Житомир, 1 серпня 2001 - В Україні переважна бульшість гранітного щебеня, без якого неможливе будівництво, виробляється на кар’єрах Житомирської області. З початком нинішнього сезону на ринку спостерігався брак цього важливого будівельного метеріалу. Виробництво було не в змозі забезпечити зростаючий попит. Спостерігачі, це пояснюють недалекоглдяною політикою власників щебеневих кар’єрів, до речі, більшість з яких пов’язані з російським капіталом, та непродуманою політикою держави.
На території Житомирської області зосереджена п’ята частина буто-щебеневих запасів України. Нині на Житомирщині нпрацює понад 20 підприємств, які виробляють щебень, що становить 70% його виробництва в межах України. Значна частина цих підприємств постачала продукцію на будівництва до Російської Федерації. Коли в Москві розпочався будівельний бум, який зумовив попит на український щебень, російські підприємці виявилися спритнішими за своїх українських колег під час приватизації щебеневих заводів Житомирщини. Зо оцінками еспертів Житомирського обласного цетру підтримки реформ, близько 80% щебеневих виробництв області контролюються російськім капіталом. На думку заступника начальника відділу з реформування промисловості Управління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку Житомирської облдержадміністрації Валерія Станіславського, поставки щебеня до Росії врятували щебенедобувну галузь на Житомирщині. Якби такої співпраці не було, щебзаводи взагалі простювали б. Підкреслив Валерій Станісласький.
З недавнього часу до щебневих крар’єрів почали виявляти активний інтерес і українські підприємці, передовсім зі столиці. На початок цього сезону спостерігався навіть дефіцит цього будівельного матеріалу. Попри те, що нині кар’єри Житомирщини разом не дають стільки продукції, скільки виробляв один потужний щебзавод 15 років тому, більшого наразі виробництво запропонувати просто не в змозі. Голова Житомирського обласного цетру підтримки реформ Ярослав Долгих пояснює таку ситкуацію, цитую, “недалекоглядністю нових власників кар’єрів, які тривалий час випускали продукцію за рахунок проїдання основних засобів виробництва”.
На думку експертів обласного центру підтримки рефом, у тому, що стосується будівельно-щебневих підприємств у дежаві повинна бути вироблена політика захисту українського виробника, яка б адеакватно реагували на коньюнктуні зміни ринку. Для прикладу, можна взяти залізнияні тарифи. Насьогодні, везти щебінь через кордон, територією Білорусі, Росії до Москви дешевше аніж наприклад по Україні довести його до Луганська. Крім того, вважають у обласному центрі підтримки реформ, на кожне підприємство Житомирщини повинен прийти ефективний власник. Адже хижацький підхід до видобутку ресурсів зумовлюється тим, що закордонні власники не пов’язують себе з перспективою розвитку цих підприємств. Ситуація могла б змінитися, як би до багатьох підприємств Житомирщини було справедливо застосовано закон про банкрутство.
Покиж перспективна щебнедобувна галузь області, яка могла б зробити Житомирщину бездотаційною, заледве задовільняє все зростаючий попит на будівельний матеріал.
На території Житомирської області зосереджена п’ята частина буто-щебеневих запасів України. Нині на Житомирщині нпрацює понад 20 підприємств, які виробляють щебень, що становить 70% його виробництва в межах України. Значна частина цих підприємств постачала продукцію на будівництва до Російської Федерації. Коли в Москві розпочався будівельний бум, який зумовив попит на український щебень, російські підприємці виявилися спритнішими за своїх українських колег під час приватизації щебеневих заводів Житомирщини. Зо оцінками еспертів Житомирського обласного цетру підтримки реформ, близько 80% щебеневих виробництв області контролюються російськім капіталом. На думку заступника начальника відділу з реформування промисловості Управління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку Житомирської облдержадміністрації Валерія Станіславського, поставки щебеня до Росії врятували щебенедобувну галузь на Житомирщині. Якби такої співпраці не було, щебзаводи взагалі простювали б. Підкреслив Валерій Станісласький.
З недавнього часу до щебневих крар’єрів почали виявляти активний інтерес і українські підприємці, передовсім зі столиці. На початок цього сезону спостерігався навіть дефіцит цього будівельного матеріалу. Попри те, що нині кар’єри Житомирщини разом не дають стільки продукції, скільки виробляв один потужний щебзавод 15 років тому, більшого наразі виробництво запропонувати просто не в змозі. Голова Житомирського обласного цетру підтримки реформ Ярослав Долгих пояснює таку ситкуацію, цитую, “недалекоглядністю нових власників кар’єрів, які тривалий час випускали продукцію за рахунок проїдання основних засобів виробництва”.
На думку експертів обласного центру підтримки рефом, у тому, що стосується будівельно-щебневих підприємств у дежаві повинна бути вироблена політика захисту українського виробника, яка б адеакватно реагували на коньюнктуні зміни ринку. Для прикладу, можна взяти залізнияні тарифи. Насьогодні, везти щебінь через кордон, територією Білорусі, Росії до Москви дешевше аніж наприклад по Україні довести його до Луганська. Крім того, вважають у обласному центрі підтримки реформ, на кожне підприємство Житомирщини повинен прийти ефективний власник. Адже хижацький підхід до видобутку ресурсів зумовлюється тим, що закордонні власники не пов’язують себе з перспективою розвитку цих підприємств. Ситуація могла б змінитися, як би до багатьох підприємств Житомирщини було справедливо застосовано закон про банкрутство.
Покиж перспективна щебнедобувна галузь області, яка могла б зробити Житомирщину бездотаційною, заледве задовільняє все зростаючий попит на будівельний матеріал.
