Прага, 02 липня 2001 ― Можливість розпаду Югославської федерації, яка стає дедалі ймовірнішою, стане новим чинником нестабільності на Балканах, вважають аналітики американського Центру Стратегічного прогнозування. На їхню думку, економічно слабка Сербія не зможе стримувати озброєні албанські формування, і сама потребуватиме захисту з боку НАТО.
Рішення бєлградських політиків про видачу Мілошевіча Гааґському трибуналу, про яке навіть не був поінформований президент Югославії Воїслав Коштуніца, поставило під загрозу існування Югославії як держави. Партії та політики, які об’єдналися навколо Коштуніци лише вісім місяців тому, зараз намагаються ізолювати його та скасувати Югославську федерацію, вважають експерти із Техаського центру струтегічного прогнозування Стратфор.
Політичну групу, що складається зі 17 із 18 партій, які об’єдналися минулого року навколо Коштуніци, очолює прем’єр міністр Сербії Зоран Джинджич. Він і його прихилиьники контролюють ключові посади у Сербському уряді та мають важелі впливу на югославську делегацію на міжнародній конференції донорів у Брюсселі, яка ухвалюватиме рішення щодо міжнародної економічної допомоги Югославії у розмірі чотирьох з половиною мільярдів доларів.
Надання цієї допомоги та відкриття нових поховань албанських жертв етнічних чисток стали головними аргументами, за допомогою яких сербський уряд намагається здобути підтримку своїх дій у населення. Опитування громадської думки, однак, свідчать про те, що серби і досі проти видачі Мілошевіча.
Видача колишнього югославського диктатора, на якій так довго наполягали західні політики та організації зі захисту прав людини, зараз, на думку американських аналітиків, поставила під загрозу існування Югославської держави, і цим - долю економічної допомоги цій країні, а також стабільність на Балканах.
З одного боку, говорять американські аналітики, вести справу окремо зі сербським або з чорногорським урядом є простіше, ніж з неефективними органами федеральної державної влади, але з іншого, перспектива економічного підйому в обох частинах федерації в разі її розпаду, є дуже ненадійною. Без виходу до моря сербська економіка опиниться збитковою і потребуватиме постійних дотацій від Європи. Натомість Чорногорія зберегла велику частину інфраструктури і має кращі шанси залучити іноземні інвестиції, але вона занадто мала, щоб стабілізувати реґіон.
Бідніша Сербія – це зовсім не те, чого намагалися домогтися західні лідери своїми діями. Через зубожіння вона не зможе чинити опір албанським повстанцям, які стали новим чинником нестабільності в реґіоні. В результаті цього, Югославія, яку НАТО бомбардувало ще два роки тому, тепер потребуватиме захисту від альянсу, вважають американські аналітики.
Рішення бєлградських політиків про видачу Мілошевіча Гааґському трибуналу, про яке навіть не був поінформований президент Югославії Воїслав Коштуніца, поставило під загрозу існування Югославії як держави. Партії та політики, які об’єдналися навколо Коштуніци лише вісім місяців тому, зараз намагаються ізолювати його та скасувати Югославську федерацію, вважають експерти із Техаського центру струтегічного прогнозування Стратфор.
Політичну групу, що складається зі 17 із 18 партій, які об’єдналися минулого року навколо Коштуніци, очолює прем’єр міністр Сербії Зоран Джинджич. Він і його прихилиьники контролюють ключові посади у Сербському уряді та мають важелі впливу на югославську делегацію на міжнародній конференції донорів у Брюсселі, яка ухвалюватиме рішення щодо міжнародної економічної допомоги Югославії у розмірі чотирьох з половиною мільярдів доларів.
Надання цієї допомоги та відкриття нових поховань албанських жертв етнічних чисток стали головними аргументами, за допомогою яких сербський уряд намагається здобути підтримку своїх дій у населення. Опитування громадської думки, однак, свідчать про те, що серби і досі проти видачі Мілошевіча.
Видача колишнього югославського диктатора, на якій так довго наполягали західні політики та організації зі захисту прав людини, зараз, на думку американських аналітиків, поставила під загрозу існування Югославської держави, і цим - долю економічної допомоги цій країні, а також стабільність на Балканах.
З одного боку, говорять американські аналітики, вести справу окремо зі сербським або з чорногорським урядом є простіше, ніж з неефективними органами федеральної державної влади, але з іншого, перспектива економічного підйому в обох частинах федерації в разі її розпаду, є дуже ненадійною. Без виходу до моря сербська економіка опиниться збитковою і потребуватиме постійних дотацій від Європи. Натомість Чорногорія зберегла велику частину інфраструктури і має кращі шанси залучити іноземні інвестиції, але вона занадто мала, щоб стабілізувати реґіон.
Бідніша Сербія – це зовсім не те, чого намагалися домогтися західні лідери своїми діями. Через зубожіння вона не зможе чинити опір албанським повстанцям, які стали новим чинником нестабільності в реґіоні. В результаті цього, Югославія, яку НАТО бомбардувало ще два роки тому, тепер потребуватиме захисту від альянсу, вважають американські аналітики.
