерних боєголовок з обох сторін, які забезпечували також певний ступінь взаємного знищення. Негативну реакцію у світі на рішення Буша розпочати розробку програми протиракетної оборони газета називає перебільшеною, а саму програму не настільки важливою, як її представляють. На думку газети, при цьому всьому програма може викликАти відвертий скептицизм. Водночас, зазначає «Файненшл таймс» на закінчення, як голуби (тобто прихильники миру), так і яструби не повинні побоюватися здорових дискусій у справі стратегічного значення нових оборонних технологій.
Тим часом газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить коментар Джін Кірпатрік, яка за часів президента Рейгана була послом США при ООН. Автор повертається до справи виключення Сполучених Штатів минулого тижня із комісії ООН з питань прав людини. При чому це сталося в один час, коли американський представник висунув свою кандидатуру на місце у міжнародній раді ООН з питань контролю над наркотиками і теж зазнав поразки. До ради обрано представників Австрії, Нідерландів і Франції, а також Перу та Індії.
Джін Кірпатрік підкреслює, що обидві поразки були несподіванкою, зокрема з огляду на те, що письмових підтверджень на підтримку кандидатів США перед голосуваннями було більше, ніж пізніше голосів «за». Коментатор зазначає з цього приводу, що голосування викликають одне здивування, коли взяти до уваги кількість надійних союзників і друзів США серед західних демократій. Серед багатьох американців шириться думка, пише на закінчення Кірпатрик, що союзники США зіграли вирішальну роль у поразці американського кандидата до комісії ООН з питань прав людини. При цьому автор згадує про 15 країн Європейського союзу.
Коментуючи національну програму протиракетної оборони США, британська газета «Файненшл таймс» називає цю програму радше оборонною ніж наступальною і вважає що програма не викличе гонки озброєнь, а навпаки – загальмує її. Газета цитує військового фахівця Лоренса Фрідмана, який підкреслює, що свого часу лише обставини холодної війни заперечували цю логіку, тобто той факт, що програма протиракетної оборони мала би загальмувати гонку озброєнь. 72-го року обидві сторони (тобто США й СРСР) підписали угоду про обмеження стратегічних озброєнь, яка передбачала певну кількість ядерних боєголовок з обох сторін, які забезпечували також певний ступінь взаємного знищення. Негативну реакцію у світі на рішення Буша розпочати розробку програми протиракетної оборони газета називає перебільшеною, а саму програму не настільки важливою, як її представляють. На думку газети, при цьому всьому програма може викликАти відвертий скептицизм. Водночас, зазначає «Файненшл таймс» на закінчення, як голуби (тобто прихильники миру), так і яструби не повинні побоюватися здорових дискусій у справі стратегічного значення нових оборонних технологій.
Тим часом газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить коментар Джін Кірпатрік, яка за часів президента Рейгана була послом США при ООН. Автор повертається до справи виключення Сполучених Штатів минулого тижня із комісії ООН з питань прав людини. При чому це сталося в один час, коли американський представник висунув свою кандидатуру на місце у міжнародній раді ООН з питань контролю над наркотиками і теж зазнав поразки. До ради обрано представників Австрії, Нідерландів і Франції, а також Перу та Індії.
Джін Кірпатрік підкреслює, що обидві поразки були несподіванкою, зокрема з огляду на те, що письмових підтверджень на підтримку кандидатів США перед голосуваннями було більше, ніж пізніше голосів «за». Коментатор зазначає з цього приводу, що голосування викликають одне здивування, коли взяти до уваги кількість надійних союзників і друзів США серед західних демократій. Серед багатьох американців шириться думка, пише на закінчення Кірпатрик, що союзники США зіграли вирішальну роль у поразці американського кандидата до комісії ООН з питань прав людини. При цьому автор згадує про 15 країн Європейського союзу.
