Прага, 14 червня 2001 — Президент України Леонід Кучма закінчив візит до Словаччини на сході країни зустріччю з представниками тамтешньої української меншини в Свиднику, офіційним відкриттям консульського відділку у Пряшеві й даруванням Словацькому технічному музеєві в Кошицях старого радянського штурмовика Су-15.
А словацькі журналісти все не перестають дивуватися з браку конкретних результатів візиту, що скидався на приємну прогулянку, його закритості для преси й політичної неперебірливості Президента Словаччини, якого зовсім не турбує становище з демократією в державі його гостя.
Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, що супроводжував Леоніда Кучму в поїздці Словаччиною, оцінив результат цього офіційного візиту як «вдалий».
Що ж, дійсно «вдалий»: за словами Зленка, налагоджено й зміцнено політичні контакти між главами двох держав — «друзів, які розуміють і підтримують одне одного».
До того ж Президент України вдало власноруч докував собі лопату в старовинній кузні в рідному селі словацького Президента Медзеві — єдиній кузні такого зразка в Європі — і вдало отримав грамоту про прийняття до ковальського цеху, змочивши весь процес холодним пивом. А ще він поліпшив словацьку екологію, посадивши липку в «президентському парку» Рудольфа Шустера — вона виявилася там тринадцятою.
А от на журналістів часу не вистачало. Так було після зустрічі з головою словацького парламенту Йозефом Міґашем — жодного запитання їм поставити не дали через «напружену програму візиту». На сході Словаччини журналістську братію теж до президентів близько не підпускали — цього разу з не менш поважних «міркувань безпеки»: «Кучма кував і мовчав», пише щоденник Нові час.
Та до цього журналістам не звикати — їх більше образило ставлення словацького Президента до свого гостя. Ставлення, яке вони вважають незрячим поглядом без окулярів.
Ковалі в Медзеві були прискіпливіші й чесніші — вони не побоялися знайти в витворі глави іншої держави дві вади. Леонідові Кучмі довелося поплатитися: за прадавнім звичаєм він мусив спокутувати свої ковальські огріхи двома пляшками токайського вина, пляшкою ялівцевої настоянки – боровички, двома гальбами пива, та ще й пригостити суворих екзаменаторів приготованою на відкритому вогні традиційною ковальською печенею.
Грамоту демократичного керівника так просто не дістанеш — тут вади коштують більше. Леонідові Кучмі довелося задовольнитися усним висвідченням від доброго приятеля — гостинного словацького колеґи. «Якби Україна йшла недемократичним шляхом, то й Європейський Союз напевне зреаґував би», – заявив Рудольф Шустер.
Він мабуть, забув, як висока делегація ЄС навесні вже вкотре нагадала Леонідові Кучмі про своє невдоволення, нагадує словацькому керівникові коментатор щоденника Праца — якому важко зрозуміти, чому Шустер не зміг знайти дипломатичну формулу, щоби висловити Кучмі необхідність дотримуватися певних принципів.
Оглядачі зауважили, що візит був багатий спершу на гарні слова, а потім на приємні прогулянки — та бідний на реальні результати. Головними з них фактично стали вияви дружби між главами двох держав — та ще лопата для українського Президента.
А словацькі журналісти все не перестають дивуватися з браку конкретних результатів візиту, що скидався на приємну прогулянку, його закритості для преси й політичної неперебірливості Президента Словаччини, якого зовсім не турбує становище з демократією в державі його гостя.
Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, що супроводжував Леоніда Кучму в поїздці Словаччиною, оцінив результат цього офіційного візиту як «вдалий».
Що ж, дійсно «вдалий»: за словами Зленка, налагоджено й зміцнено політичні контакти між главами двох держав — «друзів, які розуміють і підтримують одне одного».
До того ж Президент України вдало власноруч докував собі лопату в старовинній кузні в рідному селі словацького Президента Медзеві — єдиній кузні такого зразка в Європі — і вдало отримав грамоту про прийняття до ковальського цеху, змочивши весь процес холодним пивом. А ще він поліпшив словацьку екологію, посадивши липку в «президентському парку» Рудольфа Шустера — вона виявилася там тринадцятою.
А от на журналістів часу не вистачало. Так було після зустрічі з головою словацького парламенту Йозефом Міґашем — жодного запитання їм поставити не дали через «напружену програму візиту». На сході Словаччини журналістську братію теж до президентів близько не підпускали — цього разу з не менш поважних «міркувань безпеки»: «Кучма кував і мовчав», пише щоденник Нові час.
Та до цього журналістам не звикати — їх більше образило ставлення словацького Президента до свого гостя. Ставлення, яке вони вважають незрячим поглядом без окулярів.
Ковалі в Медзеві були прискіпливіші й чесніші — вони не побоялися знайти в витворі глави іншої держави дві вади. Леонідові Кучмі довелося поплатитися: за прадавнім звичаєм він мусив спокутувати свої ковальські огріхи двома пляшками токайського вина, пляшкою ялівцевої настоянки – боровички, двома гальбами пива, та ще й пригостити суворих екзаменаторів приготованою на відкритому вогні традиційною ковальською печенею.
Грамоту демократичного керівника так просто не дістанеш — тут вади коштують більше. Леонідові Кучмі довелося задовольнитися усним висвідченням від доброго приятеля — гостинного словацького колеґи. «Якби Україна йшла недемократичним шляхом, то й Європейський Союз напевне зреаґував би», – заявив Рудольф Шустер.
Він мабуть, забув, як висока делегація ЄС навесні вже вкотре нагадала Леонідові Кучмі про своє невдоволення, нагадує словацькому керівникові коментатор щоденника Праца — якому важко зрозуміти, чому Шустер не зміг знайти дипломатичну формулу, щоби висловити Кучмі необхідність дотримуватися певних принципів.
Оглядачі зауважили, що візит був багатий спершу на гарні слова, а потім на приємні прогулянки — та бідний на реальні результати. Головними з них фактично стали вияви дружби між главами двох держав — та ще лопата для українського Президента.
