Бєлград, 2 липня 2001 – Буде вiйна, буде кровi, Джiнджичу, ти будеш перший. Такими словами прихильники Мiлошевича у п’ятницю вечiр погрожували прем’єр-мiнiстровi Сербiї Зорану Джiнджичу. Прокуратура звернулася до полiцiї з вимогою встановити iмена тих, хто погрожував громадянською вiйною. Протягом вихiдних демонстрацiй не було. Один оглядач з цього приводу зазначив, що червонi волiють вiдпочивати, нiж турбуватися долею свого вождя. У суботу у Бєлградi виникла бiйка мiж гомосексуалами й так званими сербськими патрiотами, в якiй поранено 15 осiб, серед них й кiлька полiцейських.
Згiдно з усiма опитуваннями, бiльшiсть громадян задоволена екстрадицiєю Мiлошевича, оскiльки його присутнiсть у Бєлградi була б надто великим полiтичним тягарем для країни, а дебати про його процес вiдволiкали б увагу громадскостi й полiтикiв вiд iнших, багато важливiших справ.
У видачi Мiлошевича головну роль вiдiграла сербська полiцiя. Збройнi сили й цим разом, як i у жовтнi минулого року, не втручалися. Операцiю проведено в строгiй конспiрацiї. Джiнджич заявив, що начальника Генштабу про екстрадицiю вiн повiдомив у четвер вечiр, не уточнюючи час. Все-ж, не треба сумнiватися, що вiйськова контррозвiдка знала про усе та, що чiльнi генерали вирiшили – мовчати. Причина проста: Збройнi сили фiнансуються з республiканського бюджету Сербiї, бо Чорногорiя уже кiлька рокiв не дала жодного динара в союзний бюджет. Хоча генерали у боротьбi за владу пiдтримують президента Югославiї Воїслава Кощтунiцу, вони не хочуть сваритися з сербським прем’єром.
Коштунiца тим часом розпочав консультацiї про сформування нової союзної влади пiсля вiдставки прем’єр-мiнiстра Зорана Жiжича. Згiдно з Конституцiєю, якщо глава держави є з Сербiї, прем’єр повинен бути з Чорногорiї. Сербська i чорногорська преса подають на десятки варiантiв створення нової правлячої коалiцiї. Партнером сербських демократичних сил у союзному парламентi й владi могли б стати Народна або Сербська народна партiя Чорногорiї. Це малi партiї. Їхнiх лiдерiв у Бєлградi поважають ще менше як дотеперiшнього прем’єр-мiнiстра Зорана Жiжича. Отож, навiть якщо союзний уряд буде сформовано, вiн не матиме жодного авторитету мiж сербами. Через це республiканський прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич в одному iнтерв’ю згадав можливiсть укладення угоди про створення спiвдружностi незалежних держав Сербiї й Чорногорiї. Югославiя та її президент Коштунiца в такому разi стали б зайвими, як Радянський союз i Горбачов у груднi 1991 року.
На бєлградськiй полiтичнiй бiржi акцiї Коштунiци падають, а зiрка Зорана Джiнджича сходить все вище. Щоправда, Коштунiца також досвiдчений полiтик, який звик сприймати неприємнi удари й залишится на ногах. Боротьба мiж ними могла б тривати кiлька мiсяцiв, ба навiть кiлька рокiв.
Згiдно з усiма опитуваннями, бiльшiсть громадян задоволена екстрадицiєю Мiлошевича, оскiльки його присутнiсть у Бєлградi була б надто великим полiтичним тягарем для країни, а дебати про його процес вiдволiкали б увагу громадскостi й полiтикiв вiд iнших, багато важливiших справ.
У видачi Мiлошевича головну роль вiдiграла сербська полiцiя. Збройнi сили й цим разом, як i у жовтнi минулого року, не втручалися. Операцiю проведено в строгiй конспiрацiї. Джiнджич заявив, що начальника Генштабу про екстрадицiю вiн повiдомив у четвер вечiр, не уточнюючи час. Все-ж, не треба сумнiватися, що вiйськова контррозвiдка знала про усе та, що чiльнi генерали вирiшили – мовчати. Причина проста: Збройнi сили фiнансуються з республiканського бюджету Сербiї, бо Чорногорiя уже кiлька рокiв не дала жодного динара в союзний бюджет. Хоча генерали у боротьбi за владу пiдтримують президента Югославiї Воїслава Кощтунiцу, вони не хочуть сваритися з сербським прем’єром.
Коштунiца тим часом розпочав консультацiї про сформування нової союзної влади пiсля вiдставки прем’єр-мiнiстра Зорана Жiжича. Згiдно з Конституцiєю, якщо глава держави є з Сербiї, прем’єр повинен бути з Чорногорiї. Сербська i чорногорська преса подають на десятки варiантiв створення нової правлячої коалiцiї. Партнером сербських демократичних сил у союзному парламентi й владi могли б стати Народна або Сербська народна партiя Чорногорiї. Це малi партiї. Їхнiх лiдерiв у Бєлградi поважають ще менше як дотеперiшнього прем’єр-мiнiстра Зорана Жiжича. Отож, навiть якщо союзний уряд буде сформовано, вiн не матиме жодного авторитету мiж сербами. Через це республiканський прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич в одному iнтерв’ю згадав можливiсть укладення угоди про створення спiвдружностi незалежних держав Сербiї й Чорногорiї. Югославiя та її президент Коштунiца в такому разi стали б зайвими, як Радянський союз i Горбачов у груднi 1991 року.
На бєлградськiй полiтичнiй бiржi акцiї Коштунiци падають, а зiрка Зорана Джiнджича сходить все вище. Щоправда, Коштунiца також досвiдчений полiтик, який звик сприймати неприємнi удари й залишится на ногах. Боротьба мiж ними могла б тривати кiлька мiсяцiв, ба навiть кiлька рокiв.
