Прага, 19 липня 2001 – Самміт лідерів країн «групи семи» і Росії в італійському місті Ґенуї знову викликав широкі протести серед противників глобалізації, унаслідок якої, як вважають учасники протестів, бідні країни біднішають, а багаті – далі багатіють. Лідери індустріально розвинених країн Заходу розмірковують нові методи допомоги країнам третього світу. Перед мікрофоном Василь Дарчук.
Оглядачі наводять зокрема нові пропозиції президента США Буша, з якими він виступив у вівторок. Згідно з цими пропозиціями, Міжнародна асоціація розвитку, яка є частиною Світового банку, що саме займається наданням кредитів і допомоги країнам третього світу, повинна надавати бідним країнам більше дотацій, тобто безвідплатної допомоги, а не кредитів. Досі проценти за кредити наростали, збільшувався загальний борг, який значна частина країн третього світу (зокрема африканських) віддавати не могла. Тому склалася ситуація, коли борги з кожним роком лише наростали, а Світовому банку залишалося лише списувати їх.
Щороку Світовий банк надає країнам третього світу 6 мільярдів доларів кредитів. Президент Буш пропонує принаймні половину із цієї суми надавати у формі дотацій. Це мало би не лише зменшити борги згаданих країн, а й допомогти не входити в нові борги. Для деяких країн, особливо після соціальних і громадянських конфліктів або стихійих лих дотації залишаються єдиним джерелом покриття видатків на охорону здоров’я й підтримання системи освіти, вже не кажучи про харчі і товари першої необхідності.
Деякі фахівці й політичні діячі скритикивали пропозиції Буша, назвавши їх популістськими. Вони підкреслюють, що Світовий банк – це не допомогове агентство. Банк повинен зичити гроші бідним країнам, водночас посиливши контроль над інвестиціями і витратами. Така система мала би забезпечити ліпше використання і вкладення позичок. У цьому контексті оглядачі зазначають, що значану частину кредитів уряди країн третього світу, а часто режими і диктатори у цих країнах спрямовують кредити на те, щоб утриматися при владі, і на закупівлі зброї. Лише частина із позичених коштів іде на розбудову економіки. Варто додати також, що учасники нинішнього самміту керівників країн «групи семи» і Росії зіштовхнулися з іншими вимогами, пов’язаними з наданням допомоги країнам третього світу. Приміром, неофіційна організація «Підготовча конференція» виступила із пропозицією, щоб лідери семи індустріально найрозвиненіших країн Заходу призначили 10 мільярдів доларів кожного року на боротьбу із хворобою СНІД, малярією і туберкульозом. Тим часом на початку конференції мова ішла лише про один мільярд доларів. Ці та інші питання, як підкреслюють оглядачі, стануть на порядку денному спонзорської сесії у п’ятницю, під час якої учасники конференції проведуть наради з генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, керівниками Світового банку, Світової організації торгівлі, Світової організації охорони здоров’я, а також із лідерами найбідніших країн світу, які очікують списання боргів і нової допомоги, серед них із керівниками Нігерії, Південної-Африканської республіки (яка очікує допомоги в подоланні хвороби СНІД), Бангладеш, Сальвадору та інших країн.
Оглядачі наводять зокрема нові пропозиції президента США Буша, з якими він виступив у вівторок. Згідно з цими пропозиціями, Міжнародна асоціація розвитку, яка є частиною Світового банку, що саме займається наданням кредитів і допомоги країнам третього світу, повинна надавати бідним країнам більше дотацій, тобто безвідплатної допомоги, а не кредитів. Досі проценти за кредити наростали, збільшувався загальний борг, який значна частина країн третього світу (зокрема африканських) віддавати не могла. Тому склалася ситуація, коли борги з кожним роком лише наростали, а Світовому банку залишалося лише списувати їх.
Щороку Світовий банк надає країнам третього світу 6 мільярдів доларів кредитів. Президент Буш пропонує принаймні половину із цієї суми надавати у формі дотацій. Це мало би не лише зменшити борги згаданих країн, а й допомогти не входити в нові борги. Для деяких країн, особливо після соціальних і громадянських конфліктів або стихійих лих дотації залишаються єдиним джерелом покриття видатків на охорону здоров’я й підтримання системи освіти, вже не кажучи про харчі і товари першої необхідності.
Деякі фахівці й політичні діячі скритикивали пропозиції Буша, назвавши їх популістськими. Вони підкреслюють, що Світовий банк – це не допомогове агентство. Банк повинен зичити гроші бідним країнам, водночас посиливши контроль над інвестиціями і витратами. Така система мала би забезпечити ліпше використання і вкладення позичок. У цьому контексті оглядачі зазначають, що значану частину кредитів уряди країн третього світу, а часто режими і диктатори у цих країнах спрямовують кредити на те, щоб утриматися при владі, і на закупівлі зброї. Лише частина із позичених коштів іде на розбудову економіки. Варто додати також, що учасники нинішнього самміту керівників країн «групи семи» і Росії зіштовхнулися з іншими вимогами, пов’язаними з наданням допомоги країнам третього світу. Приміром, неофіційна організація «Підготовча конференція» виступила із пропозицією, щоб лідери семи індустріально найрозвиненіших країн Заходу призначили 10 мільярдів доларів кожного року на боротьбу із хворобою СНІД, малярією і туберкульозом. Тим часом на початку конференції мова ішла лише про один мільярд доларів. Ці та інші питання, як підкреслюють оглядачі, стануть на порядку денному спонзорської сесії у п’ятницю, під час якої учасники конференції проведуть наради з генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, керівниками Світового банку, Світової організації торгівлі, Світової організації охорони здоров’я, а також із лідерами найбідніших країн світу, які очікують списання боргів і нової допомоги, серед них із керівниками Нігерії, Південної-Африканської республіки (яка очікує допомоги в подоланні хвороби СНІД), Бангладеш, Сальвадору та інших країн.
