Українське суспільство (за даними всеукраїнських репрезентативних соціологічних опитувань, що їх проводить Київський міжнародний інститут соціології) у другій половині 90-х років перебувало у психологічно надзвичайно тяжкій ситуації. Кількість респондентів, які тією чи іншою мірою позитивно оцінювали стан справ у державі, матеріальне становище своєї сім‘ї, те, як складається їхнє життя, не перевищувала кількох відсотків. Помітні зміни почали відбуватися на зламі століть. Так, якщо 1996 року матеріальне становище своєї родини як “дуже погане” оцінювали 39% опитаних, то на початку 2001 року – тільки 16%. З 45% до 34% зменшилася і кількість тих, хто оцінив це становище як “радше погане”. Змінилася й оцінка перспектив. З 14% до 3% скоротилося число тих, хто вважав: економічна ситуація протягом року, що почався, значно погіршиться; оцінку “дещо погіршиться” дали відповідно 20% і 16%.
Дуже показовими є зміни у ставленні до загальної життєвої ситуації. 1998 року 54% опитаних вважали, що терпіти злидні вже неможливо; цього року кількість таких склала 31%. Подвоїлася кількість оптимістів: “не все так погано і жити можна” – таку відповідь 1998 року дали 7%, 2001 – 14%. Але найпомітнішим є зростання кількості, так би мовити, стоїків: “жити важко, але терпіти можна” – так вважали 37% три роки тому і 54% людей на початку цього року.
Схожою є динаміка змін у відповідях і на низку подібних запитань. Та навряд чи можна говорити про відчутне покращення самопочуття суспільства. Швидше, йдеться про помітне зменшення негативу в оцінках життя України. Аналітики пов‘язують це зменшення і початок зростання кількості впевнених у майбутньому оптимістів із успішними діями в економіці уряду Віктора Ющенка. Не випадково тепер уже екс-прем‘єр став найпопулярнішим політиком останнього десятиліття. Але у разі, якщо позитивні зрушення в економіці загальмуються, а в політиці домінуватимуть підкилимова боротьба кланів і неприхований цинізм, то все знову може змінитися на гірше. А вкрай розчаровані і незадоволені люди – це гарна соціальна база для політичних авантюристів.