Київ, 27 червня 2001 - Циганські кибитки мандрували дорогами України з XV ст. Вважається, що більшість циган прийшли з Бессарабії, Румунії та Балкан. На жаль, доводиться констатувати, що етнографами зроблено ще досить мало для дослідження цієї етнічної меншини.
Відомо, що у ромів існує неписаний кодекс законів. Це суворі водночас гуманні правила повсякденного життя, дотримання яких
контролювалося громадою й старійшинами; справжній ром ніколи їх не
порушить. За старих часів, коли неподалік від табору ремісників чи скотарів-ромів з'являвся табір з недоброю главою, останніх проганяли батогами, щоб не компрометували невинних і не накликали на них гнів довколишніх.
Особливо уважно роми ставляться до старших: на весіллі молоді випивають чарку останніми. Існує спеціальна форма звернення "найке" -жінки до чоловіка, і "бойке" — жінки до старшої жінки. Хоча відоме й інше: стійке уявлення про "нечистоту" жінки: навіть дотик жіночої спідниці або взуття до "чистих" предметів вважався "оскверненням" і вимагав "очищення". Золоте правило циганської моралі: "Чого не хочеш собі, іншим не роби". Цікаво, шо в українців упродовж віків склався своєрідний етнічний образ циган.
Неминучість особливого його сприйняття визначалася особливостями способу життя двох етносів: українець — відвіку хлібороб, а ром — кочовик. Власне, все викликало подив у розважливого українця-господаря, міцно прив'язаного до землі: це й їхній спосіб життя - вічна кочівля, і дивний одяг (звідси примовка: "Пробере циганський піт"). Чи не тому повсюдно дітей лякали "циганом"? Проте згадаймо, що найбільш поважним для рома заняттям було ковальське ремесло. Циганське слово "хіморода" означає "коваль" - а в Україні "хімородниками" називали ворожбитів. Добре відоме було і те, як вдавалася циганам "міна коней" — будь-який кінь відчував дух і руки рома, і після циганської виправки найледачіший кінь ставав, як казали в народі, "загартованим". І водночас існувала примовка щодо коней, що їх продавали роми: "День біжить, три дні лежить". І звичайно ж циганки повсюдно стійко асоціювалися з ворожбою, чаклунством і знахарством.
Справді, певні уявлення про інший народ виникають із успадкованих від минулого забобонів, із особистого досвіду і розповідей очевидців. Так закріплюється і позитивний, і негативний досвід міжетнічних контактів, а в кінцевому підсумку складається певний етнічний стереотип.
порушить. За старих часів, коли неподалік від табору ремісників чи скотарів-ромів з'являвся табір з недоброю главою, останніх проганяли батогами, щоб не компрометували невинних і не накликали на них гнів довколишніх.
Особливо уважно роми ставляться до старших: на весіллі молоді випивають чарку останніми. Існує спеціальна форма звернення "найке" -жінки до чоловіка, і "бойке" — жінки до старшої жінки. Хоча відоме й інше: стійке уявлення про "нечистоту" жінки: навіть дотик жіночої спідниці або взуття до "чистих" предметів вважався "оскверненням" і вимагав "очищення". Золоте правило циганської моралі: "Чого не хочеш собі, іншим не роби". Цікаво, шо в українців упродовж віків склався своєрідний етнічний образ циган.
Неминучість особливого його сприйняття визначалася особливостями способу життя двох етносів: українець — відвіку хлібороб, а ром — кочовик. Власне, все викликало подив у розважливого українця-господаря, міцно прив'язаного до землі: це й їхній спосіб життя - вічна кочівля, і дивний одяг (звідси примовка: "Пробере циганський піт"). Чи не тому повсюдно дітей лякали "циганом"? Проте згадаймо, що найбільш поважним для рома заняттям було ковальське ремесло. Циганське слово "хіморода" означає "коваль" - а в Україні "хімородниками" називали ворожбитів. Добре відоме було і те, як вдавалася циганам "міна коней" — будь-який кінь відчував дух і руки рома, і після циганської виправки найледачіший кінь ставав, як казали в народі, "загартованим". І водночас існувала примовка щодо коней, що їх продавали роми: "День біжить, три дні лежить". І звичайно ж циганки повсюдно стійко асоціювалися з ворожбою, чаклунством і знахарством.
Справді, певні уявлення про інший народ виникають із успадкованих від минулого забобонів, із особистого досвіду і розповідей очевидців. Так закріплюється і позитивний, і негативний досвід міжетнічних контактів, а в кінцевому підсумку складається певний етнічний стереотип.
