Доступність посилання

ТОП новини

Ініціатива створити в німецькому концтаборі Равенсбрюк музей пам’яті жінок-в’язнів з України потребує державної підтримки


Ініціатива створити в німецькому концтаборі Равенсбрюк музей пам’яті жінок-в’язнів з України потребує державної підтримки

Прага, 9 травня 2001- В МЮНХЕНІ ЖИВЕ СЬОГОДНІ УРОДЖЕНКА ВІННИЧИНИ ЛІДІЯ МАРЦЮК. МАЙЖЕ ТРИ РОКИ БУЛА ВОНА В’ЯЗНЕМ НІМЕЦЬКОГО КОНЦЕНТРАЦІЙНОГО ТАБОРУ РАВЕНСБРЮК. Лідії МАРЦЮК НАЛЕЖИТЬ ІНІЦІАТИВА СТВОРИТИ В КОНЦТАБОРІ МУЗЕЙ ПАМ’ЯТІ українських ЖІНОК - В’ЯЗНІВ. ПРО ЦЕ БІЛЬШЕ - В ІНТЕРВ’Ю З ЛІДІЄЮ МАРЦЮК.

Оксана Пеленська - Нещодавно пані Ліція Марцюк відзначила своє 80-річчя. Незважаючи на вік, це повна енергії жінка, котра все своє життя прагнула бачити свою батьківщину вільною і квітучою. Втікаючи від більшовиків, родина ЛІДІЇ МАРЦЮК змушена була емігрувати на захід. Коли почалася Друга світова війна, Лідія була студенткою Берлінського економічного інституту. 42-го року за причетність до українського визвольного руху за кордоном її було арештовано гестапо. Півроку її тримали у в’язниці на АЛЕКСАНДЕРПЛЯЦ у Берліні, потім без суду відправили до концтабору в Равесбрюці. Пані ЛІДІЯ МАРЦЮК згадує:

Лідія МАРЦЮК

Цим німецьким табором пройшло 139 тисяч жінок. І німецькі жінки були, й чужинки… Найбільше було з Польщі. З Франції, Голандії, Норвегії, України. На жаль, не можна твердити дотепер – яка кількість. Приблизно, я так думаю, вісім тисяч. Тому що ми (як німецькі студентки) знали німецьку мову й були арештовані на території Німеччини, то нас відразу кинули до бараків, де були, насамперед, німки. Ми не мали контактів з жінками-в’язнями з інших бараків. Це колосальна територія, ми не мали можливості шукати українських жінок і з ними говорити.

Оксана Пеленська

Як і коли Вам вдалося вперше налагодити контакти з жінками - колишніми в’язнями Равенсбрюку в Україні?

Лідія Марцюк

1992-го року. Відтоді я їжджу до Равенсбрюку. Там я зустрічаю колишніх політичних в’язнів, яких запрошують німці. Надя Кальницька з Маріуполя є головою Спілки колишніх в’язнів концтаборів, вона репрезентує Україну на всіх міжнародніх конгресах. Щороку відбувається в іншій країні. Три роки тому – в Празі – я з нею особисто познайомилась. Більшість контактів я маю за кордоном. Я допомагала отримати відшкодування жінкам українського походження – колишнім політичним в’язням, які живуть в Америці, Англії, Франції. По 10 тисяч марок вони дістали від німецької фірми «Сіменс».

Оксана Пеленська

Пані Лідіє, Равенсбрюк сьогодні – це пам’ятник. Знаю, що там є келії, які присвячені різним країнам. Чи є там українська келія?

Лідія Марцюк

На жаль, немає.

Оксана Пеленська

А чи Ви відчуваєте якусь допомогу з боку української держави?

Лідя Марцюк

Ні! Взагалі. У нас нема документів, жодних архівів. Потрібна допомога фахівців, істориків. Ми маємо документально доведені дані – 2503 українки було ув’язнено в Равенсбрюку. Але ж пізніше масово з України привозили і арештовували в Німеччині – немає точних даних. Як я згадую ті величезні блоки, і яка маса тих жінок там була! – то думаю, щонайменше було 8 тисяч жінок з України. Над цим треба працювати, це не проста справа, а люди ж вмирають…

Оксана Пеленська

Можливо, нашу розмову почують в Україні і зрештою допоможуть зсунути з мертвої точки цю важливу державну справу – допомогти створити український куток в міжнародному жіночому концентраційному таборі в Равенсбрюці. Без допомоги держави цього, мабуть, не зробити. А Вам як великій ентузіастці цієї справи – низький уклін.

Лідія Марцюк

Дякую. Це мій обов’язок.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG