Бєлград, 11 червня 2001 – Ситуацiя в країнi драматично ускладнюється.
Далi вже не можна говорити про низку iнцидентiв. Це вже вiйна. Так вважає бiльшiсть оглядачiв. В цьому, зрештою, впевненi й громадяни цiєї країни, в першу чергу 50 тисяч тих, хто покинув свої домiвки. 35 тисяч албанцiв знайшли притулок у Косовi, решта в самiй Македонiї. Вiд лютого, коли розпочалися сутички, загинуло 20 полiцейських i вiйськовослужбовцiв та кiлька десяткiв озброєних албанцiв. У недiлю загинув офiцер, а поранення отримало троє вiйськовослужбовцiв та двоє полiцейських.
Протягом вихiдних повстанцi захопили село Арачiново, на десять кiлометрiв вiд Скоп’є. Один з їхнiх командувачiв, певний Ходжа, у недiлю поставив ультиматум владi. Якщо македонськi сили не припинять атаки на пiвночi країни, його бiйцi розпочнуть з навколишнiх гiр мiнометами обстрiлювати аеропорт, нафтопереробний завод, полiцейськi вiддiли та урядовi будинки у столицi. Представник Мiнiстерства внутрiшнiх справ заявив, що полiцiя спроможна захистити усi об’єкти та гарантувати безпеку мешканцям столицi. Збройнi сили оточили Арачiново, з якого виїхала бiльшiсть мешканцiв як македонської, так i албанської нацiональностi. Урядовцi не вмiють пояснити як могло статися, що кiлькасот бойовикiв без перешког увiйшло в передмiстя столицi. Де ж була полiцiя, де армiя? Тим часом повстанцi увiйшли i в сусiднє село Стайковцi, заселене лише македонцями. В швидкiй акцiї полiцiя лiквiдувала одного нападника, двох поранила, а одного захопила.
Свого роду вiдповiддю на ультиматум командувача Ходжи став артилерiйський вогонь по повстанських лiнiях у селi Слупчане на пiвночi країни, який розпочався в понедiлок о шостiй годинi ранку. Поглиблюється драма в Кумановi, де повстанцi припинили постачання водою. Воду до мiста, яке має понад ста тисяч мешканцiв, постачає 30 цистерн. В цi гарячi днi, коли температура перевищує 30 градусiв, її ледве вистачає для пиття.
Полiтики марно шукають виходу з глухого кута. Прем’єр-мiнiстр Любчо Георгiєвський бiльше не вимагає запровадження воєнного стану. Мiнiстр оборони Владо Бучковський пообiцяв, що за скороченою процедурою буде ухвалено закон про амнiстiю повстанцям, який буде чинним лише протягом одного мiсяця. Албанськi лiдери намагаються залишитися лояльними державi й не зривати стосункiв з повстанцями.
Оглядачi вважають, що криза спалахнула саме через бездiяльнiсть полiтикiв, якi бiльше дбають про розподiл мiнiстерських та директорських крiсел нiж про необхiднi реформи суспiльства. Один коментатор зазначає, що партiї з нацiоналiстичними програмами не можуть зберегти мир в мультинацiональнiй країнi.
Офiцiйний Бєлград також глибоко занепокоєний кризою в сусiйнiй країнi. Заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї Небойша Чович заявив про готовнiсть влади надати Македонiї всю необхiдно допомогу, за винятком зброї. Бо, в минулому десятилiттi на територiї колишньої Югославiї не раз виявилося, до чого призводить комбiнацiя нацiоналiзму i зброї.
Далi вже не можна говорити про низку iнцидентiв. Це вже вiйна. Так вважає бiльшiсть оглядачiв. В цьому, зрештою, впевненi й громадяни цiєї країни, в першу чергу 50 тисяч тих, хто покинув свої домiвки. 35 тисяч албанцiв знайшли притулок у Косовi, решта в самiй Македонiї. Вiд лютого, коли розпочалися сутички, загинуло 20 полiцейських i вiйськовослужбовцiв та кiлька десяткiв озброєних албанцiв. У недiлю загинув офiцер, а поранення отримало троє вiйськовослужбовцiв та двоє полiцейських.
Протягом вихiдних повстанцi захопили село Арачiново, на десять кiлометрiв вiд Скоп’є. Один з їхнiх командувачiв, певний Ходжа, у недiлю поставив ультиматум владi. Якщо македонськi сили не припинять атаки на пiвночi країни, його бiйцi розпочнуть з навколишнiх гiр мiнометами обстрiлювати аеропорт, нафтопереробний завод, полiцейськi вiддiли та урядовi будинки у столицi. Представник Мiнiстерства внутрiшнiх справ заявив, що полiцiя спроможна захистити усi об’єкти та гарантувати безпеку мешканцям столицi. Збройнi сили оточили Арачiново, з якого виїхала бiльшiсть мешканцiв як македонської, так i албанської нацiональностi. Урядовцi не вмiють пояснити як могло статися, що кiлькасот бойовикiв без перешког увiйшло в передмiстя столицi. Де ж була полiцiя, де армiя? Тим часом повстанцi увiйшли i в сусiднє село Стайковцi, заселене лише македонцями. В швидкiй акцiї полiцiя лiквiдувала одного нападника, двох поранила, а одного захопила.
Свого роду вiдповiддю на ультиматум командувача Ходжи став артилерiйський вогонь по повстанських лiнiях у селi Слупчане на пiвночi країни, який розпочався в понедiлок о шостiй годинi ранку. Поглиблюється драма в Кумановi, де повстанцi припинили постачання водою. Воду до мiста, яке має понад ста тисяч мешканцiв, постачає 30 цистерн. В цi гарячi днi, коли температура перевищує 30 градусiв, її ледве вистачає для пиття.
Полiтики марно шукають виходу з глухого кута. Прем’єр-мiнiстр Любчо Георгiєвський бiльше не вимагає запровадження воєнного стану. Мiнiстр оборони Владо Бучковський пообiцяв, що за скороченою процедурою буде ухвалено закон про амнiстiю повстанцям, який буде чинним лише протягом одного мiсяця. Албанськi лiдери намагаються залишитися лояльними державi й не зривати стосункiв з повстанцями.
Оглядачi вважають, що криза спалахнула саме через бездiяльнiсть полiтикiв, якi бiльше дбають про розподiл мiнiстерських та директорських крiсел нiж про необхiднi реформи суспiльства. Один коментатор зазначає, що партiї з нацiоналiстичними програмами не можуть зберегти мир в мультинацiональнiй країнi.
Офiцiйний Бєлград також глибоко занепокоєний кризою в сусiйнiй країнi. Заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї Небойша Чович заявив про готовнiсть влади надати Македонiї всю необхiдно допомогу, за винятком зброї. Бо, в минулому десятилiттi на територiї колишньої Югославiї не раз виявилося, до чого призводить комбiнацiя нацiоналiзму i зброї.
