Київ, 21 травня 2001 - Арабські автори ІХ століття засвідчили користування мешканців Київської Русі рунічним письмом – «протоглаголицею». А поширення християнства серед слов’ян Центральної Європи саме з Візантії обумовило спорадичне використання ними грецького алфавіту, прилаштованого до слов’янських мов. Наприклад, так звана «Софійська абетка» з київського собору Святої Софії складалася з двадцяти трьох грецьких літер та чотирьох специфічно слов’янських літер Б, Ж, Ш і Щ.
860 року викладач Константинопольського університету Костянтин Філософ та його старший брат, ігумен грецького монастиря Поліхрон Мефодій здійснили дипломатичну та місіонерську подорож до Хозарії. Повертаючись наступного року до Візантії, брати у кримському Херсонесі віднайшли мощі святого Климента.
Невдовзі Костянтин на основі грецького письма впорядкував слов’янську абетку, названу згодом «кирилицею». Брати переклали з грецької на старослов’янську мову Євангеліє, Псалтир та Послання апостолів, записавши їх за новою абеткою. Коли ж 863 року Костянтин і Мефодій на запрошення князя Ростислава переїхали до Моравії, вони проповідували там християнство, відправляючи служби слов’янською мовою, і були за це звинувачені в єресі.
866 року Костянтин та Мефодій перевезли частину мощів святого Климента з Херсонесу до Риму в дар папі Андріану Другому. Папа освятив зроблені братами переклади літургійних книг і благословив богослужіння старослов’янською мовою.
У грецькому монастирі Риму Костянтин постригся у ченці під іменем Кирила. Він помер у Римі 14 лютого 869 року. Мефодій незабаром був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії. Він помер 19 квітня 885 року.
Того ж року учні Кирила та Мефодія були вигнані з Моравії і переселилися до Болгарії. Там наприкінці ІХ століття виник потужний центр християнського просвітництва, який спричинився до тодішнього розквіту давньоболгарської культури. А вже з Болгарії кирилична абетка та переклади Біблії старослов’янською мовою потрапили до Київської держави.
860 року викладач Константинопольського університету Костянтин Філософ та його старший брат, ігумен грецького монастиря Поліхрон Мефодій здійснили дипломатичну та місіонерську подорож до Хозарії. Повертаючись наступного року до Візантії, брати у кримському Херсонесі віднайшли мощі святого Климента.
Невдовзі Костянтин на основі грецького письма впорядкував слов’янську абетку, названу згодом «кирилицею». Брати переклали з грецької на старослов’янську мову Євангеліє, Псалтир та Послання апостолів, записавши їх за новою абеткою. Коли ж 863 року Костянтин і Мефодій на запрошення князя Ростислава переїхали до Моравії, вони проповідували там християнство, відправляючи служби слов’янською мовою, і були за це звинувачені в єресі.
866 року Костянтин та Мефодій перевезли частину мощів святого Климента з Херсонесу до Риму в дар папі Андріану Другому. Папа освятив зроблені братами переклади літургійних книг і благословив богослужіння старослов’янською мовою.
У грецькому монастирі Риму Костянтин постригся у ченці під іменем Кирила. Він помер у Римі 14 лютого 869 року. Мефодій незабаром був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії. Він помер 19 квітня 885 року.
Того ж року учні Кирила та Мефодія були вигнані з Моравії і переселилися до Болгарії. Там наприкінці ІХ століття виник потужний центр християнського просвітництва, який спричинився до тодішнього розквіту давньоболгарської культури. А вже з Болгарії кирилична абетка та переклади Біблії старослов’янською мовою потрапили до Київської держави.
