Доступність посилання

ТОП новини

Те, що Леонід Кучма нібито дбає про журналістів, до уваги брати не слід


Те, що Леонід Кучма нібито дбає про журналістів, до уваги брати не слід

Київ, 2 серпня 2001 - Демонстративне вбивство журналіста Ігоря Александрова у Слов‘янську, на перший погляд, мало б не тільки жахнути своєю безглуздою жорстокістю – вбивали по-звірячому, бейсбольними бітами. Розправа могла ще й здивувати жорстокою безглуздістю – навіщо було вбивати навіть невгодного журналіста, який уже продав свою телерадіокомпанію і не міг становити серйозної загрози в купленому-перекупленому регіоні. Особливо з огляду на те, що президент України нібито взяв усі злочини під особистий контроль і послав до Слов‘янська не кого іншого, як секретаря Ради нацбезпеки та оборони, колишнього кадебіста Евгена Марчука, у якого за старою звичкою скрізь мали б бути свої “вуха” та “очі”.

Однак журналіста вбили, і ніщо не допомогло. І, в принципі, не могло допомогти, бо після всього галасу, що стався після вбивства Александрова, за кілька днів ще одного масмедійника застрелили на порозі власної квартири, а ще одного побили прямо на вулиці. А це означає одне – журналісти знову стали об‘єктами вже не тільки підвищеної уваги, а ще й помсти. Звісно, з боку тих, кому потрібні їх послуги напередодні виборів, але кому непотрібна певна розкутість журналістів, яка прийшла разом зі свободою після смерті та скандалу навколо справи Гії Гонгадзе.

По-перше, незважаючи на все певні політико-кримінальні сили знову пробують елементарно і цілком свідомо залякати журналістів, особливо регіональних. Розрахунок цих убивць з бейсбольними бітами, з дорогими, але несвіжими манжетами костоломів простий – після справи Гонгадзе, безерезультатних спроб з‘ясувати істину в ній навіть після наказів Кучми суспільтсво стомилося думати про вбитих журналістів. Але журналісти про своїх колег дізнаються швидко, а тому тричі подумають і приміряються до долі забитих, аніж спробують протестувати чи якось там відстоювати свободу творчості, об‘єктивність чи неупередженість.

По-друге, йдеться ще й про елементарну помсту з боку новітніх “господарів життя”, яких страшенно налякала справа Гонгадзе. Справді, був певний період часу, коли здавалося, що нинішня корумпована і недолуга система влади впаде і чимало тих, хто сьогодні жирує, буде відкинуто від корита. Від владних повноважень різного рівня. Від усіх тих благ, які дає зрощення владного крісла з прихватизаційно-корупційними можливостями.

Тож сьогодні, коли стало очевидно, що суспільство звикло до вбивств, европейці та американці знову побачили в Кучмі “гаранта” і “демократа”, а накази глави держави “знайти і розібратися” виявилися порожньою проформою, журанлістам помстилися. Мовляв, ви думали, що чужою смертю волю завоюєте, так нате вам -- кулями, кастетами і бейсбольними бітами -- умийтеся.

А те, що Леонід Кучма нібито дбає про журналістів, до уваги брати не слід. Що він іще міг сказати, коли ті, хто сьогодні бореться за владу будь-якими засобами, борються ще й за вплив на президента.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG