Прага, 01 червня 2001 – Під час останньої прем’єріади в Україні комуністична фракція у Верховній Раді ще раз продемонструвала, що метою її діяльності є не праця для економічного зміцнення незалежної України, а девіз: чим гірше, тим краще. Чим більший балаган в державі, чим більше непорозумінь і конфліктів у владних структурах, тим краще для комуністів – не для тих, що в низах, а для тих - на самих верхах.
Під час прем’єріади комуністи повели себе так, як відомий персонаж з Біблії – помили собі руки.
26 квітня комуністична фракція в українському парламенті разом з депутатами-представниками фінансово-політичних кланів проголосували за відставку уряду Ющенка. Уряду, за словами лідера КПУ Симоненка, “проамериканського”, відповідального за “всі злочини за останній рік”.
Отже спочатку про, за переконанням комуністів “злочини” уряду Ющенка. У двохтисячному році вперше в історії незалежної України відбулося реальне зростання валового національного продукту – на майже шість відсотків. Обсяг промислової продукції зріс на майже 13 відсотків. Виробництво товарів широкого вжитку посилило - на понад 24 відсотки. Після тривалого спаду минулого року вперше зафіксовано зростання виробництва в сільському господарстві на дев’ять відсотків. Зупинився зріст рівня безробіття, зменшено борги України на майже два з половиною мільярдів гривень.
Комуністи називають це “злочином” і цим самим демонструють, про яку соціальну справедливість їм ідеться. Отже долой “проамериканський” уряд Ющенка”! “Прошла зима, настало лето. Спасибо партии за это”.
Місяць пізніше 29 травня комуністична фракція в українському парламенті відмовила у підтримці кандидатові на посаду премєра Кінаху. Симоненко пояснив це тим, цитую за агенством УНІАН, що Кінах не повідомив однозначно про своє сприйняття програми комуністів. Тому отже депутати-комуністи помили руки, дуже добре усвідомлюючи собі, що для будь-якого (некомуністичного) кандидата на посаду прем’єр-міністра України приймати програму комуністів це - політичне самогубство вже на старті. КПУ якою керує Симоненко ніякої серйозної реалістичної, націленої на майбутнє, на розбудову і зміцнення української державности програми не має. А якщо колись матиме, то це вже не будуть нинішні комуністи ленінфаку. Говорити і постійно, як зіпсований патифон, повторювати про повернення народовладдя, як його розуміють комуністи, це несерйозно, розраховано на простаків. Якби в СРСР було справжнє народовладдя, Радянський Союз ніколи б не розпався. Єдиний могучий розвалився саме тому, бо в ньому панувало комуновладдя – “розум, честь і совість” епохи.
В останній прем’єріаді України комуністи використали зручний момент- подарунок долі. По-перше: послаблена позиція президента з його власної вини і, по-друге: невдоволення фінансово-політичних груп (так званих олігархів), яким несподобалося, що кабінет Ющенка відчутно і цілеспрямовано обмежує бракон’єрство в каламутних водах української, ще кульгавої на реформи економіці. Отже комуністи використали цю вигідну для них констеляцію, щоб показати свій вплив у парламенті на прийняття важливих рішень і цим самим набрати очки у своїх виборців. Бо для електорального середовища комуністів вистачить слухати й читати, що Ющенко “проамериканський”, що його дружина не з Тамбова, а українка із Спролучених Штатів. Антизахідні настрої, невігластво, помножене на комплекс національної неповноцінності й демагогію – ось тісто комуністичної фракції, що кисне й кисне у Верховній Раді України.
У зв’язку з поведінкою професійних борців за соціальну справедливість в українському парламенті варто навести суттєве твердження комуністичного депутата Віктора Понеділка, який у грудні 99 року в газеті “Комуніст” писав:
“Чим вищим є рівень життя людей, чим багаточисельнішим є середній клас, тим меншою є наша соціальна база – це об’єктивна закономірність”
Після такої тверезої самооцінки все ж треба визнати, що в КПУ є не лише комуністи, а й нормальні, тверезомислячі люди, однак, вони у меншості.
У наведених словах народного депутата Понеділка вся суть нинішньої тактики комуністичної фракції і супроти вже екс-прем’єра Ющенка, і супроти Кінаха, якого комуністи також не підтримали.
Комуністи не могли стерпіти, що уряд Ющенка показав здатність ефективно розв’язувати економічні і соціальні проблеми, бо це означає звуження електоральної бази комуністів., бо вони завжди паразитували на біді. В жодній багатій країні нема при владі комуністів. Втім, ще такий приклад. Коли у березні у Верховній Раді йшло голосування за те, аби перерахувати потерпілим від повені в Закарпатті дводенний заробіток народних депутатів України, борці за соціальну справедливість-комуністи участі в голосування не взяли. Показово чи не так?
Сам же лідер КПУ Симоненко, відзначаючи торік у жовтні чергову річницю більшовицького жовтневого путчу в Петрограді зізнався, що законотворча діяльність комуністичної фракції у Верховній Раді України практично нульова.
Комуністам в нинішній Україні влада не потрібна, вони її не хочуть, вони бояться брати на себе відповідальність тим більше не повний рік до парламентських виборів. Єдине, що вони плекають в свідомості своїх виборців, це образ КПУ – плакучо-галасливої політичної сили, яка начебто в поті чола працює задля соціальної справедливості, насправді ж КПУ працює для того, аби зберегти фікцію борця – не для добра народу, а для добра членів комуністичної фракції у Верховній Раді.
Якщо новий прем’єр-міністр України Анатолій Кінах і його команда зуміє продовжувати економічні і соціальні реформи, розпочаті урядом Ющенка, комуністи, як і досі кричатимуть про “антинародний” режим, бо їхня електоральна база стає дедалі вужчою. Ця закономірність підвладна пану Хроносу, тобто часу і відповідальності тих які справді бажають економічного зміцнення і процвітання України, розв’язання наболілих соціальних проблем.
Правильно писав народний депутат-комуніст Віктор Понеділко: “Чим вищим є рівень життя людей, чим багаточисельнішим є середній клас, тим меншою є наша (комуністів) соціальна база – це об’єктивна закономірність”.
Під час прем’єріади комуністи повели себе так, як відомий персонаж з Біблії – помили собі руки.
26 квітня комуністична фракція в українському парламенті разом з депутатами-представниками фінансово-політичних кланів проголосували за відставку уряду Ющенка. Уряду, за словами лідера КПУ Симоненка, “проамериканського”, відповідального за “всі злочини за останній рік”.
Отже спочатку про, за переконанням комуністів “злочини” уряду Ющенка. У двохтисячному році вперше в історії незалежної України відбулося реальне зростання валового національного продукту – на майже шість відсотків. Обсяг промислової продукції зріс на майже 13 відсотків. Виробництво товарів широкого вжитку посилило - на понад 24 відсотки. Після тривалого спаду минулого року вперше зафіксовано зростання виробництва в сільському господарстві на дев’ять відсотків. Зупинився зріст рівня безробіття, зменшено борги України на майже два з половиною мільярдів гривень.
Комуністи називають це “злочином” і цим самим демонструють, про яку соціальну справедливість їм ідеться. Отже долой “проамериканський” уряд Ющенка”! “Прошла зима, настало лето. Спасибо партии за это”.
Місяць пізніше 29 травня комуністична фракція в українському парламенті відмовила у підтримці кандидатові на посаду премєра Кінаху. Симоненко пояснив це тим, цитую за агенством УНІАН, що Кінах не повідомив однозначно про своє сприйняття програми комуністів. Тому отже депутати-комуністи помили руки, дуже добре усвідомлюючи собі, що для будь-якого (некомуністичного) кандидата на посаду прем’єр-міністра України приймати програму комуністів це - політичне самогубство вже на старті. КПУ якою керує Симоненко ніякої серйозної реалістичної, націленої на майбутнє, на розбудову і зміцнення української державности програми не має. А якщо колись матиме, то це вже не будуть нинішні комуністи ленінфаку. Говорити і постійно, як зіпсований патифон, повторювати про повернення народовладдя, як його розуміють комуністи, це несерйозно, розраховано на простаків. Якби в СРСР було справжнє народовладдя, Радянський Союз ніколи б не розпався. Єдиний могучий розвалився саме тому, бо в ньому панувало комуновладдя – “розум, честь і совість” епохи.
В останній прем’єріаді України комуністи використали зручний момент- подарунок долі. По-перше: послаблена позиція президента з його власної вини і, по-друге: невдоволення фінансово-політичних груп (так званих олігархів), яким несподобалося, що кабінет Ющенка відчутно і цілеспрямовано обмежує бракон’єрство в каламутних водах української, ще кульгавої на реформи економіці. Отже комуністи використали цю вигідну для них констеляцію, щоб показати свій вплив у парламенті на прийняття важливих рішень і цим самим набрати очки у своїх виборців. Бо для електорального середовища комуністів вистачить слухати й читати, що Ющенко “проамериканський”, що його дружина не з Тамбова, а українка із Спролучених Штатів. Антизахідні настрої, невігластво, помножене на комплекс національної неповноцінності й демагогію – ось тісто комуністичної фракції, що кисне й кисне у Верховній Раді України.
У зв’язку з поведінкою професійних борців за соціальну справедливість в українському парламенті варто навести суттєве твердження комуністичного депутата Віктора Понеділка, який у грудні 99 року в газеті “Комуніст” писав:
“Чим вищим є рівень життя людей, чим багаточисельнішим є середній клас, тим меншою є наша соціальна база – це об’єктивна закономірність”
Після такої тверезої самооцінки все ж треба визнати, що в КПУ є не лише комуністи, а й нормальні, тверезомислячі люди, однак, вони у меншості.
У наведених словах народного депутата Понеділка вся суть нинішньої тактики комуністичної фракції і супроти вже екс-прем’єра Ющенка, і супроти Кінаха, якого комуністи також не підтримали.
Комуністи не могли стерпіти, що уряд Ющенка показав здатність ефективно розв’язувати економічні і соціальні проблеми, бо це означає звуження електоральної бази комуністів., бо вони завжди паразитували на біді. В жодній багатій країні нема при владі комуністів. Втім, ще такий приклад. Коли у березні у Верховній Раді йшло голосування за те, аби перерахувати потерпілим від повені в Закарпатті дводенний заробіток народних депутатів України, борці за соціальну справедливість-комуністи участі в голосування не взяли. Показово чи не так?
Сам же лідер КПУ Симоненко, відзначаючи торік у жовтні чергову річницю більшовицького жовтневого путчу в Петрограді зізнався, що законотворча діяльність комуністичної фракції у Верховній Раді України практично нульова.
Комуністам в нинішній Україні влада не потрібна, вони її не хочуть, вони бояться брати на себе відповідальність тим більше не повний рік до парламентських виборів. Єдине, що вони плекають в свідомості своїх виборців, це образ КПУ – плакучо-галасливої політичної сили, яка начебто в поті чола працює задля соціальної справедливості, насправді ж КПУ працює для того, аби зберегти фікцію борця – не для добра народу, а для добра членів комуністичної фракції у Верховній Раді.
Якщо новий прем’єр-міністр України Анатолій Кінах і його команда зуміє продовжувати економічні і соціальні реформи, розпочаті урядом Ющенка, комуністи, як і досі кричатимуть про “антинародний” режим, бо їхня електоральна база стає дедалі вужчою. Ця закономірність підвладна пану Хроносу, тобто часу і відповідальності тих які справді бажають економічного зміцнення і процвітання України, розв’язання наболілих соціальних проблем.
Правильно писав народний депутат-комуніст Віктор Понеділко: “Чим вищим є рівень життя людей, чим багаточисельнішим є середній клас, тим меншою є наша (комуністів) соціальна база – це об’єктивна закономірність”.
