Київ, 7 серпня 2001 - Фонд державного майна України подав позовну заяву щодо розриву з дочірньою компанією російського “Лукойлу” – “Лук-Синтез Ойл Лімітед” угоди про купівлю-продаж 51 відсотків акцій Одеського нафтопереробного заводу. Як заявив міністр економіки Олександр Шлапак, причиною невдоволення Фонду держмайна стало невиконання “Лукойлом” його інвестиційних зобов’язань. Нагадаю, що нині “Лукойл” є одним із найбільших російських інвесторів в Україні. Під його контролем знаходяться Одеський нафтопереробний завод, концерн “Оріана” та дециметровий телеканал СТБ. Про впливовість, яку ще зовсім нещодавно мав в українській державі “Лукойл” говорить хоча б той факт, що, як твердять у політичних кулуарах, президент компанії Вагіт Алікперов вирішував усі свої проблеми виключно тет-а-тет з Президентом Кучмою.
У квітні 99 дочірня компанія “Лукойлу” – “ЛУК - Синтез Ойл Лімітед” виграла конкурс з продажу 52-ох відсотків акцій Одеського нафтопереробного заводу. Пізніше “Лукойл Україна”, за неофіційними даними, взяв під свій контроль 90 відсотків акцій підприємства. Відповідно до укладеного з Фондом держмайна договору, “Лукойл” зобов’язався упродовж 5 років постачати на НПЗ сиру нафту по два з половиною мільйони тонн щорічно. Два роки тому тодішній перший віце-прем’єр Анатолій Кінах вперше звинуватив “Лукойл” у невиконанні ним інвестиційних зобов’язань. Вірніше у тому, що російська компанія займається не переробкою нафти і постачанням її до України, а її транзитом на Захід. Пізніше Президент Кучма змушений був попередити “Лукойл” про можливість реприватизації Одеського НПЗ. Тоді конфлікт було вичерпано.
Тепер же, після приходу у прем’єрське крісло Анатолія Кінаха пристрасті довкола “Лукойлу” знову розпалились. За даними Фонду держмайна, минулого року компанія поставила до України трохи менше двох мільйонів тонн нафти замість обіцяних двох з половиною мільйонів тонн. Росіяни невиконання своїх інвестиційних зобов’язань пояснюють перевиробництвом нафти. До того ж, “Лукойл” наголошує на тому, що Одеський нафтопереробний завод - єдине українське підприємство, яке в повному обсязі сплачує акцизний збір. Саме ця обставина, як твердить власник, і робить його продукцію неконкурентоспроможною. “Лукойл” запропонував українській стороні інвестувати усю суму, на яку він недопоставив нафту, у реконструкцію Одеського НПЗ і уряд пообіцяв вивчити можливість такої заміни.
Директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова Володимир Саприкін каже, що у ситуації, яка нині склалася із “Лукойлом”, вирішальне слово має сказати не уряд і не Фонд держмайна, а суд. При цьому Володимир Саприкін не відкидає можливих політичних мотивів у нинішніх претензіях української влади до “Лукойлу.
Скидається на те, що конфлікт Фонду держмайна та “Лукойлу” – світового лідера серед акціонерних товариств за запасами нафти - дійсно виходить далеко за межі виключно інвестиційних зобов’язань. Особливо, якщо взяти до уваги бажання близьких до Леоніда Кучми політиків напередодні парламентських виборів заволодіти СТБ - телеканалом, який за безпосередньої участі “Лукойлу” намагався демонструвати об’єктивність і неупередженість.
У квітні 99 дочірня компанія “Лукойлу” – “ЛУК - Синтез Ойл Лімітед” виграла конкурс з продажу 52-ох відсотків акцій Одеського нафтопереробного заводу. Пізніше “Лукойл Україна”, за неофіційними даними, взяв під свій контроль 90 відсотків акцій підприємства. Відповідно до укладеного з Фондом держмайна договору, “Лукойл” зобов’язався упродовж 5 років постачати на НПЗ сиру нафту по два з половиною мільйони тонн щорічно. Два роки тому тодішній перший віце-прем’єр Анатолій Кінах вперше звинуватив “Лукойл” у невиконанні ним інвестиційних зобов’язань. Вірніше у тому, що російська компанія займається не переробкою нафти і постачанням її до України, а її транзитом на Захід. Пізніше Президент Кучма змушений був попередити “Лукойл” про можливість реприватизації Одеського НПЗ. Тоді конфлікт було вичерпано.
Тепер же, після приходу у прем’єрське крісло Анатолія Кінаха пристрасті довкола “Лукойлу” знову розпалились. За даними Фонду держмайна, минулого року компанія поставила до України трохи менше двох мільйонів тонн нафти замість обіцяних двох з половиною мільйонів тонн. Росіяни невиконання своїх інвестиційних зобов’язань пояснюють перевиробництвом нафти. До того ж, “Лукойл” наголошує на тому, що Одеський нафтопереробний завод - єдине українське підприємство, яке в повному обсязі сплачує акцизний збір. Саме ця обставина, як твердить власник, і робить його продукцію неконкурентоспроможною. “Лукойл” запропонував українській стороні інвестувати усю суму, на яку він недопоставив нафту, у реконструкцію Одеського НПЗ і уряд пообіцяв вивчити можливість такої заміни.
Директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова Володимир Саприкін каже, що у ситуації, яка нині склалася із “Лукойлом”, вирішальне слово має сказати не уряд і не Фонд держмайна, а суд. При цьому Володимир Саприкін не відкидає можливих політичних мотивів у нинішніх претензіях української влади до “Лукойлу.
Скидається на те, що конфлікт Фонду держмайна та “Лукойлу” – світового лідера серед акціонерних товариств за запасами нафти - дійсно виходить далеко за межі виключно інвестиційних зобов’язань. Особливо, якщо взяти до уваги бажання близьких до Леоніда Кучми політиків напередодні парламентських виборів заволодіти СТБ - телеканалом, який за безпосередньої участі “Лукойлу” намагався демонструвати об’єктивність і неупередженість.
