Севастополь, 30 липня 2001 - Дві важливі події сталися учора в Севастополі. В неділю за участі президентів України і Росії Леоніда Кучми і Володимира Путіна тут з розмахом святкували День Військово-морського флоту Російської Федерації. Того ж дня в Севастополі уже увосьме прорвав міський каналізаційний колектор. Можна вважати ці дві події взаємозв’язаними та однаково важливими для міста де базуються український і російський флоти.
Почнемо з поганої новини. У Севастополі в неділю увосьме з початку року прорвало головний каналізаційний колектор. Чергова аварія міської каналізації сталася в день, коли в місті широко відзначалося свято Російського флоту за участі президентів України і Росії. Як повідомили міські власті, в результаті прориву діаметром 800 міліметрів, до моря щогодини скидається 500 кубометрів каналізаційних стоків. Через це відключено 2 водонасосні станції, а в районі обмежено подачу населенню прісної води. Севастополь уже тривалий час потерпає від поганого стану міського каналізаційного колектора, термін експлуатації якого минув ще 1992 року. Ні офіційний Київ, ні офіційна Москва поки не беруться допомогти місту, де базуються український і російський флоти.
Правда, гроші на помпезне святкування Дня російського флоту у Севастополі знаходяться в обох сторін. Це вже приємна новина. Військово-морський парад за участі 20 російських і 9 українських військових кораблів, показові виступи авіагруп обох країн, учбове десантування, стрільби і пуски ракет, а також вечірній святковий салют – все це, очевидно, має символізувати міць російського флоту і його сьогоднішнє становище у Севастополі. Президенти двох країн отримали задоволення від параду і від спілкування з моряками флагманів українського і російського флотів – крейсерів “Гетьман Сагайдачний” і “Москва”.
Глави двох дружніх країн увечері в неділю покинули гостинний Севастополь і тепер севастопольці мають самі думати, що їм робити з тими кількома тисячами кубометрів фекалій, що з неділі витікають у Чорне море. Екологічні проблеми Севастополя, особливо Севастопольської бухти, де базуються російські військові кораблі, останнім часом особливо загострилися. Втім, сором’язливі спроби колишнього міністра екології України Івана Зайця лише розібратися у ситуації призвели до звинувачень його в русофобії і політиканстві. Тож в екологічному плані на висвітлення діяльності Чорноморського флоту в Севастополі накладено своєрідне табу.
Це, нажаль, була погана новина, а тепер – ще одна хороша. За даними Севастопольської міськдержадміністрації, борг Чорноморського флоту Росії перед містом за комунальними платежами і податками тепер не перевищує 6 млн. грн.! Це добра цифра, бо ще трохи більше пів року тому російські військові моряки мали борг у майже 60 млн. Більшу частину заборгованості Чорноморський флот погасив шляхом взаємозаліків, тож, до міського бюджету практично нічого не потрапило.
На моє запитання, яку економічну користь має Севастополь від перебування тут російського флоту, - жоден з міських чиновників не знав, що сказати, вже не кажучи про моє прохання назвати цифри прибутків. От борги могли назвати, а про користь – ні. Правда всі мої співбесідники казали про політичне значення українсько-російського союзу, про спільне історичне коріння і про братерську дружбу двох народів. Коли ж я запитував про ціну за російський газ і про проблеми, з якими зіштовхувався Севастополь взимку, бо Чорноморський флот не платив ні за газ, ні за електроенергію, – то дехто доходив думки, що Києву слід поділитися тим, що, начебто, платить Москва за присутність в Криму своїх військових.
Почнемо з поганої новини. У Севастополі в неділю увосьме з початку року прорвало головний каналізаційний колектор. Чергова аварія міської каналізації сталася в день, коли в місті широко відзначалося свято Російського флоту за участі президентів України і Росії. Як повідомили міські власті, в результаті прориву діаметром 800 міліметрів, до моря щогодини скидається 500 кубометрів каналізаційних стоків. Через це відключено 2 водонасосні станції, а в районі обмежено подачу населенню прісної води. Севастополь уже тривалий час потерпає від поганого стану міського каналізаційного колектора, термін експлуатації якого минув ще 1992 року. Ні офіційний Київ, ні офіційна Москва поки не беруться допомогти місту, де базуються український і російський флоти.
Правда, гроші на помпезне святкування Дня російського флоту у Севастополі знаходяться в обох сторін. Це вже приємна новина. Військово-морський парад за участі 20 російських і 9 українських військових кораблів, показові виступи авіагруп обох країн, учбове десантування, стрільби і пуски ракет, а також вечірній святковий салют – все це, очевидно, має символізувати міць російського флоту і його сьогоднішнє становище у Севастополі. Президенти двох країн отримали задоволення від параду і від спілкування з моряками флагманів українського і російського флотів – крейсерів “Гетьман Сагайдачний” і “Москва”.
Глави двох дружніх країн увечері в неділю покинули гостинний Севастополь і тепер севастопольці мають самі думати, що їм робити з тими кількома тисячами кубометрів фекалій, що з неділі витікають у Чорне море. Екологічні проблеми Севастополя, особливо Севастопольської бухти, де базуються російські військові кораблі, останнім часом особливо загострилися. Втім, сором’язливі спроби колишнього міністра екології України Івана Зайця лише розібратися у ситуації призвели до звинувачень його в русофобії і політиканстві. Тож в екологічному плані на висвітлення діяльності Чорноморського флоту в Севастополі накладено своєрідне табу.
Це, нажаль, була погана новина, а тепер – ще одна хороша. За даними Севастопольської міськдержадміністрації, борг Чорноморського флоту Росії перед містом за комунальними платежами і податками тепер не перевищує 6 млн. грн.! Це добра цифра, бо ще трохи більше пів року тому російські військові моряки мали борг у майже 60 млн. Більшу частину заборгованості Чорноморський флот погасив шляхом взаємозаліків, тож, до міського бюджету практично нічого не потрапило.
На моє запитання, яку економічну користь має Севастополь від перебування тут російського флоту, - жоден з міських чиновників не знав, що сказати, вже не кажучи про моє прохання назвати цифри прибутків. От борги могли назвати, а про користь – ні. Правда всі мої співбесідники казали про політичне значення українсько-російського союзу, про спільне історичне коріння і про братерську дружбу двох народів. Коли ж я запитував про ціну за російський газ і про проблеми, з якими зіштовхувався Севастополь взимку, бо Чорноморський флот не платив ні за газ, ні за електроенергію, – то дехто доходив думки, що Києву слід поділитися тим, що, начебто, платить Москва за присутність в Криму своїх військових.
