Прага, 1 серпня 2001 ― Німецька партія Демокртичного соціалізму, яка ще не так давно називалася Комуністичною Партією східної Німеччини, може повернутися до влади у столиці країни. Непорозуміння між нинішніми коаліційними партнерами, соціальними та християнськими демократами, що керували берлінським урядом протягом десяти років, відкриває можливість колишнім східнонімецьким комуністам запропонувати свої послуги в якості партнера по коалції соціальним демократам після жовтневих виборів. Якщо для колишніх комуністів ці вибори будуть вдалими, вони можуть увійти у велику загальнонімецьку політику, вважають німецькі оглядачі. Детальніше розповідає Марія Щур.
Молодий, дотепний та фотогенічний колишній комуніст Ґреґор Ґюзі є реальним кандидатом на посаду мера Берліна, а його партія, демократичного соціалізму, згідно з прогнозами, набере п’яту частину голосів на виборах до міської ради. Демократичні соціалісти, яких німецький політичний істеблішмент протягом десяти років вважав марґіналами та сталіністами, мають широку підтримку в осоновному східного Берліна, де вони можуть розраховувати на 40% голсів.
Однак для того, щоб здобути прихильність і західної частини міста, колишні комуністи намагаються показати себе критичними до минулого партії та готовими до змін, завдяки молодому та енергійному керівництву. Так, зокрема, молоде покоління колишніх комуністів називає «несправедливістю» побудову Берлінського муру.
Проте інші німецькі партії говорять, що цього замало, бо колишні комуністи ще не вибачилися за розділ країни та багато інших помилок та злочинів, що їх комуністи вчинили за понад сорок років свого перебування при владі у східних землях. Незважаючи на це, політологи говорять, що партію демократичних соціалістів вже потрібно розглядати як реальну політичну силу.
Маючи основну підтримку в Берліні, партія має намір поширитися на інші реґіони країни. «Ми не хочемо бути реґіональною партією. Ми хочемо бути соціалістичною партію, лівішою від соціал-демократів, в усій Німеччині», говорить один із лідерів партії Ґабріеле Циммер.
Німецькі політологи говорять, що після того, як соціал-демократи посунулися до цетру політичного спектру, увійшовши до урядової коаліції, їхнє місце серед лівих вивільнилося і його намагаються зайняти демократичні соціалісти. Колишні комуністи використовують традиційну ліву риторику проти великих корпорацій, за контроль над державою та пацифізм. Наприклад, демократичні соціалісти, єдині із парламентських партій, голосували проти введення військ НАТО до Косова.
Незважаючи на покращення їхнього політичного іміджу, багато німців і далі ставиться до демократичних соціалістів з побоюванням. За ними, як і за колишніми нацистами постійно спостерігає фереральне бюро зі Захисту Конституції. У нещодавньому звіті федеральне бюро зазначило, що старі закорінілі марксисти керують багатьма партійними органами демократичних соціалістів. За визнанням самих членів партії, в її керівництві точиться боротьба між сталіністами та лідерами нової хвилі. Яким буде результат цієї боротьби поки що не відомо, зрозуміло, лише, що зреформовані комуністи вже стають більш прийнятними для німецького суспільства.
Молодий, дотепний та фотогенічний колишній комуніст Ґреґор Ґюзі є реальним кандидатом на посаду мера Берліна, а його партія, демократичного соціалізму, згідно з прогнозами, набере п’яту частину голосів на виборах до міської ради. Демократичні соціалісти, яких німецький політичний істеблішмент протягом десяти років вважав марґіналами та сталіністами, мають широку підтримку в осоновному східного Берліна, де вони можуть розраховувати на 40% голсів.
Однак для того, щоб здобути прихильність і західної частини міста, колишні комуністи намагаються показати себе критичними до минулого партії та готовими до змін, завдяки молодому та енергійному керівництву. Так, зокрема, молоде покоління колишніх комуністів називає «несправедливістю» побудову Берлінського муру.
Проте інші німецькі партії говорять, що цього замало, бо колишні комуністи ще не вибачилися за розділ країни та багато інших помилок та злочинів, що їх комуністи вчинили за понад сорок років свого перебування при владі у східних землях. Незважаючи на це, політологи говорять, що партію демократичних соціалістів вже потрібно розглядати як реальну політичну силу.
Маючи основну підтримку в Берліні, партія має намір поширитися на інші реґіони країни. «Ми не хочемо бути реґіональною партією. Ми хочемо бути соціалістичною партію, лівішою від соціал-демократів, в усій Німеччині», говорить один із лідерів партії Ґабріеле Циммер.
Німецькі політологи говорять, що після того, як соціал-демократи посунулися до цетру політичного спектру, увійшовши до урядової коаліції, їхнє місце серед лівих вивільнилося і його намагаються зайняти демократичні соціалісти. Колишні комуністи використовують традиційну ліву риторику проти великих корпорацій, за контроль над державою та пацифізм. Наприклад, демократичні соціалісти, єдині із парламентських партій, голосували проти введення військ НАТО до Косова.
Незважаючи на покращення їхнього політичного іміджу, багато німців і далі ставиться до демократичних соціалістів з побоюванням. За ними, як і за колишніми нацистами постійно спостерігає фереральне бюро зі Захисту Конституції. У нещодавньому звіті федеральне бюро зазначило, що старі закорінілі марксисти керують багатьма партійними органами демократичних соціалістів. За визнанням самих членів партії, в її керівництві точиться боротьба між сталіністами та лідерами нової хвилі. Яким буде результат цієї боротьби поки що не відомо, зрозуміло, лише, що зреформовані комуністи вже стають більш прийнятними для німецького суспільства.
