Одеса, 7 серпня 2001 - Саме 7 серпня Голові Одеської обласної організації Українського Народного Руху Віктору Цимбалюку виповнюється 65 років від дня народження. Цього дня Він святкує і 15 років від дня початку власної громадсько-політичної діяльності в Одесі та Одеській області.
Ігор Столяров: Ми відзначили Ваш ювілей. Саме тому хотілося б дізнатися про те якими Вам запам”яталися ці перші роки коли Ви починали політичну діяльність у боротьбі за незалежність України?
Віктор Цимбалюк: По-перше, я хотів би висловити подяку Конфедерації політичних партій в Одесі, яка вирішила що ці два ювілеї необхідно відзначити і що це є певним чином і політична подія.
Що ж до вражень...Коли ми у перші роки виходили на мітинг, а перший було проведено 21 липня 1988 року перед обкомом, страхітливо трохи було. Жах приходив від думки – чи закінчимо ми мітинг, чи ми дойдемо додому після мітингу, які будуть наслідки? Такі запитання супроводжували нас чи не щодня аж до 1991 року.
Але, так сталося що радянський режим вже настільки прогнив, що люди переборювали страх не бажали бути підкореними попередньому ладу. Все більше людей залучалися до визвольного руху. Якщо на перший мітинг у 1988 році прийшло 137 учасників то вже 25 лютого 1990 року у нашій колонні було приблизно 15 тисяч одеситів. Це говорить про те, що міняти ситуацію було необхідно. Ми досягли мети тим, що Україна оголошена незалежною державою дякуючи наполегливості людей, які відчули свою відповідальність за майбутнє народу, держави і зуміли прорвати ту страшну систему і розпочати будівництво нової держави.
Ігор Столяров: Чи зустрічалися з репресіями під час Вашої політичної діяльності?
Віктор Цимбалюк: Так. Наскільки мені вже сьогодні – досьє на мене велося з 1954 року.
Мав переслідування під час служби. У 1967 році з підполковницької посади у Івано-Франківську мене направили у Закарпаття на капітанську. У 1978-1981 роках Полтавський обком КПРС-КПУ оголошував мені вирок “за недооцінку небезпеки українського буржуазного націоналізму”.
Були переслідування і пізніше. У 1990 році мене звільняли з роботи. Ви, до речі, були тоді у пікеті з вимогою відновити мене на роботі коли люди протестували.
Без репресій не обійшлося. Лише за 1997 рік – за несанкціоновані мітинги та інші акції Руху – мені довелося 37 раз стояти перед різними судами міста Одеси.
Ігор Столяров: Чи вдалося, на вашу думку, національно-демократичним організаціям досягти омріяної мети?
Віктор Цимбалюк: Україна є незалежною державою. Головна мета досягнута, але слід ще багато зробити покращення життя її громадян, для того щоби обрати владу яка б дбала про рідну країну. Це буде залежати від того – чи успішними будуть наші прагнення згуртувати народ навколо цієї мети.
У мене є велика віра в те, що ми зуміємо побудувати нормальну, заможню державу де кожен український громадянин буде її господарем.
Ігор Столяров: Переконаний, що на 15 році Вашої політичної діяльності багатьом Вашим шанувальникам було б цікаво дізнатися про Ваше бачення нинішньої ситуації в Одесі та Одеській області?
Віктор Цимбалюк: З реалізацією української мрії та української національної ідеї в Одеській області дуже погано. Ми бачимо, що влада все ще орієнтується на Росію.
У Віснику регіональної організації УНР ми оприлюднили замітку “Пане Руслане, зупиніться”. Питання йде про те, що сьогодні 90 відсотків капіталу в Одесі є російського походження. Черговим підтвердженням цих слів є позика у російської компанії “Лукойл”. Мешканці Одеси дотепер не знають що стало заставою для такої позики, яка комунальна власність?
Одеса втрачає надзвичайно багато – навіть те що вдалося зробити у перші роки незалежності України.
Нещодавно я так само відправив лист Президенту та прем’єр-міністру України з приводу меморіальної дошки войнам військ Центральної Ради, які загинули в боротьбі за незалежність Україні. Ця дошка знята нинішньою владою Одеси.
Є багато таких прикладів.
Єдине що мене втішає – вже десять років існує незалежна Україна, збережено підвалини майбутньої боротьби і діяльності. Я сподіваюсь, що український народ все таки зуміє подолати олігархічні структури які узурпували владу і в Одесі і в Україні. В Україні до влади мають прийти дійсно українські патріоти, які дбатимуть про свою державу та народ.
Ігор Столяров: А Ви, наскільки я розумію, продовжите свою діяльність в Українському Народному Русі?
Віктор Цимбалюк: Підстави для продовження праці у мене є . Я бачу настрої людей які приходять до Українського Народного Руху, з якими ми спілкуємося. Багато з них потім стають членами Руху, або нашими палкими прихильниками. Це особливо важливо напередодні виборів. Вибори мають допомогти змінити ситуацію в країні.
Ігор Столяров: Ми відзначили Ваш ювілей. Саме тому хотілося б дізнатися про те якими Вам запам”яталися ці перші роки коли Ви починали політичну діяльність у боротьбі за незалежність України?
Віктор Цимбалюк: По-перше, я хотів би висловити подяку Конфедерації політичних партій в Одесі, яка вирішила що ці два ювілеї необхідно відзначити і що це є певним чином і політична подія.
Що ж до вражень...Коли ми у перші роки виходили на мітинг, а перший було проведено 21 липня 1988 року перед обкомом, страхітливо трохи було. Жах приходив від думки – чи закінчимо ми мітинг, чи ми дойдемо додому після мітингу, які будуть наслідки? Такі запитання супроводжували нас чи не щодня аж до 1991 року.
Але, так сталося що радянський режим вже настільки прогнив, що люди переборювали страх не бажали бути підкореними попередньому ладу. Все більше людей залучалися до визвольного руху. Якщо на перший мітинг у 1988 році прийшло 137 учасників то вже 25 лютого 1990 року у нашій колонні було приблизно 15 тисяч одеситів. Це говорить про те, що міняти ситуацію було необхідно. Ми досягли мети тим, що Україна оголошена незалежною державою дякуючи наполегливості людей, які відчули свою відповідальність за майбутнє народу, держави і зуміли прорвати ту страшну систему і розпочати будівництво нової держави.
Ігор Столяров: Чи зустрічалися з репресіями під час Вашої політичної діяльності?
Віктор Цимбалюк: Так. Наскільки мені вже сьогодні – досьє на мене велося з 1954 року.
Мав переслідування під час служби. У 1967 році з підполковницької посади у Івано-Франківську мене направили у Закарпаття на капітанську. У 1978-1981 роках Полтавський обком КПРС-КПУ оголошував мені вирок “за недооцінку небезпеки українського буржуазного націоналізму”.
Були переслідування і пізніше. У 1990 році мене звільняли з роботи. Ви, до речі, були тоді у пікеті з вимогою відновити мене на роботі коли люди протестували.
Без репресій не обійшлося. Лише за 1997 рік – за несанкціоновані мітинги та інші акції Руху – мені довелося 37 раз стояти перед різними судами міста Одеси.
Ігор Столяров: Чи вдалося, на вашу думку, національно-демократичним організаціям досягти омріяної мети?
Віктор Цимбалюк: Україна є незалежною державою. Головна мета досягнута, але слід ще багато зробити покращення життя її громадян, для того щоби обрати владу яка б дбала про рідну країну. Це буде залежати від того – чи успішними будуть наші прагнення згуртувати народ навколо цієї мети.
У мене є велика віра в те, що ми зуміємо побудувати нормальну, заможню державу де кожен український громадянин буде її господарем.
Ігор Столяров: Переконаний, що на 15 році Вашої політичної діяльності багатьом Вашим шанувальникам було б цікаво дізнатися про Ваше бачення нинішньої ситуації в Одесі та Одеській області?
Віктор Цимбалюк: З реалізацією української мрії та української національної ідеї в Одеській області дуже погано. Ми бачимо, що влада все ще орієнтується на Росію.
У Віснику регіональної організації УНР ми оприлюднили замітку “Пане Руслане, зупиніться”. Питання йде про те, що сьогодні 90 відсотків капіталу в Одесі є російського походження. Черговим підтвердженням цих слів є позика у російської компанії “Лукойл”. Мешканці Одеси дотепер не знають що стало заставою для такої позики, яка комунальна власність?
Одеса втрачає надзвичайно багато – навіть те що вдалося зробити у перші роки незалежності України.
Нещодавно я так само відправив лист Президенту та прем’єр-міністру України з приводу меморіальної дошки войнам військ Центральної Ради, які загинули в боротьбі за незалежність Україні. Ця дошка знята нинішньою владою Одеси.
Є багато таких прикладів.
Єдине що мене втішає – вже десять років існує незалежна Україна, збережено підвалини майбутньої боротьби і діяльності. Я сподіваюсь, що український народ все таки зуміє подолати олігархічні структури які узурпували владу і в Одесі і в Україні. В Україні до влади мають прийти дійсно українські патріоти, які дбатимуть про свою державу та народ.
Ігор Столяров: А Ви, наскільки я розумію, продовжите свою діяльність в Українському Народному Русі?
Віктор Цимбалюк: Підстави для продовження праці у мене є . Я бачу настрої людей які приходять до Українського Народного Руху, з якими ми спілкуємося. Багато з них потім стають членами Руху, або нашими палкими прихильниками. Це особливо важливо напередодні виборів. Вибори мають допомогти змінити ситуацію в країні.
