Прага, 26 липня ― Остання битва за «серця і душі» українських православних, у яку вступила Російська православна церква, активізувавши свою діяльність в Україні, насправді нею вже давно програна. Як свідчать соціологічні оптування, симпатії українців впродовж років належать українським православним церквам, які хоча і залишаються неканонічними, але об’єднують набагато більшу кількість вірних, ніж православна церква Московського Патріархату. Дані соціологів говорять про те, що підтримка українських православних своїх церков майже у тричі перевищує прихильність до російського православ’я. Детальніше розповідає Марія Щур.
Найгостріше парадокси релігійного життя в Україні розкрилися під час нещодавнього візиту Папи Римського Івана Павла ІІ, коли майже в унісон українські та закордонні засоби масової інформації повторювали, що проти візиту Папи виступає єдина канонічна та найбільша церква України – Українська Православна Церква Московського Патріархату. Дві інші православні церкви, автокефальна та київського патріархату, хоча і вітали візит, разом представляли лише половину українських православних. При цьому наводилися дані Державного комітету статистики, за якими московський патріархат має понад 9 тисяч парафій в Україні, а дві інші православні церкви поміж собою мають майже у двічі менше.
Поза увагою засобів масової інформації залишився той факт, що кількість парафій не дає жодної уяви про кількість вірних тієї, чи іншої церкви, вважає професор Анатолій Колодний, керівник відділу релігєзнавства інституту філософії Академії Науку. Він зазначив: «Учені говорять про недосконалість цієї системи підрахунку, бо ж на сході України є парафії кількісно не більші за необхідну для реєстрації двадцятку. А на Заході релігійні парафії можуть нараховувати від кількох сотень до кількохтисяч парафіян».
Українська статистки не фіксує кількості вірних тієї, чи іншої церкви, тому точнішу уяву про дійсний стан речей дають дані соціологічних досліджень, які вже впродовж семи років збирає Київський Міжнародний Інститут Соціології. На жовтень минулого року прихильниками Київського патріархату себе вважали 37% віруючих, в той час як до Московського Патріархату зголосилося лише 12%, тобто в три рази менше.
На думку аналітика американської компанії Інтермедіа, Ярослава Мартинюка, котрий досліджував дані цих опитувань, частково вони говорять про низьку інформованість віруючих щодо існування різних церков в Україні. «Сім відсотків українських православних сказало, що вони належать до російської православної церкви, хоча її інтереси в Україні офіційно представляє Українська православна церква Московського патріархату. Але навіть якщо врахувати і цих прихильників москвоського патріархату, все одно українські цекрви об’єднують вдвічи більше православних, ніж церква Московського партіархату», говорить пан Мартинюк. Він додає, що впродовж семи років, відколи ведуться ці опитування, пропорція між прихильниками українських та російської церкви, залишається сталою.
Київський професор Анатолій Колодний погоджується, що подрібнення православ’я в Україні створює проблеми для самовизначення багатьох віруючих. Він зауважує, що 2% опитаних вважають себе просто православними, і не зараховують себе до лона якоїсь однієї з трьох церков, що діють в Україні, інші ходячи до церкви московського патріархату вважають себе вірними української, за духом, церкви. Анатолій Колодний наголосив: «Вони не можуть себе ідентифікувати з російською церквою, з Московським Патріархатом повноправним представником якого в Україні є УПЦ, а тому орієнтуються на свій духовний центр – Київ».
Однак більшим фактором, який спотворює картину релігійного життя України професор Колодний вважає опір, що його чинить світська влада, яка не хоче реєструвати громади Київського Патріархату, або перерєстровувати громади, у випадку, коли вони переходять з одної церкви до іншої. За словами речника Київської Патріархії, в Рівненській єпархії є 70 парафій, які формально рахуються за московським патріархатом, хоча фактично належать до київського.
Продовжує професор Колодний: «Важливою причиною є також відсутність можливості спокійно зареєструвати громаду Київського Патріархату у Східній, навіть у Західній Україні. Залежно від регіону така громада стає або бандерівською, мазепівською - це на сході України, або ж не канонічною – це на Заході України, і тому віруючим, які прихильники Київського Патріархату доводиться приходити до московських батюшок, але в анонімній анкеті вони чітко все-таки розставили акценти, що вони за Київський Патріархат».
Цікаво, що у боротьбі за вірних на перший план виходять майнові питання. Говорить професор Колодний: «Саме болюче питання з приводу храму, тому, що, якщо,скажемо, люди вирішили вийти і перейти до Київського Патріархату, вони залишаються без храму. І ось із-за цих міркувань часто церква зберігається, парафія зберігається в належності до Московського Патріархату, інакше вона залишається без храму.»
Але, незважаючи на адміністративний опір на місцях та активні дії Москвовської патріархії щодо дискредитації українських церков, духовний центр у Києві має міцну підтримку, яка на думку оглядачів, проявиться вочевидь, якщо в Україні буде створено помісну православну церкву.
Найгостріше парадокси релігійного життя в Україні розкрилися під час нещодавнього візиту Папи Римського Івана Павла ІІ, коли майже в унісон українські та закордонні засоби масової інформації повторювали, що проти візиту Папи виступає єдина канонічна та найбільша церква України – Українська Православна Церква Московського Патріархату. Дві інші православні церкви, автокефальна та київського патріархату, хоча і вітали візит, разом представляли лише половину українських православних. При цьому наводилися дані Державного комітету статистики, за якими московський патріархат має понад 9 тисяч парафій в Україні, а дві інші православні церкви поміж собою мають майже у двічі менше.
Поза увагою засобів масової інформації залишився той факт, що кількість парафій не дає жодної уяви про кількість вірних тієї, чи іншої церкви, вважає професор Анатолій Колодний, керівник відділу релігєзнавства інституту філософії Академії Науку. Він зазначив: «Учені говорять про недосконалість цієї системи підрахунку, бо ж на сході України є парафії кількісно не більші за необхідну для реєстрації двадцятку. А на Заході релігійні парафії можуть нараховувати від кількох сотень до кількохтисяч парафіян».
Українська статистки не фіксує кількості вірних тієї, чи іншої церкви, тому точнішу уяву про дійсний стан речей дають дані соціологічних досліджень, які вже впродовж семи років збирає Київський Міжнародний Інститут Соціології. На жовтень минулого року прихильниками Київського патріархату себе вважали 37% віруючих, в той час як до Московського Патріархату зголосилося лише 12%, тобто в три рази менше.
На думку аналітика американської компанії Інтермедіа, Ярослава Мартинюка, котрий досліджував дані цих опитувань, частково вони говорять про низьку інформованість віруючих щодо існування різних церков в Україні. «Сім відсотків українських православних сказало, що вони належать до російської православної церкви, хоча її інтереси в Україні офіційно представляє Українська православна церква Московського патріархату. Але навіть якщо врахувати і цих прихильників москвоського патріархату, все одно українські цекрви об’єднують вдвічи більше православних, ніж церква Московського партіархату», говорить пан Мартинюк. Він додає, що впродовж семи років, відколи ведуться ці опитування, пропорція між прихильниками українських та російської церкви, залишається сталою.
Київський професор Анатолій Колодний погоджується, що подрібнення православ’я в Україні створює проблеми для самовизначення багатьох віруючих. Він зауважує, що 2% опитаних вважають себе просто православними, і не зараховують себе до лона якоїсь однієї з трьох церков, що діють в Україні, інші ходячи до церкви московського патріархату вважають себе вірними української, за духом, церкви. Анатолій Колодний наголосив: «Вони не можуть себе ідентифікувати з російською церквою, з Московським Патріархатом повноправним представником якого в Україні є УПЦ, а тому орієнтуються на свій духовний центр – Київ».
Однак більшим фактором, який спотворює картину релігійного життя України професор Колодний вважає опір, що його чинить світська влада, яка не хоче реєструвати громади Київського Патріархату, або перерєстровувати громади, у випадку, коли вони переходять з одної церкви до іншої. За словами речника Київської Патріархії, в Рівненській єпархії є 70 парафій, які формально рахуються за московським патріархатом, хоча фактично належать до київського.
Продовжує професор Колодний: «Важливою причиною є також відсутність можливості спокійно зареєструвати громаду Київського Патріархату у Східній, навіть у Західній Україні. Залежно від регіону така громада стає або бандерівською, мазепівською - це на сході України, або ж не канонічною – це на Заході України, і тому віруючим, які прихильники Київського Патріархату доводиться приходити до московських батюшок, але в анонімній анкеті вони чітко все-таки розставили акценти, що вони за Київський Патріархат».
Цікаво, що у боротьбі за вірних на перший план виходять майнові питання. Говорить професор Колодний: «Саме болюче питання з приводу храму, тому, що, якщо,скажемо, люди вирішили вийти і перейти до Київського Патріархату, вони залишаються без храму. І ось із-за цих міркувань часто церква зберігається, парафія зберігається в належності до Московського Патріархату, інакше вона залишається без храму.»
Але, незважаючи на адміністративний опір на місцях та активні дії Москвовської патріархії щодо дискредитації українських церков, духовний центр у Києві має міцну підтримку, яка на думку оглядачів, проявиться вочевидь, якщо в Україні буде створено помісну православну церкву.
