Прага, 24 липня 2001 – Фахівці вважають, що причина безробіття в умовах ринку дуже проста і пов’язана з преважанням пропозиції робочої сили над попитом на неї. Але складніше пояснити причини безробіття в умовах перехідної економіки, що характерно для України. Тут за останні шість років спостерігається неухильне збільшення числа громадян, які не мають праці.
Про якусь циклічність у розвитку української економіки за останні десять років говорити не доводиться, й не дивно, адже ж вона й не відповідає класничним ринковим характеристикам. Тому й пояснювати українське безробіття суто ринковими причинами не доводиться.
Сьогодні зрозуміло, що навіть офіційні дані про безробіття, котрі, на думку багатьох спостерігачів на Заході, Києвом занижаються у два-три рази, за останні п’ять років неухильно зростали. Якщо у 1996 році за офіційними даним було 1,3 відсотка безробітніх на фоні загального числа зайнятих в економіці України, то у 2001 році, на 1 липня тут було вже 4,3 відсотка працездатних осіб, котрі немали ніякої праці, а це близько 1 мільйона 204 тисяч люду. Навантаження на 1 вакантне робоче місце в України складало на червень цього року близько 10 осіб. На думку експертів справжня кількість безробітніх досягає у цій державі близько 5 мільйонів громадян. Адже ж добре відомо, що низка підприємств у зв’язку з хитромудрістю приватизації і тіньової економіки просто існуюють на папері, про всяк випадок. І виходить так, що сотні тисяч людей рахуються на роботі, а фактично не працюють і зарплати не отримують. Хоча за офіційними даними Києва близько 600 тисяч безробітних в червні отримали від держави грошову допомогу, в середньому по 75 гривень на особу, тоді коли офіційна межа бідності досягає в Україні 290 гривень на місяць на одну пересічну особу. Тут нічого дивуватися, бо близько 90 відсотків громадян України вважають себе бідними. Так стверджують результати опитувань громадської думки, проведені фірмою «Соціс». Ці ж опитування вказують, що реальних безробітніх в державі не менше 20 відсотків, а це вже перевищує 6 мільйонів осіб. Тут необхідно зробити скидку на тимчасовість не зайнятості і наявність вільних місць праці і цифра у 5 мільйонів безробітних в Україні, про яку йдеться у деяких оцінках, близька до істини
Тоді виявляється, що київські владі немає чим гордитися, бо середній рівень безробіття в Європі – нині 9-10 відсотків, а реальний показник України не офіційно превещує цю межу на 2-3 вісотки або десь на один мільйон українських не зайнятих трударів. А якщо взяти ще й надзвичайно низький рівень середньої зарплати в Україні, серед країн СНД вона пасе задніх, бо має вдвічі нижчу офіційну середньомісячну зарплату (42 долари) аніж у Білорусі й Росії, то про яку ефективність економічних реформ у цій державі може йти мова. Більше того, прогнози показують, що офіційне безробіття в Україні досягне в наступному році ще вищого рівня.
Про якусь циклічність у розвитку української економіки за останні десять років говорити не доводиться, й не дивно, адже ж вона й не відповідає класничним ринковим характеристикам. Тому й пояснювати українське безробіття суто ринковими причинами не доводиться.
Сьогодні зрозуміло, що навіть офіційні дані про безробіття, котрі, на думку багатьох спостерігачів на Заході, Києвом занижаються у два-три рази, за останні п’ять років неухильно зростали. Якщо у 1996 році за офіційними даним було 1,3 відсотка безробітніх на фоні загального числа зайнятих в економіці України, то у 2001 році, на 1 липня тут було вже 4,3 відсотка працездатних осіб, котрі немали ніякої праці, а це близько 1 мільйона 204 тисяч люду. Навантаження на 1 вакантне робоче місце в України складало на червень цього року близько 10 осіб. На думку експертів справжня кількість безробітніх досягає у цій державі близько 5 мільйонів громадян. Адже ж добре відомо, що низка підприємств у зв’язку з хитромудрістю приватизації і тіньової економіки просто існуюють на папері, про всяк випадок. І виходить так, що сотні тисяч людей рахуються на роботі, а фактично не працюють і зарплати не отримують. Хоча за офіційними даними Києва близько 600 тисяч безробітних в червні отримали від держави грошову допомогу, в середньому по 75 гривень на особу, тоді коли офіційна межа бідності досягає в Україні 290 гривень на місяць на одну пересічну особу. Тут нічого дивуватися, бо близько 90 відсотків громадян України вважають себе бідними. Так стверджують результати опитувань громадської думки, проведені фірмою «Соціс». Ці ж опитування вказують, що реальних безробітніх в державі не менше 20 відсотків, а це вже перевищує 6 мільйонів осіб. Тут необхідно зробити скидку на тимчасовість не зайнятості і наявність вільних місць праці і цифра у 5 мільйонів безробітних в Україні, про яку йдеться у деяких оцінках, близька до істини
Тоді виявляється, що київські владі немає чим гордитися, бо середній рівень безробіття в Європі – нині 9-10 відсотків, а реальний показник України не офіційно превещує цю межу на 2-3 вісотки або десь на один мільйон українських не зайнятих трударів. А якщо взяти ще й надзвичайно низький рівень середньої зарплати в Україні, серед країн СНД вона пасе задніх, бо має вдвічі нижчу офіційну середньомісячну зарплату (42 долари) аніж у Білорусі й Росії, то про яку ефективність економічних реформ у цій державі може йти мова. Більше того, прогнози показують, що офіційне безробіття в Україні досягне в наступному році ще вищого рівня.
