Київ, 2 серпня 2001 - На вчорашній зустрічі з керівниками українських мас-медіа прем‘єр міністр Анатолій Кінах, як завжди, говорив тільки правильні речі. І теж, як завжди водиться у нових урядів та прем‘єр-міністрів, намагався залучити журналістський корпус на свій бік.
Насамперед Кінах запевнив скептиків, які бачать в уряді тимчасовий орган для забезпечення парламентських виборів, що він прийшов надовго. А тому прямо запропонував журналістам ставитися до свого кабінету серйозно, як до команди професіоналів, яку треба розглядати не з точки зору довговічності перебування біля владного керма, а огляду на серйозну роботу, спрямовану на сталий і стабільний розвиток України, на незворотність реформ. Результатом цієї роботи, звісно, має стати Україна як демократична держава з ринковою економікою, відкритим громадянським суспільством, співіснуванням в рамках соціального партнерства та відновленої довіри між владою і народом.
“Чим краще співвітчизники розумітимуть логіку дій влади, тим більше ми зможемо спиратися на людей в реалізації наших програм”, -- зазначив прем‘єр. І негайно додав, що його уряд на своєму спецзасіданні вже у вересні проаналізує всі акти всіх гілок влади, спрямовані на держпідтримку мас-медіа, соціальний захист журналістів і, взагалі, на ствердження в Україні свободи слова. А для початку спробує розв‘язати головну проблему українських ЗМІ – створити рівні умови для роботи, оренди службових приміщень, передплати та поширення преси тощо.
Однак, як кажуть в Одесі, між “на тобі” і “я тобі дам” є величезна різниця. Для багатьох так і залишилися незрозумілими, принаймні дві обставини. По-перше, зустріч керівників мас-медіа з прем‘єром розділили на дві частини: протокольну і закриту. Після того, як прості журналісти помилувалися спілкуванням їх керівників із прем‘єром і змогли висвітлити це в ЗМІ, їх видалили із кімнати. І вже за закритими дверима Кінах щось обіцяв, до чогось намовляв і закликав. А з боку це мало вигляд елементарного торгу одного великого начальника з кількома маленькими, які теж хочуть побільшати. До того ж, і звичайні журналісти мають знати, на яких умовах керівники продадуть чи можуть продати їх владі, якщо вже говорити про прозорість співпраці між владою та ЗМІ.
По-друге, серед запрошених на зустріч, яка мала символізувати єднання влади і ЗМІ, були запрошені не всі, а вибрані. І особливо це стосується так званих опозиційних мас-медіа. Тижневик “Дзеркало тижня”, інтернет-газета “Українська правда”, газети “Комуніст” та “Вечірні вісті” серед інших дозволених та кишенькових рупорів опозиції до прем‘єра допущені були. А от газет “Товариш” та “Грані”, підконтрольних Соцпартії Олександра Мороза, чи газети “Свобода” Олега Ляшка на зустріч не запросили. Бо вони, бачите, непримиренні і вимагають відставки президента Кучми.
Тож заклики до загального консенсусу так можуть і залишитися закликами, коли діє принцип “усі рівні, але є рівніші”.
Насамперед Кінах запевнив скептиків, які бачать в уряді тимчасовий орган для забезпечення парламентських виборів, що він прийшов надовго. А тому прямо запропонував журналістам ставитися до свого кабінету серйозно, як до команди професіоналів, яку треба розглядати не з точки зору довговічності перебування біля владного керма, а огляду на серйозну роботу, спрямовану на сталий і стабільний розвиток України, на незворотність реформ. Результатом цієї роботи, звісно, має стати Україна як демократична держава з ринковою економікою, відкритим громадянським суспільством, співіснуванням в рамках соціального партнерства та відновленої довіри між владою і народом.
“Чим краще співвітчизники розумітимуть логіку дій влади, тим більше ми зможемо спиратися на людей в реалізації наших програм”, -- зазначив прем‘єр. І негайно додав, що його уряд на своєму спецзасіданні вже у вересні проаналізує всі акти всіх гілок влади, спрямовані на держпідтримку мас-медіа, соціальний захист журналістів і, взагалі, на ствердження в Україні свободи слова. А для початку спробує розв‘язати головну проблему українських ЗМІ – створити рівні умови для роботи, оренди службових приміщень, передплати та поширення преси тощо.
Однак, як кажуть в Одесі, між “на тобі” і “я тобі дам” є величезна різниця. Для багатьох так і залишилися незрозумілими, принаймні дві обставини. По-перше, зустріч керівників мас-медіа з прем‘єром розділили на дві частини: протокольну і закриту. Після того, як прості журналісти помилувалися спілкуванням їх керівників із прем‘єром і змогли висвітлити це в ЗМІ, їх видалили із кімнати. І вже за закритими дверима Кінах щось обіцяв, до чогось намовляв і закликав. А з боку це мало вигляд елементарного торгу одного великого начальника з кількома маленькими, які теж хочуть побільшати. До того ж, і звичайні журналісти мають знати, на яких умовах керівники продадуть чи можуть продати їх владі, якщо вже говорити про прозорість співпраці між владою та ЗМІ.
По-друге, серед запрошених на зустріч, яка мала символізувати єднання влади і ЗМІ, були запрошені не всі, а вибрані. І особливо це стосується так званих опозиційних мас-медіа. Тижневик “Дзеркало тижня”, інтернет-газета “Українська правда”, газети “Комуніст” та “Вечірні вісті” серед інших дозволених та кишенькових рупорів опозиції до прем‘єра допущені були. А от газет “Товариш” та “Грані”, підконтрольних Соцпартії Олександра Мороза, чи газети “Свобода” Олега Ляшка на зустріч не запросили. Бо вони, бачите, непримиренні і вимагають відставки президента Кучми.
Тож заклики до загального консенсусу так можуть і залишитися закликами, коли діє принцип “усі рівні, але є рівніші”.
