Київ, 12 червня 2001 – Про свободу слова в Україні колишній голова парламентського комітету з питань свободи слова та засобів масової інформації Іван Чиж:
- Ця проблема має принаймні дві частини: формально-правова і фактична… Безумовно, в Україні є конкуренція на ринку інформації, зареєстровано більш як 10 тисяч друкованих видань, понад 800 телевізійних канлаів, радіо. З огляду на цю формальну ознаку, свобода слова існує, плюс законодавство – воно досить демократичне, досить серйозно регулює питання саме свободи слова. Щодо фактичної сторони, то я б тут акцент поставив на тому, що в нас, на жаль, не існує свободи творчості. Людина може вільно творити, коли вона сама реєструє, видає, має достатньо грошей для того, щоб продукувала те, що бажає. В іншому випадку, коли медіа-структуру засновує якась комерційна, бізнесова організація, то все – відбувається, на великий жаль, підлеглість журналіста. І оце найголовніша проблема. Проблема саме в тому, щоб знайти баланс між цими двома складовими – формально-правовою, коли є, наче б, свобода слова, і фактичною відсутністю свободи творчості, та щоб при цьому стояв інтерес суспільний.
Віктор Міняйло:
- Як Ви можете пояснити таку ситуацію: президент, нагороджуючи журналістів з нагоди Дня журналіста, сказав, що із свободою слова проблем в Україні немає. Водночас, його визнали ворогом преси під числом 6 чи 7?..
Іван Чиж:
- Ви знаєте, я щойно відкоментував, як я бачу свободу слова, свободу творчості. А те, що, скажімо, відводять главі держави в якихось рейтингах серйозне місце щодо відсутності свободи слова, то мене це непокоїть, але це, вважаю, є перебільшення, це досить серйозний перехльост. Сьогодні мала б навпаки журналістська спільнота працювати, розібравшись зі справою Ґонґадзе і побачивши, що за цим стоїть. Треба було б розібратися насправді, хто продукував такий неґативний імідж, для чого це робилося і таке інше. Тому я не виступаю в ролі адвоката будь-кого, я виступаю в ролі людини, яка тут живе і відповідно дивиться на речі. І оцінки, які дають у Нью-Йорку, мене мало переймають. Мені хотілося б, щоб у Нью-Йорку турбувалися, як ми будемо оцінювати їх.
- Ця проблема має принаймні дві частини: формально-правова і фактична… Безумовно, в Україні є конкуренція на ринку інформації, зареєстровано більш як 10 тисяч друкованих видань, понад 800 телевізійних канлаів, радіо. З огляду на цю формальну ознаку, свобода слова існує, плюс законодавство – воно досить демократичне, досить серйозно регулює питання саме свободи слова. Щодо фактичної сторони, то я б тут акцент поставив на тому, що в нас, на жаль, не існує свободи творчості. Людина може вільно творити, коли вона сама реєструє, видає, має достатньо грошей для того, щоб продукувала те, що бажає. В іншому випадку, коли медіа-структуру засновує якась комерційна, бізнесова організація, то все – відбувається, на великий жаль, підлеглість журналіста. І оце найголовніша проблема. Проблема саме в тому, щоб знайти баланс між цими двома складовими – формально-правовою, коли є, наче б, свобода слова, і фактичною відсутністю свободи творчості, та щоб при цьому стояв інтерес суспільний.
Віктор Міняйло:
- Як Ви можете пояснити таку ситуацію: президент, нагороджуючи журналістів з нагоди Дня журналіста, сказав, що із свободою слова проблем в Україні немає. Водночас, його визнали ворогом преси під числом 6 чи 7?..
Іван Чиж:
- Ви знаєте, я щойно відкоментував, як я бачу свободу слова, свободу творчості. А те, що, скажімо, відводять главі держави в якихось рейтингах серйозне місце щодо відсутності свободи слова, то мене це непокоїть, але це, вважаю, є перебільшення, це досить серйозний перехльост. Сьогодні мала б навпаки журналістська спільнота працювати, розібравшись зі справою Ґонґадзе і побачивши, що за цим стоїть. Треба було б розібратися насправді, хто продукував такий неґативний імідж, для чого це робилося і таке інше. Тому я не виступаю в ролі адвоката будь-кого, я виступаю в ролі людини, яка тут живе і відповідно дивиться на речі. І оцінки, які дають у Нью-Йорку, мене мало переймають. Мені хотілося б, щоб у Нью-Йорку турбувалися, як ми будемо оцінювати їх.
