Москва, 21 травня 2001 - Як відомо, початок політичної діяльності Андрєя Сахарова несхвально сприйняли не тільки комуністичні лідери Радянського союзу, а й багато співгромадян академіка, які не могли усвідомити, чому тричі герой соціалістичної праці Андрєй Сахаров відмовився від усіх пільг та свого високого соціального статусу заради незрозумілих багатьом ідей. І тільки по тому, як почалася перебудова, і академік Сахаров з’явився на трибуні з’їзду народних депутатів Радянського союзу, в Росії посали усвідомлювати, яку велику роль відіграв Сахаров у світовій цивілізації та розвитку російського суспільства.
Однак, сьогодні про спадщину Андрєя Сахарова згадують скоріш теоретично. Багато хто з тих, хто був поруч із Сахаровим, так і залишається для теперішнього суспільства марґінальною постаттю. Є очевидно, що Сахаров навряд чи сприймав би кричуще порушення людських прав, яке відбувається у сучасній Росії, акцію російських силових структур у Чечні, намагання реставрувати символи ганебного комуністичного минулого.
Сахаров не стояв під мелодію сталінського гімну Радянського союзу, і навряд чи стояв би під мелодію нового гімну Російської федерації, яка є саме тією, сталінською, мелодією. Є очевидно, що приклад Андрєя Сахарова та його реакція на намагання вже нової російської посткомуністичної еліти привласнити собі спадщину комуністичних лідерів та відновити її таким чином, щоб реабілітувати власне минуле, минуле керівників комуністичних комітетів та працівників КҐБ – все це могло б не влаштовувати академіка та його однодумців.
Однак, сьогодні про спадщину Андрєя Сахарова згадують скоріш теоретично. Багато хто з тих, хто був поруч із Сахаровим, так і залишається для теперішнього суспільства марґінальною постаттю. Є очевидно, що Сахаров навряд чи сприймав би кричуще порушення людських прав, яке відбувається у сучасній Росії, акцію російських силових структур у Чечні, намагання реставрувати символи ганебного комуністичного минулого.
Сахаров не стояв під мелодію сталінського гімну Радянського союзу, і навряд чи стояв би під мелодію нового гімну Російської федерації, яка є саме тією, сталінською, мелодією. Є очевидно, що приклад Андрєя Сахарова та його реакція на намагання вже нової російської посткомуністичної еліти привласнити собі спадщину комуністичних лідерів та відновити її таким чином, щоб реабілітувати власне минуле, минуле керівників комуністичних комітетів та працівників КҐБ – все це могло б не влаштовувати академіка та його однодумців.
