Бєлград, 3 серпня 2001 – Мiжнародний трибунал у Гаазi у четвер засудив до 46 рокiв ув’язнення генерала боснiйських сербiв Радислава Крстича з-за геноциду над мусульманами. У Сараєвi цього ж дня заарештовано двох генералiв та одного полковника мусульманської нацiональностi, яких звинувачують з воєнних злочинiв над сербами.
Генерал Крстич у липнi 1995 року командував корпусом сербських сил, який розстрiляв понад сiм тисяч боснiйських мужчин-мусульманн, серед них й чимало пiдлiткiв, iз мусульманського мiстечка Сребренiца, що в схiднiй Боснiї. Генерала звинувачено не з воєнного злочину, як вимагали його адвокати, а з геноциду. Був це перший вирок за геноцид у Європi вiд нюрнберзьких процесiв пiсля другої свiтової вiйни. Суд ствердив, що генерал Крстич знав про масакр та був у змозi призупинити його.
Сербська пропаганда кiлька рокiв спростовувала повiдомлення про злочин у Сребреницi та про iншi масовi вбивства, скоєнi сербами у Боснiї, Хорватiї чи Косовi. Про це в минулому писала лише малотиражна незалежна преса. Щойно у липнi цього року бєлградське державне телебачення транслювало фiльм про кривавi подiї у Сребреницi. Був це справжнiй шок для бiльшостi громадян. Фiльм викликав велике обурення нацiоналiстiв, якi злочини скоєнi сербами вважають вигадкою ворогiв сербського народу. Вони заявляють, що серби лише захищали свої територiї та боролися за свої права. При цьому забувають, що етнiчнi мусульмани становили понад 90 вiдсоткiв населення Сребреницi. Нагадаємо, що генерал Крстич в час масакру був вiйськовослужбовцем югославських Збройних сил та, що отримував зарплату з Бєлграда, так само як i його тодiшнiй командувач, горезвiсний генерал Ратко Младич, якого Гаазький трибунал марно розшукує понад п’ять рокiв. В час захоплення Сребреницi югославська армiя постачала боснiйським сербам зброю та боєприпаси, а про перебiг операцiї та її наслiдки не мiг не знати й колишнiй президент Слободан Мiлошевич.
Боснiйська полiцiя у четвер заарештувала двох колишнiх генералiв та одного полковника мусульманської нацiональностi, яких Трибунал звинувачує з воєнних злочинiв над боснiйськими хорватами й сербами. Цiкаво, що серед їхнiх землякiв не було протестiв з цього приводу. Хоча боснiйськi мусульмани у вiйнi найбiльше постраждали, вони, на вiдмiну вiд сербiв i хорватiв, не виступають на захист звинувачених й не називають їх героями.
Хорватiя у липнi видала Гаазькому трибуналовi генерала Расiма Адемi, якого звинувачено зi злочинiв над сербами. Iронiя долi в тому, що Адемi – албанець за нацiональнiстю. Iнший звинувачений, хорват Анте Готовiна, й досi ховається на одному з островiв Адрiатичного моря. Хорватськi нацiоналiсти проводять широку кампанiю проти спiвробiтництва з Трибуналом. Вони заявляють, що у визвольнiй вiйнi не було нi злочинiв нi злочинцiв. У Хорватiї тривають бурхливi полемики з приводу намiру державного телебачення транслювати фiльм про злочини над сербами у серпнi 1995 року, коли хорватськi сили звiльнили територiї на яких мiсцевi серби проголосили свою республiку.
Народам, якi захоплювалися вiйною, важко зрозумiти, що вбивство безневинних людей не може бути нi подвигом нi нацiональним iнтересом. Серби й хорвати вiдмовлялися судити своїх злочинцiв й саме тому був необхiдний трибунал у Гаазi. На територiї колишньої Югославiї скоєно страшнi злочини. З них не можна звинувачувати народи. Проте, народи нестимуть частину вiдповiдальнiстi й моральної вини доти доки не буде покарано усiх в кого кривавi руки. Сотнi таких ще на волi, та навiть на високих державних посадах.
Генерал Крстич у липнi 1995 року командував корпусом сербських сил, який розстрiляв понад сiм тисяч боснiйських мужчин-мусульманн, серед них й чимало пiдлiткiв, iз мусульманського мiстечка Сребренiца, що в схiднiй Боснiї. Генерала звинувачено не з воєнного злочину, як вимагали його адвокати, а з геноциду. Був це перший вирок за геноцид у Європi вiд нюрнберзьких процесiв пiсля другої свiтової вiйни. Суд ствердив, що генерал Крстич знав про масакр та був у змозi призупинити його.
Сербська пропаганда кiлька рокiв спростовувала повiдомлення про злочин у Сребреницi та про iншi масовi вбивства, скоєнi сербами у Боснiї, Хорватiї чи Косовi. Про це в минулому писала лише малотиражна незалежна преса. Щойно у липнi цього року бєлградське державне телебачення транслювало фiльм про кривавi подiї у Сребреницi. Був це справжнiй шок для бiльшостi громадян. Фiльм викликав велике обурення нацiоналiстiв, якi злочини скоєнi сербами вважають вигадкою ворогiв сербського народу. Вони заявляють, що серби лише захищали свої територiї та боролися за свої права. При цьому забувають, що етнiчнi мусульмани становили понад 90 вiдсоткiв населення Сребреницi. Нагадаємо, що генерал Крстич в час масакру був вiйськовослужбовцем югославських Збройних сил та, що отримував зарплату з Бєлграда, так само як i його тодiшнiй командувач, горезвiсний генерал Ратко Младич, якого Гаазький трибунал марно розшукує понад п’ять рокiв. В час захоплення Сребреницi югославська армiя постачала боснiйським сербам зброю та боєприпаси, а про перебiг операцiї та її наслiдки не мiг не знати й колишнiй президент Слободан Мiлошевич.
Боснiйська полiцiя у четвер заарештувала двох колишнiх генералiв та одного полковника мусульманської нацiональностi, яких Трибунал звинувачує з воєнних злочинiв над боснiйськими хорватами й сербами. Цiкаво, що серед їхнiх землякiв не було протестiв з цього приводу. Хоча боснiйськi мусульмани у вiйнi найбiльше постраждали, вони, на вiдмiну вiд сербiв i хорватiв, не виступають на захист звинувачених й не називають їх героями.
Хорватiя у липнi видала Гаазькому трибуналовi генерала Расiма Адемi, якого звинувачено зi злочинiв над сербами. Iронiя долi в тому, що Адемi – албанець за нацiональнiстю. Iнший звинувачений, хорват Анте Готовiна, й досi ховається на одному з островiв Адрiатичного моря. Хорватськi нацiоналiсти проводять широку кампанiю проти спiвробiтництва з Трибуналом. Вони заявляють, що у визвольнiй вiйнi не було нi злочинiв нi злочинцiв. У Хорватiї тривають бурхливi полемики з приводу намiру державного телебачення транслювати фiльм про злочини над сербами у серпнi 1995 року, коли хорватськi сили звiльнили територiї на яких мiсцевi серби проголосили свою республiку.
Народам, якi захоплювалися вiйною, важко зрозумiти, що вбивство безневинних людей не може бути нi подвигом нi нацiональним iнтересом. Серби й хорвати вiдмовлялися судити своїх злочинцiв й саме тому був необхiдний трибунал у Гаазi. На територiї колишньої Югославiї скоєно страшнi злочини. З них не можна звинувачувати народи. Проте, народи нестимуть частину вiдповiдальнiстi й моральної вини доти доки не буде покарано усiх в кого кривавi руки. Сотнi таких ще на волi, та навiть на високих державних посадах.
