Київ, 7 серпня 2001 - Д. Яворницький захопився дослідженням історії запорозького козацтва ще студентом Харківського університету. Після закінчення навчання 1881 року його залишено на кафедрі для підготовки до професорського звання. Проте через чотири роки Яворницький був звільнений з університету через українофільство та «сепаратистські погляди». Він переїхав до Петербурґа і викладав там історію у гімназіях, перебуваючи під наглядом поліції.
1891 року наказом міністра освіти Яворницькому було заборонено викладати (цитата) «за тенденційний прояв у лекціях антипатії до московської історії та уряду і пристрасть до історії Малоросії». Під виглядом службового відрядження він був висланий на три роки до Ташкента. За дослідження історії та культури народів Середньої Азії Бухарський емір нагородив Яворницького орденом Бухарської Золотої Зірки.
Навесні 1895 року він отримав посаду викладача історії у Варшаві, а наступного року захистив маґістерську дисертацію з історії Запорізької Січі у Казанському університеті. Восени того ж року приват-доцент Яворницький розпочав викладання археології та історії козацтва у Московському університеті. 1902 року він очолив новостворений Катеринославський історико-краєзнавчий музей і був його директором понад тридцять років. Автор двохсот наукових праць та п’ятдесяти книг, публікатор історичних документів, Яворницький був також відомий як поет та письменник.
33-го року академік Яворницький був звинувачений більшовиками в ідеалізації козацтва та українському буржуазному націоналізмі. Звільнений з посади завідувача кафедри українознавства Дніпропетровського інституту народної освіти, він був невдовзі відсторонений і від керівництва історичним музеєм. Дмитро Яворницький помер 5 серпня 1940 року у Дніпропетровську.
1891 року наказом міністра освіти Яворницькому було заборонено викладати (цитата) «за тенденційний прояв у лекціях антипатії до московської історії та уряду і пристрасть до історії Малоросії». Під виглядом службового відрядження він був висланий на три роки до Ташкента. За дослідження історії та культури народів Середньої Азії Бухарський емір нагородив Яворницького орденом Бухарської Золотої Зірки.
Навесні 1895 року він отримав посаду викладача історії у Варшаві, а наступного року захистив маґістерську дисертацію з історії Запорізької Січі у Казанському університеті. Восени того ж року приват-доцент Яворницький розпочав викладання археології та історії козацтва у Московському університеті. 1902 року він очолив новостворений Катеринославський історико-краєзнавчий музей і був його директором понад тридцять років. Автор двохсот наукових праць та п’ятдесяти книг, публікатор історичних документів, Яворницький був також відомий як поет та письменник.
33-го року академік Яворницький був звинувачений більшовиками в ідеалізації козацтва та українському буржуазному націоналізмі. Звільнений з посади завідувача кафедри українознавства Дніпропетровського інституту народної освіти, він був невдовзі відсторонений і від керівництва історичним музеєм. Дмитро Яворницький помер 5 серпня 1940 року у Дніпропетровську.
