Київ, 22 червня 2001 - Постать Папи Римського Івана Павла Другого привертає увагу мільйонів. Тому не дивно, що поезії Кароля Войтили, який теж друкувався і під псевдонімом Анжей Явень і який також є Папою Римським, зацікавлюють усіх, хто про ці поезії дізнається. Прискіпливий погляд літературного критика не підшукає в цих поезіях якихось певних рис, за якими б можна було віднести Кароля Войтилу до тих чи тих митців, до тієї чи іншої школи. Кароль Войтила — пост осібний, і, хоч твори його й належать літературі, в літературі вони теж займають осібне місце. Пов’язане це не тільки з постаттю автора. Пост Кароль Войтила стверджує у своїх творах віру, надію і любов.
Шукає Бога і шукає Людину. Розмірковує про життя і смерть, "наближення поверхні до дна", мріє про воскресіння. Поезія Кароля Войтили — це народження сповідей і народження майбутніх проповідей. Наче б передбачаючи свою непросту життєву місію, поет —майбутній Папа - готує глибоке філософське підґрунтя у слові. Опираючись на необхідність духовних цінностей, він шукає істину, починає "розрізняти окремі профілі", сумнівається в собі, але твердо вірить, що Христос веде його непомильною дорогою.
Кароль Войтила волею провидіння, як сказав Тадеуш Новак, "був покликаний до найвищого справдження католицького Костелу". Чи пише вій останніми роками вірші — ніхто не знає.
Те, що вже написане, залишається як у польській, так і в світовій літературі. І знову ж таки — не тому, що поет — Папа Римський. Поет Кароль Войтила самодостатній, як поет. Він не покривив у своїх віршах ні душею, ні словом. Завидна образність його творів, помножена на філософічність, високо піднімає мистецьку планку цих віршів. Духовність — органічна , щира, висока духовність поезій Кароля Войтили - це те наповнення слова, яким, може гордитися будь-яка література. Незвичайна поезія незвичайного поета стверджує ту просту істину, що й постать самого поета багатогранна і в багато чому несподівана. Вірші, схожі до молитв за силою словесної енергетики, сповнені притишеної палкості й зачаєної ніжності, наповнені образами й метафорами, які є знаковими для світової літератури, свідчать про те, що писані рукою сильною і талановитою. Сьогодні, коли в перекладі українською мовою видано дві чи й більше поетичних збірок Кароля Войтили, приємно усвідомити, що й українська література долучилася до його неповторної творчості.
Хтось, можливо , скаже, що ці переклади – данина візитові Папи. Це не зовсім так, тому, шо переклади віршів Кароля Войтили в Україні з»явилися майже одночасно з тим, як були надруковані оригінали в Польщі.
Не завжди ці переклади могли бути опублікованими в Україні , особливо в сумні відомі часи тоталітарного комуністичного режиму. Тому дехто з перекладачів довгі роки тримав свої переклади у шухляді. А те, що перекладати вірші Кароля Войтили взялися й представники молодших поколінь українських літераторів, свідчить тільки про неперехідність цінності оригіналів.
І , без сумніву, те, що вихід у світ перекладів творів збігається з приїздом до України самого поста - в іпостасі Папи Римського, несе в собі якусь дивну, гарну і вагому символіку. Якийсь добрий знак.
Шукає Бога і шукає Людину. Розмірковує про життя і смерть, "наближення поверхні до дна", мріє про воскресіння. Поезія Кароля Войтили — це народження сповідей і народження майбутніх проповідей. Наче б передбачаючи свою непросту життєву місію, поет —майбутній Папа - готує глибоке філософське підґрунтя у слові. Опираючись на необхідність духовних цінностей, він шукає істину, починає "розрізняти окремі профілі", сумнівається в собі, але твердо вірить, що Христос веде його непомильною дорогою.
Кароль Войтила волею провидіння, як сказав Тадеуш Новак, "був покликаний до найвищого справдження католицького Костелу". Чи пише вій останніми роками вірші — ніхто не знає.
Те, що вже написане, залишається як у польській, так і в світовій літературі. І знову ж таки — не тому, що поет — Папа Римський. Поет Кароль Войтила самодостатній, як поет. Він не покривив у своїх віршах ні душею, ні словом. Завидна образність його творів, помножена на філософічність, високо піднімає мистецьку планку цих віршів. Духовність — органічна , щира, висока духовність поезій Кароля Войтили - це те наповнення слова, яким, може гордитися будь-яка література. Незвичайна поезія незвичайного поета стверджує ту просту істину, що й постать самого поета багатогранна і в багато чому несподівана. Вірші, схожі до молитв за силою словесної енергетики, сповнені притишеної палкості й зачаєної ніжності, наповнені образами й метафорами, які є знаковими для світової літератури, свідчать про те, що писані рукою сильною і талановитою. Сьогодні, коли в перекладі українською мовою видано дві чи й більше поетичних збірок Кароля Войтили, приємно усвідомити, що й українська література долучилася до його неповторної творчості.
Хтось, можливо , скаже, що ці переклади – данина візитові Папи. Це не зовсім так, тому, шо переклади віршів Кароля Войтили в Україні з»явилися майже одночасно з тим, як були надруковані оригінали в Польщі.
Не завжди ці переклади могли бути опублікованими в Україні , особливо в сумні відомі часи тоталітарного комуністичного режиму. Тому дехто з перекладачів довгі роки тримав свої переклади у шухляді. А те, що перекладати вірші Кароля Войтили взялися й представники молодших поколінь українських літераторів, свідчить тільки про неперехідність цінності оригіналів.
І , без сумніву, те, що вихід у світ перекладів творів збігається з приїздом до України самого поста - в іпостасі Папи Римського, несе в собі якусь дивну, гарну і вагому символіку. Якийсь добрий знак.
