Прага, 19 липня 2001 – Ми вже розповідали про те, що одним із найбільш диктаторських режимів республік Середньої Азії є уряд президента Туркменистану Сапармурата Ніязова. Останні повідомлення про діяльність Туркменбаші свідчать, що цей лідер й надалі проводить волюнтаристську командну політики в державі, тасуючи кадри свого уряду на кшталт культ особи часів сталінізму.
Про надзвичайність особи президента Туркменистану свідчить те, що цей глава держави не бачить галузі суспільного, громадського і навіть приватного життя своїх громадян, де б він не міг брутально втручатися зі своїми диктаторськими повчаннями. Одне лише те, що Сапармурат Ніязов присвоїв собі функції верховного мулли і безапеляційного трактувальника Корану – священної релігійної книги мусульман – про щось каже. Або ж те, що навіть високоповажні особи з інших країн, як наприклад, один з керівників російського Газпрому Рем В’яхірєв, готові падати перед головним туркменським господарем на коліна аби лиш догодити йому у тій чи іншій мірі та досягнути бажаного на переговорах в Ашгабаді.
У цьому місяці в уряді Туркменії з ініціативи Туркменбаші знову відбулися перетряски. Наприклад, зміщений зі своєю посади досить професійно підготовлений керівник зовнішньо-політичного відомства Туркменистану Батир Бердиєв. Він пробув на посаді лише шість місяців. Ось як мотивував Ніязов зняття міністра закордонних справ на сесії абсолютно підпорядкованого йому місцевого парламенту:
Голос
«Тут міністр закордонних справ Батир Бердиєв. Він розпочав працювати нещодавно. Він дуже добрий, гарний хлопець. Але, на жаль, має деякі недоліки. Він багато алкоголю п’є. Ми розмовляли з ним якось про це чотири години. Я сказав:«Батир, будь ласка, не пий!». Через якийсь час я нагадав: «Не пий, Батир». Він погодився але продовжив пити».
Подібні, так би мовити, професійні претензії президент Туркменії висловлює до інших своїх міністрів. Так, у цьому ж місяці звільнено міністра шляхів сполучення Ревшада Керкавова і підпорядкована Туркменбаші газета « Нейтральний Тукменистан» охарактекризувала це так: «він (Керкавов) не лише не здатний виконувати своїх функції але й натворив клопоту». У цей же час зміщений з посади й міністр водного гоподарства Текебай Алтиєв, він вже другий за цей рік керівник водного відомства цієї азійської республіки. У червні місяці в уряді Туркменистану також відбулися перестановки, бо цього забажав президент країни. Оглядачі відзначають, що за десять років незалежності Туркменії і одноособового правління Сапармурата Ніязова ще ніхто з урядовців не протримався у своєму кріслі більше двох років. Всі державні функціонери у Ашгабаді відчувають свою залежність від волі всевладного президента.
Ось характеризують ділові якості Ніязова вашінґтонські експерти : «Президент Туркменистану неодноразово відкидав комерційно виправдані проекти, явно очікуючи нереальних і роздутих виплат «серйозних грошей» готівкою». Або ж із доповіді одного з радників держдепартаменту США з проблем СНД перед конґресменами: «Це крайній випадок. Керівництво Туркменистану залишається одним із найрепресивніших режимів у світі, з командною економікою сталінської ери, з культом особи, подібним до північнокорейського».
Про надзвичайність особи президента Туркменистану свідчить те, що цей глава держави не бачить галузі суспільного, громадського і навіть приватного життя своїх громадян, де б він не міг брутально втручатися зі своїми диктаторськими повчаннями. Одне лише те, що Сапармурат Ніязов присвоїв собі функції верховного мулли і безапеляційного трактувальника Корану – священної релігійної книги мусульман – про щось каже. Або ж те, що навіть високоповажні особи з інших країн, як наприклад, один з керівників російського Газпрому Рем В’яхірєв, готові падати перед головним туркменським господарем на коліна аби лиш догодити йому у тій чи іншій мірі та досягнути бажаного на переговорах в Ашгабаді.
У цьому місяці в уряді Туркменії з ініціативи Туркменбаші знову відбулися перетряски. Наприклад, зміщений зі своєю посади досить професійно підготовлений керівник зовнішньо-політичного відомства Туркменистану Батир Бердиєв. Він пробув на посаді лише шість місяців. Ось як мотивував Ніязов зняття міністра закордонних справ на сесії абсолютно підпорядкованого йому місцевого парламенту:
Голос
«Тут міністр закордонних справ Батир Бердиєв. Він розпочав працювати нещодавно. Він дуже добрий, гарний хлопець. Але, на жаль, має деякі недоліки. Він багато алкоголю п’є. Ми розмовляли з ним якось про це чотири години. Я сказав:«Батир, будь ласка, не пий!». Через якийсь час я нагадав: «Не пий, Батир». Він погодився але продовжив пити».
Подібні, так би мовити, професійні претензії президент Туркменії висловлює до інших своїх міністрів. Так, у цьому ж місяці звільнено міністра шляхів сполучення Ревшада Керкавова і підпорядкована Туркменбаші газета « Нейтральний Тукменистан» охарактекризувала це так: «він (Керкавов) не лише не здатний виконувати своїх функції але й натворив клопоту». У цей же час зміщений з посади й міністр водного гоподарства Текебай Алтиєв, він вже другий за цей рік керівник водного відомства цієї азійської республіки. У червні місяці в уряді Туркменистану також відбулися перестановки, бо цього забажав президент країни. Оглядачі відзначають, що за десять років незалежності Туркменії і одноособового правління Сапармурата Ніязова ще ніхто з урядовців не протримався у своєму кріслі більше двох років. Всі державні функціонери у Ашгабаді відчувають свою залежність від волі всевладного президента.
Ось характеризують ділові якості Ніязова вашінґтонські експерти : «Президент Туркменистану неодноразово відкидав комерційно виправдані проекти, явно очікуючи нереальних і роздутих виплат «серйозних грошей» готівкою». Або ж із доповіді одного з радників держдепартаменту США з проблем СНД перед конґресменами: «Це крайній випадок. Керівництво Туркменистану залишається одним із найрепресивніших режимів у світі, з командною економікою сталінської ери, з культом особи, подібним до північнокорейського».
