Прага, 4 червня 2001 — Соціялістична влада Франції вирішила минулого року помітно скоротити робочий тиждень — із 39 до 35 годин. Настав час підбивати перші підсумки — і реакції надходять суперечливі. Працівники, звісно, раді, що мають більше можливостей для відпочинку. Але працедавці занепокоєні таким кроком у часи постійного зростання міжнародної конкуренції.
Останнє дослідження, що його оприлюднила Міністр праці Франції Елізабет Ґіґу, свідчить: майже 60 відсотків працівників, яких уже охопила дія нового закону, вважають, що їхнє життя поліпшилося; багато з них працюють, як раніше, але «перероблені» години, що складаються у дні, час від часу беруть як відгули.
Профспілки теж задоволені, зазначає представник одного з профспілкових об’єднань CFDT Паскаль Марко: «Серед переваг — час для непрофесійної діяльності, для приватного життя, час побути з дітьми, позайматися спортом, час на культурні заходи, та й загалом це просто краще для здоров’я».
Збільшуються і споживацькі витрати, «величезні зміни» зауважують туристичні фірми, діяльність яких помітно зростає.
Із іншого ж боку стоять працедавці: їхня федерація MEDEF зовсім не палає щастям через нові правила. У принципі вони й не проти — але критикують рішення влади запровадити чинність нового закону вже до 2002 року для всіх компаній, незалежно від їхнього розміру, галузі діяльності, конкурентоздатності чи й місцевості; наразі закон стосується лише переважно великих фірм.
Особливо помітно вдарить скорочення робочого тижня по прибутках малих і середніх підприємств за умов інтеґрації спільного ринку Європейського Союзу, бо Франція своїм кроком вибивається з лав своїх європейських сусідів, каже директор прес-служби федерації працедавців Бернар Жіру. На його думку, очевидно, що коли інші країни Європи працюють довше, французьку ідею 35-годинного тижня не можна назвати доброю.
Одна з головних переваг закону, стверджує французька влада, — що він має на меті створити нові робочі місця. Але Бернар Жіру скептично ставиться до цих тверджень: за його словами, скорочення безробіття у Франції з 3 до 2 мільйонів за останні 3 роки спричинено загальним «динамізмом» французької економіки — тим часом як новий закон шкодить робочій етиці, зауважує речник федерації французьких працедавців: «То правда, що певним чином ставлення французів до праці трохи змінилося. Вони й далі працюють багато — і добре — але правда й те, що тепер з’явилася якась надмірна заклопотаність відпустками, відпочинком, побічною працею чи садівництвом».
Знову ж власну думку мають економісти. Хоча спершу ставлення до впливу 35-годинного робочого тижня на французьку економіку було скептичне, та результати цього кроку стали приємною несподіванкою, каже Кристель Рандю, економіст паризького представництва міжнародної фінансової компанії Morgan Stanley. На відміну від підприємців вона вважає, що саме скорочення часу праці допомогло зменшити безробіття.
А ще, зазначає вона, нової гнучкості ринкові праці у Франції додало положення закону, яке дозволяє працедавцям в обмін на зменшення робочого навантаження здобувати собі поступки від працівників: «Великі фірми змогли домовитися про доволі жорсткі трудові контракти — наприклад, із переходом на 35-годинний тиждень скасувати будь-які перерви, – розповідає Кристель Рандю. – Тож хоча погодинна платня в великих фірмах значно зросла, та погодинна продуктивність праці зросла ще більше, і загалом це позитивно вплинуло на французьку економіку».
Але й серед економістів є сумніви, чи збережуться ці здобутки надалі, особливо ж серед менших фірм. Тож Франція чекає на остаточні підсумки нового закону, коли його буде застосовано до всіх компаній у країні.
Останнє дослідження, що його оприлюднила Міністр праці Франції Елізабет Ґіґу, свідчить: майже 60 відсотків працівників, яких уже охопила дія нового закону, вважають, що їхнє життя поліпшилося; багато з них працюють, як раніше, але «перероблені» години, що складаються у дні, час від часу беруть як відгули.
Профспілки теж задоволені, зазначає представник одного з профспілкових об’єднань CFDT Паскаль Марко: «Серед переваг — час для непрофесійної діяльності, для приватного життя, час побути з дітьми, позайматися спортом, час на культурні заходи, та й загалом це просто краще для здоров’я».
Збільшуються і споживацькі витрати, «величезні зміни» зауважують туристичні фірми, діяльність яких помітно зростає.
Із іншого ж боку стоять працедавці: їхня федерація MEDEF зовсім не палає щастям через нові правила. У принципі вони й не проти — але критикують рішення влади запровадити чинність нового закону вже до 2002 року для всіх компаній, незалежно від їхнього розміру, галузі діяльності, конкурентоздатності чи й місцевості; наразі закон стосується лише переважно великих фірм.
Особливо помітно вдарить скорочення робочого тижня по прибутках малих і середніх підприємств за умов інтеґрації спільного ринку Європейського Союзу, бо Франція своїм кроком вибивається з лав своїх європейських сусідів, каже директор прес-служби федерації працедавців Бернар Жіру. На його думку, очевидно, що коли інші країни Європи працюють довше, французьку ідею 35-годинного тижня не можна назвати доброю.
Одна з головних переваг закону, стверджує французька влада, — що він має на меті створити нові робочі місця. Але Бернар Жіру скептично ставиться до цих тверджень: за його словами, скорочення безробіття у Франції з 3 до 2 мільйонів за останні 3 роки спричинено загальним «динамізмом» французької економіки — тим часом як новий закон шкодить робочій етиці, зауважує речник федерації французьких працедавців: «То правда, що певним чином ставлення французів до праці трохи змінилося. Вони й далі працюють багато — і добре — але правда й те, що тепер з’явилася якась надмірна заклопотаність відпустками, відпочинком, побічною працею чи садівництвом».
Знову ж власну думку мають економісти. Хоча спершу ставлення до впливу 35-годинного робочого тижня на французьку економіку було скептичне, та результати цього кроку стали приємною несподіванкою, каже Кристель Рандю, економіст паризького представництва міжнародної фінансової компанії Morgan Stanley. На відміну від підприємців вона вважає, що саме скорочення часу праці допомогло зменшити безробіття.
А ще, зазначає вона, нової гнучкості ринкові праці у Франції додало положення закону, яке дозволяє працедавцям в обмін на зменшення робочого навантаження здобувати собі поступки від працівників: «Великі фірми змогли домовитися про доволі жорсткі трудові контракти — наприклад, із переходом на 35-годинний тиждень скасувати будь-які перерви, – розповідає Кристель Рандю. – Тож хоча погодинна платня в великих фірмах значно зросла, та погодинна продуктивність праці зросла ще більше, і загалом це позитивно вплинуло на французьку економіку».
Але й серед економістів є сумніви, чи збережуться ці здобутки надалі, особливо ж серед менших фірм. Тож Франція чекає на остаточні підсумки нового закону, коли його буде застосовано до всіх компаній у країні.
