Прага, 21 травня 2001 – Каспійська проблема постійно перебуває у центрі уваги світової політики. Нещодавня зустріч президентів Венесуели і Росії у Москві, призупинка роботи трубопроводу Тенґіз – Новросійськ, а особливо – проголошення нового плану енергетичної політики президентом Джорджем Бушем, у якому міститься й підтримка реалізації проекту Актау-Баку- Тбілісі-Джейхан, є свідченнями пильної уваги до енергетичних ресурсів Каспійського моря.
Не все так просто у світової торгівлі, як здається за плоскою економічною формулою товар – гроші – товар… Бо за нею стоять важливі економічні й політичні інтереси…Це стосується й дешевої казахської нафти. Не знати, чи взаємопов’язані переговори лідера Світової організації експортерів нафти, президента Венесуели Уго Чавеса і президента Росії Володимира Путіна з призупинкою перекачування казахської нафти через трубопровід Тенґіз-Новросійськ, з якою спостерігачі пов’язують досить близьке зниження світових цін. Але заяву Уго Чавеса про недопустимість у найближчий час зниження світової ціни на нафту нижче 25 доларів за баррель у Кремлі цілком схвалили. Ще б пак, на цьому базуються, зокрема й програмні ресурси російського президента у внутрішній політиці країни. А Каспійський трубопроводний консорціум пояснує цю паузу на нафтошляху Тенґіз-Новоросійськ труднощами у стосунках між акціонерами…
Тим часом світові експерти продовжують аналізувати перспективи реалізації чотирьох можливих шляхів транспортування каспійських енергетичних запасів. Один з шляхів, з казахського Тенґізу до російського чорноморського порту Новоросійськ, вже діє, хоча й загальмував на старті. Іранський варіант нині є, з політичних міркувань, найвіддаленішим, китайський також не має поки-що реальних перспектив, а проект Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан, виглядає, отримав новий поштовх підтримки у Вашинґтоні.
Наш кореспондент у американській столиці інформує про досить песимістичну реакцію пересічних американців на новий план свого президента щодо енергетичної політики в умовах нестачі електроенергії і підвищення цін на енергоносії, особливо – на нафту. Але звертає увагу на те, що Джордж Буш у своїх пропозиціях минулого тижня щодо Національної політики в галузі енергетики запропонував активізувати зусилля з реалізації планів будівництва трубопроводу Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан. У новому енергетичному плані американської адміністрації йдеться про майбутні дії американської економіки в умовах коливання цін на енергоносії, зокрема на нафту, газ та інші джерела енергії. Йдеться про гарантованій доступ до світових запасів цих енергоносіїв та про можливість розумного реґулювання цін на них. Проект Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан займає у американських планах досить серйозне місце. За словами Фіони Хілл, вашинґтонського експерта з проблем Кавказу і Середньої Азії:
Голос
«Тепер, очевидно, знову американська адміністрація надає цьому проектові особливого значення. Але нині з дещо-іншої причини, з точки зору національних інтересів США, з причини внутрішньої енергетичної кризи»
Тому й не дивно, що в ці дні представники американської адміністрації підкреслюють необхідність підтримки зусиль Азербайджану, Туреччини, Грузії у їх пошуку шляхів найбільш вигідної комерційної реалізації цього проекту. У Вашинґтоні також не заперечують, що частина казахської нафти транспортуватиметься на Захід через вже існуючий трубопровід Тенґіз-Новросійськ. Цими днями представник посольства Казахстану у американській столиці заявив, що його країна підтримує плани реалізації проекту Баку-Джейхан.
Не все так просто у світової торгівлі, як здається за плоскою економічною формулою товар – гроші – товар… Бо за нею стоять важливі економічні й політичні інтереси…Це стосується й дешевої казахської нафти. Не знати, чи взаємопов’язані переговори лідера Світової організації експортерів нафти, президента Венесуели Уго Чавеса і президента Росії Володимира Путіна з призупинкою перекачування казахської нафти через трубопровід Тенґіз-Новросійськ, з якою спостерігачі пов’язують досить близьке зниження світових цін. Але заяву Уго Чавеса про недопустимість у найближчий час зниження світової ціни на нафту нижче 25 доларів за баррель у Кремлі цілком схвалили. Ще б пак, на цьому базуються, зокрема й програмні ресурси російського президента у внутрішній політиці країни. А Каспійський трубопроводний консорціум пояснує цю паузу на нафтошляху Тенґіз-Новоросійськ труднощами у стосунках між акціонерами…
Тим часом світові експерти продовжують аналізувати перспективи реалізації чотирьох можливих шляхів транспортування каспійських енергетичних запасів. Один з шляхів, з казахського Тенґізу до російського чорноморського порту Новоросійськ, вже діє, хоча й загальмував на старті. Іранський варіант нині є, з політичних міркувань, найвіддаленішим, китайський також не має поки-що реальних перспектив, а проект Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан, виглядає, отримав новий поштовх підтримки у Вашинґтоні.
Наш кореспондент у американській столиці інформує про досить песимістичну реакцію пересічних американців на новий план свого президента щодо енергетичної політики в умовах нестачі електроенергії і підвищення цін на енергоносії, особливо – на нафту. Але звертає увагу на те, що Джордж Буш у своїх пропозиціях минулого тижня щодо Національної політики в галузі енергетики запропонував активізувати зусилля з реалізації планів будівництва трубопроводу Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан. У новому енергетичному плані американської адміністрації йдеться про майбутні дії американської економіки в умовах коливання цін на енергоносії, зокрема на нафту, газ та інші джерела енергії. Йдеться про гарантованій доступ до світових запасів цих енергоносіїв та про можливість розумного реґулювання цін на них. Проект Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан займає у американських планах досить серйозне місце. За словами Фіони Хілл, вашинґтонського експерта з проблем Кавказу і Середньої Азії:
Голос
«Тепер, очевидно, знову американська адміністрація надає цьому проектові особливого значення. Але нині з дещо-іншої причини, з точки зору національних інтересів США, з причини внутрішньої енергетичної кризи»
Тому й не дивно, що в ці дні представники американської адміністрації підкреслюють необхідність підтримки зусиль Азербайджану, Туреччини, Грузії у їх пошуку шляхів найбільш вигідної комерційної реалізації цього проекту. У Вашинґтоні також не заперечують, що частина казахської нафти транспортуватиметься на Захід через вже існуючий трубопровід Тенґіз-Новросійськ. Цими днями представник посольства Казахстану у американській столиці заявив, що його країна підтримує плани реалізації проекту Баку-Джейхан.
