Житомир, 6 серпня 2001 - Цього разу йдеться про населенні пункти, які відносяться до другої зони безумовного відселення. На Житомирщині селища 2-ої зони не лише не пересиляють, а й усупереч здоровому глузду та законам вони активно розвиваються. До, здавалося мертвих, населених пунктів повертається все більше і більше людей. Депутати Житомирської обласної ради на останній сесії розглянули питання зміни статусу цих територій. Аби селища розвивалися їх слід позбавити статусу зони безумовного відселення. Якщо цього не зробити то тисячі людей будуть і надалі жити поза законом без будь-яких перспектив розвитку. Фактично на узбіччі цивілізації.
Нині на територіях, що постраждали від радіактивного забруднення, в 2-ій зоні безумовного відселення Житомирщини офіційно проживає 1300 осіб. Втім ця інформація є далеко неповною, адже процес повернення тих, кого свого часу встигли пересилити, набирає все масовішого характеру. Чорнобильці, не знайшовши щастя на чужині, повертаються до батьківських домівок. Немало серед них і таких, хто, отримавши державне житло в чистих районах, віддє його квартирантам і, за отриманні гроші, продовжує жити на рідному Поліссі.
Проблема в тому, що відповідно до закону приналежність до другої зони безумовного відселення робить ці населенні пункти абсолютно безперспективними. Адже до цих селещ не можна робити ніяких капітальних вкладень. Навіть попри те, що люди в них продовжують нормально жити: працювати, одружуватися і народжувати дітей. Більше того, демографічна ситуація в них покращується, адже постійно повертаються колись виселені. Щоправда з формальної точки зору вони є людьми, які стоять поза законом. Простіше сказати, самосели. Втім надалі закривати на це очі теж безглуздо. За словами начальника Житомирського обласного Управління міністерства внутрішніх справ Петра Грозинського, питання самоселів у другій зоні безумовного відселення міліції відоме, але справа їхньої прописки і обліку потребує відповідних рішень виконавчої влади.
Виходом із ситуації може стати переведення цих населенних пунктів зі статусу 2-ї зони безумовного відселення до 3-ї зони обов’язкового відселення. Це дозволить замість знищення цих населених пунктів, нарешті взятися за облаштування в них нормального життя. Остання сесія обласної Ради звернулася з відповідним клопотанням до Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Йдеться про населенні пункти Народичі, Базар, Селець, Рудню Базарську та Межиліску. Голова обласної Ради Архип Войтенко запропонував залишити за мешканцями цих селищ усі пільги та компенсації, що передбачені особам із 2-ї зони безумовного відселення.
Загалом же, на Житомирщині у другій зоні опинилося 36 населенних пунктів. На будівництво житла для пересиленців із цих територій необхідно 60 мільйонів гривень. Цього ж року виділено всього 1 мільйон гривень. Нині все частіше ведеться мова про перегляд зонального поділу земель, що зазнали радіактивного забруднення. На думку багатьох, за 14 років, що минули з часу Чорнобильської аварії, екологічна ситуація покращилася. Відповідно слід надати можливість розвиватися населенним пунктам, які планувалося колись ліквідувати. Тим більше, що нині надати постраждалим значну допомогу – держава не в змозі.
Нині на територіях, що постраждали від радіактивного забруднення, в 2-ій зоні безумовного відселення Житомирщини офіційно проживає 1300 осіб. Втім ця інформація є далеко неповною, адже процес повернення тих, кого свого часу встигли пересилити, набирає все масовішого характеру. Чорнобильці, не знайшовши щастя на чужині, повертаються до батьківських домівок. Немало серед них і таких, хто, отримавши державне житло в чистих районах, віддє його квартирантам і, за отриманні гроші, продовжує жити на рідному Поліссі.
Проблема в тому, що відповідно до закону приналежність до другої зони безумовного відселення робить ці населенні пункти абсолютно безперспективними. Адже до цих селещ не можна робити ніяких капітальних вкладень. Навіть попри те, що люди в них продовжують нормально жити: працювати, одружуватися і народжувати дітей. Більше того, демографічна ситуація в них покращується, адже постійно повертаються колись виселені. Щоправда з формальної точки зору вони є людьми, які стоять поза законом. Простіше сказати, самосели. Втім надалі закривати на це очі теж безглуздо. За словами начальника Житомирського обласного Управління міністерства внутрішніх справ Петра Грозинського, питання самоселів у другій зоні безумовного відселення міліції відоме, але справа їхньої прописки і обліку потребує відповідних рішень виконавчої влади.
Виходом із ситуації може стати переведення цих населенних пунктів зі статусу 2-ї зони безумовного відселення до 3-ї зони обов’язкового відселення. Це дозволить замість знищення цих населених пунктів, нарешті взятися за облаштування в них нормального життя. Остання сесія обласної Ради звернулася з відповідним клопотанням до Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Йдеться про населенні пункти Народичі, Базар, Селець, Рудню Базарську та Межиліску. Голова обласної Ради Архип Войтенко запропонував залишити за мешканцями цих селищ усі пільги та компенсації, що передбачені особам із 2-ї зони безумовного відселення.
Загалом же, на Житомирщині у другій зоні опинилося 36 населенних пунктів. На будівництво житла для пересиленців із цих територій необхідно 60 мільйонів гривень. Цього ж року виділено всього 1 мільйон гривень. Нині все частіше ведеться мова про перегляд зонального поділу земель, що зазнали радіактивного забруднення. На думку багатьох, за 14 років, що минули з часу Чорнобильської аварії, екологічна ситуація покращилася. Відповідно слід надати можливість розвиватися населенним пунктам, які планувалося колись ліквідувати. Тим більше, що нині надати постраждалим значну допомогу – держава не в змозі.
