Варшава, 19 липня 2001 ― 100 мільйонів євро коштуватиме реєстрація польських свійських тварин, яку селяни мусять провести у рамках реструктуризації та достосування до європейських норм польського рільництва.
Відтепер кожен польський селянин, який тримає у своєму приватному господарстві свійські тварини – корови, кози чи свині, скажімо, буде змушений реєструвати приплід. На початку року він мусить зголоситися до Агенції реструктуризації і модернізації, що у його господарстві народиться, наприклад, троє телят. Цю заяву внесуть у комп’ютер, а селянинові вишлють пакет документів і кульчики. Коли телята народяться, то протягом семи днів господар мусить ще раз повідомити про це агенцію, тоді приїдуть з посередницької фірми, заповнять паспорти на телят і «закульчикують» їх, за відповідну, розуміється, платню.
Інформацію про телят внесуть у комп’ютер. Лише за такої умови, тобто реєстрації цієї живності, селянин зможе розраховувати на безпосередню допомогу з фондів Євросоюзу на підтримку польського рільника. Але перш ніж він буде лічити на ці гроші, сам повинен немало заінвестувати, бо на кожному кроці, від самого народження тварини господар повинен вносити різні оплати.
Звичайно ж, селянин може від усього цього відмовитися і ґаздувати далі, так, як він це робив досі. Але він не зможе тоді продати свою корову, ані віддати заготівельникам на м’ясо, ані сам продати це м’ясо, ані продати від неї молоко, бо нічого цього в нього ніхто не візьме без коров’ячого паспорта та кульчика.
Доречі, кульчики для польських корів виготовляє аж французька фірма. Не зрозуміло, чому, адже поляки з таким же успіхом могли б продукувати ці кульчики самі?
Словом, польський селянин готується до життя в умовах спільного європейського дому і в умовах євростандартів. Доречі, польська газета «Жиче», не так давно писала, що Євросоюз ніяк не погоджувався визнати стандарти для малосольних огірків, бо, мовляв, такий продукт у Європі не споживають і не виробляють. Польські представники ледве переконали Євросоюз, що малосольні огірки поляки їли відколи світ і, напевно, не відмовляться, коли увійдуть у Євросоюз. Нарешті, зійшлися на тому, що малосольні огірки вважатимуться елементом національної ідентичності поляків.
Отож, корови з кульчиками з самого Парижа, теля і порося – в комп’ютері і рідні малосольні огірки на закуску – такі нові ознаки інтеграції польського села у європейський простір. Селяни з того всього трохи розгублені, але кажуть, що швидко достосовуються до нових норм. Начебто, вже 30 тисяч польських корів носять французькі кульчики.
Відтепер кожен польський селянин, який тримає у своєму приватному господарстві свійські тварини – корови, кози чи свині, скажімо, буде змушений реєструвати приплід. На початку року він мусить зголоситися до Агенції реструктуризації і модернізації, що у його господарстві народиться, наприклад, троє телят. Цю заяву внесуть у комп’ютер, а селянинові вишлють пакет документів і кульчики. Коли телята народяться, то протягом семи днів господар мусить ще раз повідомити про це агенцію, тоді приїдуть з посередницької фірми, заповнять паспорти на телят і «закульчикують» їх, за відповідну, розуміється, платню.
Інформацію про телят внесуть у комп’ютер. Лише за такої умови, тобто реєстрації цієї живності, селянин зможе розраховувати на безпосередню допомогу з фондів Євросоюзу на підтримку польського рільника. Але перш ніж він буде лічити на ці гроші, сам повинен немало заінвестувати, бо на кожному кроці, від самого народження тварини господар повинен вносити різні оплати.
Звичайно ж, селянин може від усього цього відмовитися і ґаздувати далі, так, як він це робив досі. Але він не зможе тоді продати свою корову, ані віддати заготівельникам на м’ясо, ані сам продати це м’ясо, ані продати від неї молоко, бо нічого цього в нього ніхто не візьме без коров’ячого паспорта та кульчика.
Доречі, кульчики для польських корів виготовляє аж французька фірма. Не зрозуміло, чому, адже поляки з таким же успіхом могли б продукувати ці кульчики самі?
Словом, польський селянин готується до життя в умовах спільного європейського дому і в умовах євростандартів. Доречі, польська газета «Жиче», не так давно писала, що Євросоюз ніяк не погоджувався визнати стандарти для малосольних огірків, бо, мовляв, такий продукт у Європі не споживають і не виробляють. Польські представники ледве переконали Євросоюз, що малосольні огірки поляки їли відколи світ і, напевно, не відмовляться, коли увійдуть у Євросоюз. Нарешті, зійшлися на тому, що малосольні огірки вважатимуться елементом національної ідентичності поляків.
Отож, корови з кульчиками з самого Парижа, теля і порося – в комп’ютері і рідні малосольні огірки на закуску – такі нові ознаки інтеграції польського села у європейський простір. Селяни з того всього трохи розгублені, але кажуть, що швидко достосовуються до нових норм. Начебто, вже 30 тисяч польських корів носять французькі кульчики.
