Прага, 13 липня 2001 – Серед інших міжнародних проблем західні оглядачі продовжують коментувати рішення хорватського уряду передати міжнародному трибуналові в Гаазі двох генералів, звинувачених у воєнних злочинах під час визвольної війни в Хорватії, а також останні події в Чечні, де російські підрозділи допустилися звірств щодо чеченського цивільного населення.
Рішення хорватського уряду про екстрадицію двох генералів, яких хорвати вважають національними героями і які мали б стати перед міжнародним судом за те, що хорватські підрозділи допустилися жорстокостей щодо сербського населення під час війни за незалежність, викликало серйозні обурення серед значної частини населення. Найближчої неділі відбудуться голосування у справі довір’я хорватському урядові, тим часом недавні ветерани продовжуть бурхливі акції протесту проти рішення уряду. Ця тема викликала дискусії і на сторінках західної преси. Деякі оглядачі критично ставляться до вимог звинувачів у Гаазі.
Приміром, газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар колишнього боснійського посла в Європейському союзі Вітоміра Ракуза, який вважає, що ця справа може викликати соціальний неспокій в Хорватії. Навіть якщо уряд здобуде підтримку під час недільних голосувань у справі вотуму довір’я, то він все рівно втратить можливості реалізувати дальші економічні і правові реформи. На думку автора, нині для Хорватії важливіше уникнути політичної поляризації суспільства, ніж передати двох генералів міжнародному трибуналові. Автор розмежовує необхідність влаштування міжнародного суду над такими тиранами, як Мілошевич або Саддам Хусейн, і двома хорватськими генералами, прямих доказів вини яких просто нема. Автор вважає, що генерали мали б стати перед судом у Хорватії, якщо їм буде доказано вчинені злочини.
Газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті коментує тим часом недавні повідомлення про жорстокості російських військ у двох чеченських селах, де під час так званих «зачисток», тобто пошуків партизанів солдати заарештували півтори тисячі осіб, знущалися над цивільним населенням, тортурували чоловіків, вимагали викуп і пограбували школи і лікарні. Коментуючи звірства, газета «Нью-Йорк таймс» пише, що приводом для цієї акції послужили два вибухи мін на шосейній дорозі неподалік від двох сіл і загибель чотирьох російських солдатів. Тим часом відплатну акцію, пише газета, проведено проти непричетних до вибухів цивільних осіб, виною яких було те, що вони чеченці і що живуть неподалік від місця вибухів.
Російські політичні і військові діячі, як зазначає газета, неначебто осудили цю акцію, проте не вжили належних заходів, тобто не виявили і не покарали винуватців серед вищих військових чинів. Газета наводить задекларовані свого часу Путіним його принципи: дисципліна і порядок. Безкарність за згадані вчинки російських підрозділів, як вважає «Нью-Йорк таймс», створює атмосферу беззаконня і підриває авторитет Путіна.
Рішення хорватського уряду про екстрадицію двох генералів, яких хорвати вважають національними героями і які мали б стати перед міжнародним судом за те, що хорватські підрозділи допустилися жорстокостей щодо сербського населення під час війни за незалежність, викликало серйозні обурення серед значної частини населення. Найближчої неділі відбудуться голосування у справі довір’я хорватському урядові, тим часом недавні ветерани продовжуть бурхливі акції протесту проти рішення уряду. Ця тема викликала дискусії і на сторінках західної преси. Деякі оглядачі критично ставляться до вимог звинувачів у Гаазі.
Приміром, газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар колишнього боснійського посла в Європейському союзі Вітоміра Ракуза, який вважає, що ця справа може викликати соціальний неспокій в Хорватії. Навіть якщо уряд здобуде підтримку під час недільних голосувань у справі вотуму довір’я, то він все рівно втратить можливості реалізувати дальші економічні і правові реформи. На думку автора, нині для Хорватії важливіше уникнути політичної поляризації суспільства, ніж передати двох генералів міжнародному трибуналові. Автор розмежовує необхідність влаштування міжнародного суду над такими тиранами, як Мілошевич або Саддам Хусейн, і двома хорватськими генералами, прямих доказів вини яких просто нема. Автор вважає, що генерали мали б стати перед судом у Хорватії, якщо їм буде доказано вчинені злочини.
Газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті коментує тим часом недавні повідомлення про жорстокості російських військ у двох чеченських селах, де під час так званих «зачисток», тобто пошуків партизанів солдати заарештували півтори тисячі осіб, знущалися над цивільним населенням, тортурували чоловіків, вимагали викуп і пограбували школи і лікарні. Коментуючи звірства, газета «Нью-Йорк таймс» пише, що приводом для цієї акції послужили два вибухи мін на шосейній дорозі неподалік від двох сіл і загибель чотирьох російських солдатів. Тим часом відплатну акцію, пише газета, проведено проти непричетних до вибухів цивільних осіб, виною яких було те, що вони чеченці і що живуть неподалік від місця вибухів.
Російські політичні і військові діячі, як зазначає газета, неначебто осудили цю акцію, проте не вжили належних заходів, тобто не виявили і не покарали винуватців серед вищих військових чинів. Газета наводить задекларовані свого часу Путіним його принципи: дисципліна і порядок. Безкарність за згадані вчинки російських підрозділів, як вважає «Нью-Йорк таймс», створює атмосферу беззаконня і підриває авторитет Путіна.
