Київ, 4 липня 2001 - 30 червня виповнилося 60 років від дня проголошення у Львові Акту відновлення Української держави. Виголосив цей документ у 1941 Ярослав Стецько – заступник провідника Організації українських націоналістів, прем’єр-міністр відновленої української держави. Акт відновлення незалежності заскочив німецьку окупаційну владу і змусив її розкрити справжні плани щодо України. Вже через кілька днів після проголошення Української держави гестапо заарештувало Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших членів уряду.
Відзначення 60-х роковин від часу сформування українського державного правління як висліду проголошення акту відновлення української держави у Львові пройшло досить урочисто. На площі Ринок, де й відбулося у 1941-му проголошення, відбулося святкове віче. Про український націоналістичний рух грунтовно говорили і доповідачі на науково-практичній конференції, яка відбулася в інституті народознавства.
Увечері 29 червня 1941 року радянські війська покинули Львів. Наступного дня, на світанку, український батальйон “Нахтігаль” і кілька німецьких частин увійшли у місто. А вже увечері, на площі Ринок, відбулися національні збори , скликані групою Степана Бандери. На них було ухвалено текст проголошення незалежності, а також декрет, яким Ярослава Стецька було призначено головою уряду.
У акті відновлення української держави сказано: “Волею Українського народу ОУН під проводом Степана Бандери проголошує відновлення української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України”. На зборах у Львові були присутні двоє німецьких офіцерів. Це й дало попервах вважати, що, нібито, німці дали згоду на це проголошення. Насправді німецька влада була заскочена актом відновлення незалежності Української держави. Степан Бандера тоді заявив: “Даючи розпорядження, я не спираюся на жодний доказ, ні на жодну згоду німецьких чинників, а тільки на мандат, який я отримав від українців”. Аби зупинити українську ініціативу, німці заарештовують Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших українських діячів.
“Акт проголошення ніколи не був відкликаний, а відновлена цим актом державність ніколи не самоліквідувалася,” -- зазначив під час урочистого заходу, яка пройшла у Львівському оперному театрі виконувач обов’язків голови Українського державного правління Богдан Федорак зі Сполучених Штатів Америки. В інтерв’ю для радіо “Свобода” він сказав:
“Не всі чиновники є співучасниками святкувань наших визвольної боротьби 40-50 років. Однак навіть ті, хто беруть участь ховаються за певні фасади. Бо вважаючи УРСР як державу і говорячи про вітчизняну війну , і водночас згадуючи воїнів ОУН-УПА це не є чесно у ставленні до них.”
До речі, урочистості у Львові пройшли за активної участі представників місцевої влади. Нині львівські владоможці , задля зміцнення свого авторитету серед місцевого населення, часто звертаються до трагічної історії національно-визвольних змагань, послуговуються іменами героїв України, оголосивши на них навіть своєрідну монополію. Водночас офіційний Київ, в особі президента та парламенту, і досі не спромігся переглянути ще радянських, компартійних поглядів на чимало подій з української історії. У тому числі і на Акт проголошення Української держави 30 –го червня 1941 року.
Відзначення 60-х роковин від часу сформування українського державного правління як висліду проголошення акту відновлення української держави у Львові пройшло досить урочисто. На площі Ринок, де й відбулося у 1941-му проголошення, відбулося святкове віче. Про український націоналістичний рух грунтовно говорили і доповідачі на науково-практичній конференції, яка відбулася в інституті народознавства.
Увечері 29 червня 1941 року радянські війська покинули Львів. Наступного дня, на світанку, український батальйон “Нахтігаль” і кілька німецьких частин увійшли у місто. А вже увечері, на площі Ринок, відбулися національні збори , скликані групою Степана Бандери. На них було ухвалено текст проголошення незалежності, а також декрет, яким Ярослава Стецька було призначено головою уряду.
У акті відновлення української держави сказано: “Волею Українського народу ОУН під проводом Степана Бандери проголошує відновлення української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України”. На зборах у Львові були присутні двоє німецьких офіцерів. Це й дало попервах вважати, що, нібито, німці дали згоду на це проголошення. Насправді німецька влада була заскочена актом відновлення незалежності Української держави. Степан Бандера тоді заявив: “Даючи розпорядження, я не спираюся на жодний доказ, ні на жодну згоду німецьких чинників, а тільки на мандат, який я отримав від українців”. Аби зупинити українську ініціативу, німці заарештовують Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших українських діячів.
“Акт проголошення ніколи не був відкликаний, а відновлена цим актом державність ніколи не самоліквідувалася,” -- зазначив під час урочистого заходу, яка пройшла у Львівському оперному театрі виконувач обов’язків голови Українського державного правління Богдан Федорак зі Сполучених Штатів Америки. В інтерв’ю для радіо “Свобода” він сказав:
“Не всі чиновники є співучасниками святкувань наших визвольної боротьби 40-50 років. Однак навіть ті, хто беруть участь ховаються за певні фасади. Бо вважаючи УРСР як державу і говорячи про вітчизняну війну , і водночас згадуючи воїнів ОУН-УПА це не є чесно у ставленні до них.”
До речі, урочистості у Львові пройшли за активної участі представників місцевої влади. Нині львівські владоможці , задля зміцнення свого авторитету серед місцевого населення, часто звертаються до трагічної історії національно-визвольних змагань, послуговуються іменами героїв України, оголосивши на них навіть своєрідну монополію. Водночас офіційний Київ, в особі президента та парламенту, і досі не спромігся переглянути ще радянських, компартійних поглядів на чимало подій з української історії. У тому числі і на Акт проголошення Української держави 30 –го червня 1941 року.
