Москва, 7 червня 2001 – Ще кілька років тому створення нової міжнародної організації на пострадянському терені спричинило б серйозне занепокоєння російського керівництва. Не можна сказати, що росіяни задоволені тим, що відбулося у Ялті зараз. Однак вони сприймають створення ГУУАМу досить спокійно.
По-перше, ГУУАМ вже давно існує, і всі очікували, що він перетвориться на реальну чинну міжнародну організація. По-друге, російський президент Владімір Путін на останньому саміті в Мінську сказав, що вважає за нормальне існування в межах СНД різних міжнародних організацій. Якщо росіяни та учасники митної спілки погоджуються зі створенням євро-азійської економічної спільноти, то чому б іншим членам співдружності незалежних держав не створювати власні структури? А по-третє, вплив Росії у пострадянському просторі останнім часом дуже збільшився, і Росія вже не побоюється того, що країни-учасники ГУУАМу будуть її поважними опонентами на пострадянському терені.
Можна твердити, що якщо раніше в СНД створювалися ніби два блоки – один пов’язував своє майбутнє саме з Росією, а інший орієнтувався радше на Захід, – сьогодні, з російського погляду, ситуація виглядає таким чином: є країни, цілком орієнтовані на Росію і країни, ще не цілком орієнтовані на Росію. І завдання російської зовнішньої політики – зробити все можливе, щоби ті країни – учасниці СНД, які ще не до кінця зорієнтовані на Російську федерацію, змінили свою думку про власні орієнтири. Тим більше, що список цих країн тепер росіянам відомий. Вони перераховані у підписах керівників держав, які зібралися в Ялті.
По-перше, ГУУАМ вже давно існує, і всі очікували, що він перетвориться на реальну чинну міжнародну організація. По-друге, російський президент Владімір Путін на останньому саміті в Мінську сказав, що вважає за нормальне існування в межах СНД різних міжнародних організацій. Якщо росіяни та учасники митної спілки погоджуються зі створенням євро-азійської економічної спільноти, то чому б іншим членам співдружності незалежних держав не створювати власні структури? А по-третє, вплив Росії у пострадянському просторі останнім часом дуже збільшився, і Росія вже не побоюється того, що країни-учасники ГУУАМу будуть її поважними опонентами на пострадянському терені.
Можна твердити, що якщо раніше в СНД створювалися ніби два блоки – один пов’язував своє майбутнє саме з Росією, а інший орієнтувався радше на Захід, – сьогодні, з російського погляду, ситуація виглядає таким чином: є країни, цілком орієнтовані на Росію і країни, ще не цілком орієнтовані на Росію. І завдання російської зовнішньої політики – зробити все можливе, щоби ті країни – учасниці СНД, які ще не до кінця зорієнтовані на Російську федерацію, змінили свою думку про власні орієнтири. Тим більше, що список цих країн тепер росіянам відомий. Вони перераховані у підписах керівників держав, які зібралися в Ялті.
