Москва, 31 травня 2001 ― Відставка голови правління російського акціонерного товариства «Газпром» поза сумнівом є однією із найважливіших подій у російській політиці останнього часу. Адже, є очевидним, що голова правління «Газпрому» - людина, яка впливає не тільки на російське господарство,однак, насамперед, і на політичне життя своєї країни, на її взаємини із іншими державами.
Ніде правди діти, змістом російсько-українського діалогу в останні роки був саме газ. І саме борги України за газ, так чи інакше обумовлювали справжню залежність України від східного сусіда.
Чи зміниться ця ситуація після того як у відставку пішов Рем Вяхірєв, а новим головою правління РАО «Газпром» став заступник міністра енергетики і палива Російської Федерації Олексій Міллер?
Поза сумнівом – зміниться. Адже треба усвідомлювати, Рем Вяхірєв був людиною, яка захищала інтереси менеджементу «Газпрому» і вже, як захисник інтересів газпромівського начальства, враховувала російські державні інтереси.
У Олексія Міллера роль достатньо складна. З одного боку, він має захищати інтереси найбільшого газового монополіста, з іншого – він є представником команди президента Російської Федерації Володимира Путіна. Можна сказати, що, насамперед, тепер «Газпром» буде уособлювати російські державні інтереси і таким чином, російсько-український діалог навколо енергетики буде підпорядкований тепер саме тому, як Росія бачить свої взаємини з Україною, яка форма політичних взаємин на сьогодні є важливою для російського політичного керівництва.
Сьогодні саме не економічні, а політичні мотиви будуть визначати лінію «Газпрому» по відношенню до України і, звичайно ж, по відношенню до знаменитих проектів, які захищав колишній голова правління Рем Вяхірєв. Насамперед, я маю на увазі будівництво, так званого, альтернативного газопроводу через територію Словаччини, Білорусі і Польщі. Росія продовжує захищати цей проект, однак, деякі спостерігачі говорять, що, навряд, чи він сьогодні має під собою очевидні економічні вигоди. І тому, новий голова правління «Газпрому» Олексій Міллер мав би спочатку усвідомити наскільки економічно такий проект вигідний і наскільки сьогодні Росія здатна домовитися з Україною таким чином, щоб газ, який буде поступати у Європу по новим російським західним домовленостям йшов через український газопровід.
Так що змін у російсько-українських взаєминах буде чимало, зв’язку з відставкою Рема Вяхірєва. Однак, навряд чи ці зміни будуть на краще. До цього часу в України був певний шанс бдля маневру між інтересами найбільшої у світі газової монополії і російської держави як такої. Сьогодні все підпорядковано російській державі, можливості для маневру майже не залишається.
Ніде правди діти, змістом російсько-українського діалогу в останні роки був саме газ. І саме борги України за газ, так чи інакше обумовлювали справжню залежність України від східного сусіда.
Чи зміниться ця ситуація після того як у відставку пішов Рем Вяхірєв, а новим головою правління РАО «Газпром» став заступник міністра енергетики і палива Російської Федерації Олексій Міллер?
Поза сумнівом – зміниться. Адже треба усвідомлювати, Рем Вяхірєв був людиною, яка захищала інтереси менеджементу «Газпрому» і вже, як захисник інтересів газпромівського начальства, враховувала російські державні інтереси.
У Олексія Міллера роль достатньо складна. З одного боку, він має захищати інтереси найбільшого газового монополіста, з іншого – він є представником команди президента Російської Федерації Володимира Путіна. Можна сказати, що, насамперед, тепер «Газпром» буде уособлювати російські державні інтереси і таким чином, російсько-український діалог навколо енергетики буде підпорядкований тепер саме тому, як Росія бачить свої взаємини з Україною, яка форма політичних взаємин на сьогодні є важливою для російського політичного керівництва.
Сьогодні саме не економічні, а політичні мотиви будуть визначати лінію «Газпрому» по відношенню до України і, звичайно ж, по відношенню до знаменитих проектів, які захищав колишній голова правління Рем Вяхірєв. Насамперед, я маю на увазі будівництво, так званого, альтернативного газопроводу через територію Словаччини, Білорусі і Польщі. Росія продовжує захищати цей проект, однак, деякі спостерігачі говорять, що, навряд, чи він сьогодні має під собою очевидні економічні вигоди. І тому, новий голова правління «Газпрому» Олексій Міллер мав би спочатку усвідомити наскільки економічно такий проект вигідний і наскільки сьогодні Росія здатна домовитися з Україною таким чином, щоб газ, який буде поступати у Європу по новим російським західним домовленостям йшов через український газопровід.
Так що змін у російсько-українських взаєминах буде чимало, зв’язку з відставкою Рема Вяхірєва. Однак, навряд чи ці зміни будуть на краще. До цього часу в України був певний шанс бдля маневру між інтересами найбільшої у світі газової монополії і російської держави як такої. Сьогодні все підпорядковано російській державі, можливості для маневру майже не залишається.
