Київ, 22 травня 2001 - В Україні починаються нові залаштункові бої навколо оборонної реформи. Одні дійові особи цих баталій кажуть, що армію треба скорочувати і чим скоріше, чим краще. Інші (а це безпосередньо представники оборонного відомства) ладні вважати , що таки пропозиції ґрунтуються на
антизаконних підставах.
Грошей завжди чомусь менше, ніж сподіваєшся. Вкотре ця аксіома докотилася до української армії. Точніше – до тих, хто визначає її майбутнє. А це майбутнє Збройних Сил Україні, як відомо, намагається визначити спеціально створена міжвідомча робоча група за участю. представників міністерства оборони, Ради національної безпеки та оборони, науковців та неурядових експертів. Голова державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України Володимир Горбулін про завдання цієї комісії сказав так.
“Перед цією міжвідомчою робочою групою поставлене завдання змоделювати формулу Збройних Сил на 2010 рік і внести свої пропозиції до державної програми розвитку озброєння військової техніки. Строк, який нам наданий, це перше півріччя 2001 року. Це дуже складне завдання”
Аби деталізувати слова Володимира Горбуліна варто додати, що серед представників міжвідомчої робочої групи народилася пропозиція обмежити оборонні витрати до 1.5% від валового внутрішнього продукту. Бо на більше економіка країни просто не спроможна. З цього лише один висновок: армію треба скорочувати. І скорочувати кардинально. Всупереч тому, що Міноборони недавно звітувало, що чисельність у 295 тисяч вояків є оптимальною, і впродовж найближчих п’яти років суттєвих змін зазнавати не повинна.
Військові не теоретичну можливість обмеження фінансування Збройних Сил ( і, як наслідок, неминучого скорочення) зреагували досить жорстко. Ось наприклад, що заявив міністр оборони України Олександр Кузьмук :
“Військове відомство ніколи не погодиться з антизаконними діями. А закон про оборону якраз і передбачає три відсотки від валового внутрішнього продукту”.
Військові кажуть, що вони мають прогноз Міністерства економіки, за яким з року в рік в Україні буде відбуватися економічне зростання. Отже, мають збільшуватися і обороні витрати. А під вирахувані таким чином кошти якраз і було заплановано низку реформ у війську. Наприклад, перехід Збройних Сил на структуру, яку Міністр оборони називає євроатлантичною моделлю. І, звісно, переведення армії на професійну основу з 2015 року. Якщо грошей буде менше, то усім цим намірам разом з професіоналізацією – крах. Начальник головного управління мобілізація та комплектування генштабу генерал Микола Матюх каже, що армія розраховує на підтримку з боку суспільства. Генерал Микола Матюх:
“Перехід на професійну армію можливий за двох умов: перше – фінансування, і друге, безумовно, підтримка суспільства, зокрема, з боку законодавчої бази. А якщо суспільство підтримає, то воно змусить законодавчо-виконавчу владу виділити необхідне фінансування”.
Проте одна деталь. Оборонна реформа в Україні насправді не є справою національною у тому сенсі, що вона цікавить і викликає зацікавлення значної кількості пересічних громадян країни. Так що генералам у відстоюванні власного погляду на майбутнє армії можна розраховувати лише на власні сили. А як свідчить попередній досвід, у фінансових боях армійські генерали рідко виходять переможцями.
Грошей завжди чомусь менше, ніж сподіваєшся. Вкотре ця аксіома докотилася до української армії. Точніше – до тих, хто визначає її майбутнє. А це майбутнє Збройних Сил Україні, як відомо, намагається визначити спеціально створена міжвідомча робоча група за участю. представників міністерства оборони, Ради національної безпеки та оборони, науковців та неурядових експертів. Голова державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України Володимир Горбулін про завдання цієї комісії сказав так.
“Перед цією міжвідомчою робочою групою поставлене завдання змоделювати формулу Збройних Сил на 2010 рік і внести свої пропозиції до державної програми розвитку озброєння військової техніки. Строк, який нам наданий, це перше півріччя 2001 року. Це дуже складне завдання”
Аби деталізувати слова Володимира Горбуліна варто додати, що серед представників міжвідомчої робочої групи народилася пропозиція обмежити оборонні витрати до 1.5% від валового внутрішнього продукту. Бо на більше економіка країни просто не спроможна. З цього лише один висновок: армію треба скорочувати. І скорочувати кардинально. Всупереч тому, що Міноборони недавно звітувало, що чисельність у 295 тисяч вояків є оптимальною, і впродовж найближчих п’яти років суттєвих змін зазнавати не повинна.
Військові не теоретичну можливість обмеження фінансування Збройних Сил ( і, як наслідок, неминучого скорочення) зреагували досить жорстко. Ось наприклад, що заявив міністр оборони України Олександр Кузьмук :
“Військове відомство ніколи не погодиться з антизаконними діями. А закон про оборону якраз і передбачає три відсотки від валового внутрішнього продукту”.
Військові кажуть, що вони мають прогноз Міністерства економіки, за яким з року в рік в Україні буде відбуватися економічне зростання. Отже, мають збільшуватися і обороні витрати. А під вирахувані таким чином кошти якраз і було заплановано низку реформ у війську. Наприклад, перехід Збройних Сил на структуру, яку Міністр оборони називає євроатлантичною моделлю. І, звісно, переведення армії на професійну основу з 2015 року. Якщо грошей буде менше, то усім цим намірам разом з професіоналізацією – крах. Начальник головного управління мобілізація та комплектування генштабу генерал Микола Матюх каже, що армія розраховує на підтримку з боку суспільства. Генерал Микола Матюх:
“Перехід на професійну армію можливий за двох умов: перше – фінансування, і друге, безумовно, підтримка суспільства, зокрема, з боку законодавчої бази. А якщо суспільство підтримає, то воно змусить законодавчо-виконавчу владу виділити необхідне фінансування”.
Проте одна деталь. Оборонна реформа в Україні насправді не є справою національною у тому сенсі, що вона цікавить і викликає зацікавлення значної кількості пересічних громадян країни. Так що генералам у відстоюванні власного погляду на майбутнє армії можна розраховувати лише на власні сили. А як свідчить попередній досвід, у фінансових боях армійські генерали рідко виходять переможцями.
