Київ – Прага – Вашингтон, 11 червня 2001 — Україна знову опинилася у центрі уваги закордонних оглядачів як одне з головних джерел нелегальних поставок зброї на світовий ринок. Про це говорять у зв’язку з міжнародною конференцією з проблем нелегальної торгівлі стрілецькою зброєю та легким озброєнням, яка розпочалася цього тижня у Нью Йорку в штаб-квартирі ООН.
За даними міжнародних експертів, поставки такої зброї спровокували епідемію воєн і збройних конфліктів у світі, внаслідок яких щороку гине півмільйона людей.
Представники 180 держав тепер розмірковують над тим, як перекрити нелегальні канали.
Британська газета «•ардіан» присвятила Україні спеціальний репортаж на цю тему — адже саме українську державу регулярно звинувачують у поставках зброї країнам, на які накладено міжнародні ембарго. Зі свого боку офіційний Київ рішуче відкидає такі звинувачення і стверджує, що це справа рук конкурентів Києва на міжнародних ринках озброєння. А деякі представники опозиції в Україні при цьому говорять, що до брудних оборудок нібито приклав руку сам Президент.
Стаття у «•ардіан» розпочинається з розповіді про колоритні пригоди одного з найвідоміших у світі торговців зброєю Леоніда Мініна, який полюбляє розслаблятися кокаїном та повіями. Ізраїльтянин Мінін ніколи не втрачав зв’язків із рідною Одесою та заробив свої перші мільйони на торгівлі російською нафтою. Вже потім, як підозрюють, він став одним із найуспішнішим у світі «торговців смертю».
Недавно Мініна заарештували в Італії і, як очікують, у грудні він має постати перед судом. Але це лише вияв проблеми, важливе саме явище. Британський журналіст аналізує, чому ж Україна постійно потрапляє до чорних списків нелегальних торговців зброєю.
Хоча Україна не єдиний учасник торгівлі стрілецькою зброєю, історія її збройової промисловості від часу здобуття незалежності виявляє механізм цього бізнесу. За радянської доби Україна була бастіоном Радянської армії — на її території було розташовано 800 тисяч військовослужбовців, майже втричі більше від нинішньої української армії. В Україні було зосереджено третину всієї оборонної промисловості СРСР… За словами московського аналітика пострадянських військових проблем Олега Белослудцева, Україна виробляла таку кількість зброї і військової техніки, якою можна було б озброїти 5 фронтів у час війни. Відтоді, як Україну охопила тривала економічна криза, оборонні витрати покривали тільки 17% від необхідних потреб, а новопосталі торгівці зброєю, злигавшись із армійськими офіцерами, розтягали неосяжні запаси надлишків, продаючи зброю по всьому світу — скрізь, де можна було знайти клієнтів. Українська влада заперечує постійні повідомлення про те, що зброя постачалася й полковникові Каддафі до Лівії чи талібам до Афганістану.
«Зброя і військова техніка, що їх було розпродано внаслідок скорочень, проходила не тільки через офіційні структури, але й через тіньову економіку, що контролює значні обсяги українських постачань зброї за кордон», – зазначає Белосудцев. За його підрахунками, до 80% контрактів на експорт зброї проходили через руки тіньових структур.
Наприкінці 90-х в українській оборонній промисловості запанував хаос — на думку критиків, штучно спричинений тими, хто хотів погріти на цьому руки. Захід став впливати на керівництво країни, щоб воно навело порядок у цьому секторі економіки і взяло під контроль торговців зброєю.
У відповідь дискредитований, але й далі могутній режим Президента Леоніда Кучми призначив парламентську комісію для розслідування звинувачень у нелегальній торгівлі зброєю. Комісія дійшла сенсаційного висновку — що протягом 6 років, починаючи з 1992-го, коли військові арсенали України оцінювалися в 89 мільярдів доларів, було викрадено і значною мірою перепродано зброї, військової техніки і устаткування на суму в 32 мільярди доларів. Те, що сталося далі, повинно стати попередженням для учасників міжнародної конференції ООН цього тижня, що збираються боротися з тіньовими ділками.
Те, що сталося потім, буде пересторогою кожному з учасників цьоготижневої конференції ООН, які збираються вправитися з торговцями стрілецькою зброєю в усьому світі: розслідування раптово прерервали, 17 томів зібраних документів зникли, а членів комісії змусили замовчати.
Розслідування «можливих випадків несанкціонованої торговлі зброєю» очолював народний депутат, колишній заступник міністра оборони генерал-лейтенант Олександр Ігнатенко. Військовий суд позбавив Ігнатенка звання. Тепер він побоюється за життя своїх трьох дітей.
Олександр Малевський, депутат-комуніст, що був секретарем слідчої комісії,став одним із небагатьох, хто погодився говорити про роботу комісії: «Ми підготували звіт для парламенту, але Ігнатенко потрапив під величезний тиск і був дуже заляканий».
Розчарований блокуванням роботи комісії на найвищому рівні, генерал Ігнатенко поділився з деякими зі своїх знахідок із Сергієм Одаричем, що видавав на той час у Києві газету невеликого тиражу. Однієї суботньої ночі липня 98-го Одарича зупинили біля входу в його під’їзд двоє невідомих. «Не лізь у політику, – попередили його. – Якщо не перестанеш втручатися, ми тебе знищимо».
Щоб додати ваги своїм словам, один із невідомих вистрілив Одаричеві в ногу. «Звичайно, нікого не знайшли, – розповідає Одарич. – А в міліції сказали, що це я сам прострелив собі ногу, аби привернути до себе увагу».
Примітно, що комісія Ігнатенка була єдиною спробою за всі 90-і хоч якось розібратися в вивезенні зброї з України.
Те, чим скінчилася її робота, дає добрий матеріал для роздумів про ті труднощі, що постануть перед ООН та іншими міжнародними організаціями, які намагаються зупинити потік зброї в Африку.
Як уважають, останніми кількома місяцями українське керівництво посилило контроль за торгівлею стрілецькою зброєю. Але посередникам і торговцям залишається широкий простір для діяльності.
Це був коментар британської газети «•ардіан». А тепер про позицію української влади.
На конференції ООН із проблем незаконного експорту легких озброєнь може бути ухвалене рішення, що кожна країна-експортер має ставити національне тавро на зброї, яку вона продає. Це має спростити розслідування справ із незаконними поставками. Україні таке рішення коштуватиме щонайменше 30 мільйонів доларів, проте Київ готовий пристати на це за умов, що ці правила будуть виконувати всі країни. У Києві також уважають, що інформаційні кампанії, де Україну звинувачують у нелегальних поставках, насправді скеровані на те, щоб дисредитувати її як цивілізованого експортера озброєнь. Так уважає представник Комітету при Президенті України з питань політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з іноземними країнами Сергій Тетерук. Цей комітет на сьгодні є найвищою інстанцією, де визначається стратегія України в продажі озброєнь.
Говорить Сергій Тетерук: «Тільки останній приклад. Усі знають затримку літака в Болгарії. Літак запитав погоду в Еритреї, це відомий факт, у нього ще не було маршрутного листа туди, бо комісія виїжджала, перевіряла, ми на комітеті розбирали. Але він був затриманий, на весь світ було опубліковано, що нібито він збирається летіти в Еритрею, незважаючи на те, що сертифікат кінцевого користувача був від міністерства оборони Грузії. І рішення Ради Безпеки ООН — здійснити перевірку. Через п’ять тижнів прокуратура Болгарії виносить рішення, що немає ніяких звинувачень на адресу України, але це йде вже окремою заміткою невеликою, а резонанс від цієї затримки вже дуже великий.
Ми дуже часто останнім часом збираємося, представники 17 різних відомств, зустрічались ми з послом Ірландії при ООН паном Райном, він же Голова комітету Ради Безпеки ООН з санкцій проти УНІТА. Перед тим ми збиралися з представниками механізмів спостереження по санкціях проти Ліберії. І так до нас кожного місяця хтось із Ради безпеки їде. Але коли вони починають казати: «Ваші літаки АН літають в Африці. Ви нам дайте, хто там у вас літає, от там бортові номери ваші». Я кажу панові Райнові: «Ми завжди спрацюємося з Радою Безпеки. Дайте нам перелік номерів бортових цих літаків, ми перевіримо, відповімо». У відповідь: «Та ви знаєте, у нас немає їх. Але ми знаємо, що це Антонови». Представник Укравіатранспорту каже, що «десять тисяч літаків АН літає по всьому світу». І всі питання знімаються. «Ну ми хотіли, щоб ви теж мали на увазі», – Райн.
Україна повністю підтримує позицію щодо рішення незаконної торгівлі зброєю, але ми розуміємо, що питання законної торгівлі, законних поставок може використовуватись і використовується перш за все конкурентами України з метою конкурентної боротьби на зовнішніх ринках. І тому у нас є і по Лівії приклади, і по інших країнах, коли ті ж США заявляють по всіх рівнях, що вони жорстко дотримуються санкцій проти Лівії і мають такі положення свого законодавства стосовно обмеження допомоги країнам, які будуть порушенням цих санкцій, і в той же час самі безпосередньо продовжують діяльність на ринках озброєнь цих країн. Тому ми за те виступаємо, щоб разом, зусиллями міжнародної спільноти, дотримуватися чітко встановлених норм міжнародних зобов’язань і правил на цьому ринку озброєнь».
Це був коментар Сергія Тетерука, представника української влади, який займається питаннями експортного контролю за зброєю. Але для України ця проблема може бути набагато серйознішою, ніж просто коли би йшлося, як уважає офіційний Київ, про конкуренцію на світових ринках.
Член комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією ВР України Олександр Жир, який цими днями перебуває у США, в інтерв’ю Радіо Свобода так пояснив цю проблему: «Лунає питання, що нібито Президент Кучма причетний до торгівлі зброєю. Ми перевіряємо ці матеріали, ми займаємося цим питанням, я у тому числі, і хочу сказати, що якщо це питання буде підтверджено документально, підтверджено іншими доказами, то ситуація в Україні загостриться ще десь у вересні. Це не дії опозиції, бо не опозиція торгувала зброєю. І якщо це підтвердиться, то це питання стане побільш, ніж питання у справі Гонгадзе. Це питання, яке зачіпає інтереси багатьох інших країн, у тому числі і США. Саме тому я дуже зважено підходжу до питань відмивання грошей, торгівлі зброєю, але якщо ми вийдемо сьогодні на конкретні факти, на документи — ситуація в Україні і навколо України дійсно загостриться набагато раніше, ніж вибори в наступному році.
Я молюся Богу, щоб інформація щодо причетності Президента до торгівлі зброєю була чиєюсь вигадкою. Мені дуже неприємно, коли такі речі говоряться про мою країну, про Президента моєї держави. Але я зроблю все для того, щоб або спростувати, чесно кажучи, мені б дуже хотілося цього, але якщо ця інформація підтвердиться, тому я вважаю, що ми маємо всі, як в Україні, так і спільнота світова, зробити все, щоб не було таких керівників, таких режимів у нас, у світі».
Це був коментар народного депутата України Олександра Жира, який зараз перебуває у США.
За даними міжнародних експертів, поставки такої зброї спровокували епідемію воєн і збройних конфліктів у світі, внаслідок яких щороку гине півмільйона людей.
Представники 180 держав тепер розмірковують над тим, як перекрити нелегальні канали.
Британська газета «•ардіан» присвятила Україні спеціальний репортаж на цю тему — адже саме українську державу регулярно звинувачують у поставках зброї країнам, на які накладено міжнародні ембарго. Зі свого боку офіційний Київ рішуче відкидає такі звинувачення і стверджує, що це справа рук конкурентів Києва на міжнародних ринках озброєння. А деякі представники опозиції в Україні при цьому говорять, що до брудних оборудок нібито приклав руку сам Президент.
Стаття у «•ардіан» розпочинається з розповіді про колоритні пригоди одного з найвідоміших у світі торговців зброєю Леоніда Мініна, який полюбляє розслаблятися кокаїном та повіями. Ізраїльтянин Мінін ніколи не втрачав зв’язків із рідною Одесою та заробив свої перші мільйони на торгівлі російською нафтою. Вже потім, як підозрюють, він став одним із найуспішнішим у світі «торговців смертю».
Недавно Мініна заарештували в Італії і, як очікують, у грудні він має постати перед судом. Але це лише вияв проблеми, важливе саме явище. Британський журналіст аналізує, чому ж Україна постійно потрапляє до чорних списків нелегальних торговців зброєю.
Хоча Україна не єдиний учасник торгівлі стрілецькою зброєю, історія її збройової промисловості від часу здобуття незалежності виявляє механізм цього бізнесу. За радянської доби Україна була бастіоном Радянської армії — на її території було розташовано 800 тисяч військовослужбовців, майже втричі більше від нинішньої української армії. В Україні було зосереджено третину всієї оборонної промисловості СРСР… За словами московського аналітика пострадянських військових проблем Олега Белослудцева, Україна виробляла таку кількість зброї і військової техніки, якою можна було б озброїти 5 фронтів у час війни. Відтоді, як Україну охопила тривала економічна криза, оборонні витрати покривали тільки 17% від необхідних потреб, а новопосталі торгівці зброєю, злигавшись із армійськими офіцерами, розтягали неосяжні запаси надлишків, продаючи зброю по всьому світу — скрізь, де можна було знайти клієнтів. Українська влада заперечує постійні повідомлення про те, що зброя постачалася й полковникові Каддафі до Лівії чи талібам до Афганістану.
«Зброя і військова техніка, що їх було розпродано внаслідок скорочень, проходила не тільки через офіційні структури, але й через тіньову економіку, що контролює значні обсяги українських постачань зброї за кордон», – зазначає Белосудцев. За його підрахунками, до 80% контрактів на експорт зброї проходили через руки тіньових структур.
Наприкінці 90-х в українській оборонній промисловості запанував хаос — на думку критиків, штучно спричинений тими, хто хотів погріти на цьому руки. Захід став впливати на керівництво країни, щоб воно навело порядок у цьому секторі економіки і взяло під контроль торговців зброєю.
У відповідь дискредитований, але й далі могутній режим Президента Леоніда Кучми призначив парламентську комісію для розслідування звинувачень у нелегальній торгівлі зброєю. Комісія дійшла сенсаційного висновку — що протягом 6 років, починаючи з 1992-го, коли військові арсенали України оцінювалися в 89 мільярдів доларів, було викрадено і значною мірою перепродано зброї, військової техніки і устаткування на суму в 32 мільярди доларів. Те, що сталося далі, повинно стати попередженням для учасників міжнародної конференції ООН цього тижня, що збираються боротися з тіньовими ділками.
Те, що сталося потім, буде пересторогою кожному з учасників цьоготижневої конференції ООН, які збираються вправитися з торговцями стрілецькою зброєю в усьому світі: розслідування раптово прерервали, 17 томів зібраних документів зникли, а членів комісії змусили замовчати.
Розслідування «можливих випадків несанкціонованої торговлі зброєю» очолював народний депутат, колишній заступник міністра оборони генерал-лейтенант Олександр Ігнатенко. Військовий суд позбавив Ігнатенка звання. Тепер він побоюється за життя своїх трьох дітей.
Олександр Малевський, депутат-комуніст, що був секретарем слідчої комісії,став одним із небагатьох, хто погодився говорити про роботу комісії: «Ми підготували звіт для парламенту, але Ігнатенко потрапив під величезний тиск і був дуже заляканий».
Розчарований блокуванням роботи комісії на найвищому рівні, генерал Ігнатенко поділився з деякими зі своїх знахідок із Сергієм Одаричем, що видавав на той час у Києві газету невеликого тиражу. Однієї суботньої ночі липня 98-го Одарича зупинили біля входу в його під’їзд двоє невідомих. «Не лізь у політику, – попередили його. – Якщо не перестанеш втручатися, ми тебе знищимо».
Щоб додати ваги своїм словам, один із невідомих вистрілив Одаричеві в ногу. «Звичайно, нікого не знайшли, – розповідає Одарич. – А в міліції сказали, що це я сам прострелив собі ногу, аби привернути до себе увагу».
Примітно, що комісія Ігнатенка була єдиною спробою за всі 90-і хоч якось розібратися в вивезенні зброї з України.
Те, чим скінчилася її робота, дає добрий матеріал для роздумів про ті труднощі, що постануть перед ООН та іншими міжнародними організаціями, які намагаються зупинити потік зброї в Африку.
Як уважають, останніми кількома місяцями українське керівництво посилило контроль за торгівлею стрілецькою зброєю. Але посередникам і торговцям залишається широкий простір для діяльності.
Це був коментар британської газети «•ардіан». А тепер про позицію української влади.
На конференції ООН із проблем незаконного експорту легких озброєнь може бути ухвалене рішення, що кожна країна-експортер має ставити національне тавро на зброї, яку вона продає. Це має спростити розслідування справ із незаконними поставками. Україні таке рішення коштуватиме щонайменше 30 мільйонів доларів, проте Київ готовий пристати на це за умов, що ці правила будуть виконувати всі країни. У Києві також уважають, що інформаційні кампанії, де Україну звинувачують у нелегальних поставках, насправді скеровані на те, щоб дисредитувати її як цивілізованого експортера озброєнь. Так уважає представник Комітету при Президенті України з питань політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з іноземними країнами Сергій Тетерук. Цей комітет на сьгодні є найвищою інстанцією, де визначається стратегія України в продажі озброєнь.
Говорить Сергій Тетерук: «Тільки останній приклад. Усі знають затримку літака в Болгарії. Літак запитав погоду в Еритреї, це відомий факт, у нього ще не було маршрутного листа туди, бо комісія виїжджала, перевіряла, ми на комітеті розбирали. Але він був затриманий, на весь світ було опубліковано, що нібито він збирається летіти в Еритрею, незважаючи на те, що сертифікат кінцевого користувача був від міністерства оборони Грузії. І рішення Ради Безпеки ООН — здійснити перевірку. Через п’ять тижнів прокуратура Болгарії виносить рішення, що немає ніяких звинувачень на адресу України, але це йде вже окремою заміткою невеликою, а резонанс від цієї затримки вже дуже великий.
Ми дуже часто останнім часом збираємося, представники 17 різних відомств, зустрічались ми з послом Ірландії при ООН паном Райном, він же Голова комітету Ради Безпеки ООН з санкцій проти УНІТА. Перед тим ми збиралися з представниками механізмів спостереження по санкціях проти Ліберії. І так до нас кожного місяця хтось із Ради безпеки їде. Але коли вони починають казати: «Ваші літаки АН літають в Африці. Ви нам дайте, хто там у вас літає, от там бортові номери ваші». Я кажу панові Райнові: «Ми завжди спрацюємося з Радою Безпеки. Дайте нам перелік номерів бортових цих літаків, ми перевіримо, відповімо». У відповідь: «Та ви знаєте, у нас немає їх. Але ми знаємо, що це Антонови». Представник Укравіатранспорту каже, що «десять тисяч літаків АН літає по всьому світу». І всі питання знімаються. «Ну ми хотіли, щоб ви теж мали на увазі», – Райн.
Україна повністю підтримує позицію щодо рішення незаконної торгівлі зброєю, але ми розуміємо, що питання законної торгівлі, законних поставок може використовуватись і використовується перш за все конкурентами України з метою конкурентної боротьби на зовнішніх ринках. І тому у нас є і по Лівії приклади, і по інших країнах, коли ті ж США заявляють по всіх рівнях, що вони жорстко дотримуються санкцій проти Лівії і мають такі положення свого законодавства стосовно обмеження допомоги країнам, які будуть порушенням цих санкцій, і в той же час самі безпосередньо продовжують діяльність на ринках озброєнь цих країн. Тому ми за те виступаємо, щоб разом, зусиллями міжнародної спільноти, дотримуватися чітко встановлених норм міжнародних зобов’язань і правил на цьому ринку озброєнь».
Це був коментар Сергія Тетерука, представника української влади, який займається питаннями експортного контролю за зброєю. Але для України ця проблема може бути набагато серйознішою, ніж просто коли би йшлося, як уважає офіційний Київ, про конкуренцію на світових ринках.
Член комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією ВР України Олександр Жир, який цими днями перебуває у США, в інтерв’ю Радіо Свобода так пояснив цю проблему: «Лунає питання, що нібито Президент Кучма причетний до торгівлі зброєю. Ми перевіряємо ці матеріали, ми займаємося цим питанням, я у тому числі, і хочу сказати, що якщо це питання буде підтверджено документально, підтверджено іншими доказами, то ситуація в Україні загостриться ще десь у вересні. Це не дії опозиції, бо не опозиція торгувала зброєю. І якщо це підтвердиться, то це питання стане побільш, ніж питання у справі Гонгадзе. Це питання, яке зачіпає інтереси багатьох інших країн, у тому числі і США. Саме тому я дуже зважено підходжу до питань відмивання грошей, торгівлі зброєю, але якщо ми вийдемо сьогодні на конкретні факти, на документи — ситуація в Україні і навколо України дійсно загостриться набагато раніше, ніж вибори в наступному році.
Я молюся Богу, щоб інформація щодо причетності Президента до торгівлі зброєю була чиєюсь вигадкою. Мені дуже неприємно, коли такі речі говоряться про мою країну, про Президента моєї держави. Але я зроблю все для того, щоб або спростувати, чесно кажучи, мені б дуже хотілося цього, але якщо ця інформація підтвердиться, тому я вважаю, що ми маємо всі, як в Україні, так і спільнота світова, зробити все, щоб не було таких керівників, таких режимів у нас, у світі».
Це був коментар народного депутата України Олександра Жира, який зараз перебуває у США.
