Прага, 29 червня 2001 – Згідно із планами керівництва Європейського союзу, протягом найближчих років ЄС мав би збільшитися із 15 членів до 25, включно з трьома балтійськими країнами, Болгарією і Румунією. Дві останні країни мали б долучитися до ЄС 2004 або 5 року. Мірою наближення термінів залучення до ЄС перших кандидатів – Польщі, Угорщини і Чеської республіки на Заході зростають побоювання, що різке розширення союзу може викликати масовий шок і численні економічні та політичні ускладнення. Британська газета «Файненшл таймс» містить цікавий під цим оглядом коментар директора Центру європейських реформ Чарльза Гранта.
Деякі лідери країн ЄС, фахівці й оглядачі вважають, що Європейський союз, який спочатку потребує проведення термінових реформ сільського господарства і регіональної політики, поки що не готовий відразу прийняти до свого складу такої кількості нових членів. Коментуючи цю проблему, директор Центру європейських реформ Чарльз Ґрант зазначає, що лише деякі уряди ЄС нині серйозно усвідомлюють можливі наслідки залучення до ЄС багатьох, за його словами, «порівняно політично незрілих та економічно недорозвинених країн». Проте, як вважає коментатор, існують і деякі інші серйозні побоювання. Передусім збільшення ЄС погіршить якість прийняття спільних рішень. Ухвалення рішень більшістю голосів за участю 25-ти міністрів завжди залишатиметься складнішим, ніж за участю 15-ти членів. На думку автора та інших оглядачів, а також політичних діячів ЄС, навіть під час голосувань у справі таких важливих питань, як податкова політика, спільна оборона і заходи безпеки тяжче буде досягти спільної мови. Багато із країн – кандидатів у ЄС не обізнані із традиціями і культурою Європейського союзу, в основі якої лежить принцип «брати і давати», а також іти на компроміси. Їхня адаптація може тривати роками.
Як можливий приклад ускладнень у зовнішній політиці ЄС, автор наводить негативну позицію одного з кандидатів до ЄС – Чеської республіки у справі підтримки акції союзу НАТО проти Сербії 99-го року. Тобто ідеться тут про солідарність, яка допомагає Європейському союзові залишатися структурою згуртованою. Подібних проблем серед нових членів може бути більше. Приміром, балтійські країни можуть вимагати щодо Росії твердішої політики, ніж готові підтримати інші члени союзу.
Оглядачі підкреслюють також, що нові економічно слабші країни вбачають у членстві в ЄС передусім вигоди і широку економічну та фінансову допомогу.
Іншу проблему оглядачі вбачають у ризику напливу до Західної Європи нелегальних іммігрантів, кримінального елементу та огранізованої злочинності. Вони наголошують також на великій різниці в підході до прав людини у каїнах ЄС і багатьох країнах – кандидатах.
Деякі лідери країн ЄС, фахівці й оглядачі вважають, що Європейський союз, який спочатку потребує проведення термінових реформ сільського господарства і регіональної політики, поки що не готовий відразу прийняти до свого складу такої кількості нових членів. Коментуючи цю проблему, директор Центру європейських реформ Чарльз Ґрант зазначає, що лише деякі уряди ЄС нині серйозно усвідомлюють можливі наслідки залучення до ЄС багатьох, за його словами, «порівняно політично незрілих та економічно недорозвинених країн». Проте, як вважає коментатор, існують і деякі інші серйозні побоювання. Передусім збільшення ЄС погіршить якість прийняття спільних рішень. Ухвалення рішень більшістю голосів за участю 25-ти міністрів завжди залишатиметься складнішим, ніж за участю 15-ти членів. На думку автора та інших оглядачів, а також політичних діячів ЄС, навіть під час голосувань у справі таких важливих питань, як податкова політика, спільна оборона і заходи безпеки тяжче буде досягти спільної мови. Багато із країн – кандидатів у ЄС не обізнані із традиціями і культурою Європейського союзу, в основі якої лежить принцип «брати і давати», а також іти на компроміси. Їхня адаптація може тривати роками.
Як можливий приклад ускладнень у зовнішній політиці ЄС, автор наводить негативну позицію одного з кандидатів до ЄС – Чеської республіки у справі підтримки акції союзу НАТО проти Сербії 99-го року. Тобто ідеться тут про солідарність, яка допомагає Європейському союзові залишатися структурою згуртованою. Подібних проблем серед нових членів може бути більше. Приміром, балтійські країни можуть вимагати щодо Росії твердішої політики, ніж готові підтримати інші члени союзу.
Оглядачі підкреслюють також, що нові економічно слабші країни вбачають у членстві в ЄС передусім вигоди і широку економічну та фінансову допомогу.
Іншу проблему оглядачі вбачають у ризику напливу до Західної Європи нелегальних іммігрантів, кримінального елементу та огранізованої злочинності. Вони наголошують також на великій різниці в підході до прав людини у каїнах ЄС і багатьох країнах – кандидатах.
