Москва, 8 серпня 2001 – У російській столиці й далі обговорюють несподівану увагу російської Генеральної прокуратури до колишньої віце-прем’єрки українського уряду Юоії Тимошенко. Чому ця увага проявлена саме зараз? Чому російські прокурори згадали про справу, що її було почато ще 1995 року? Ось питання, які з’являються у російських засобах масової інформації і обговорюються у коридорах влади.
Один з політологів, близьких до нинішнього російського керівництва, у розмові зі мною наголосив, що вважає увагу російської Генеральної прокуратури до Юлії Тимошенко спричиненою насамперед підсумками недавньої зустрічі президентів Російської федерації й України Владіміра Путіна і Леоніда Кучми. Адже після цих зустрічей жодних серйозних кроків до поліпшення атмосфери, яка склалася у взаєминах Москви і Києва в галузі економіки не відбулося. Ба більше, стало очевидним, що Росія і Україна не можуть домовитися з таких принципових питань економічного діалогу як паралельна робота енергосистем обох країн. Водночас, було очевидним те, що президенти обговорювали важливі для себе питання.
Які ж питання могли обговорювати Путін і Кучма, коли економічні проблеми вони практично делегували на розгляд своїм урядам і прем’єрам. На думку мого співрозмовника, якраз головними питаннями президентського діалогу сьогодні стоять проблеми, які турбують керівників обох країн як політиків, як людей, які стежать за політичним процесами у своїх державах. Відомо, що Леоніда Кучму досить серйозно турбує діяльність Юлії Тимошенко, тим більш, перед парламентськими виборами в Україні, а Владімір Путін, очевидно, про це добре поінформований. Таким чином, крок уваги до українського президента – це саме те, що російська Генеральна прокуратура пропонує своїм українським колегам розглянути справу звинувачення колишньої віце-прем’єрки.
Постає питання – чи може Леонід Кучма відповісти Владіміру Путіну на таку увагу до своїх інтересів? На думку російських спостерігачів, президент Росії має досить серйозні зауваження з приводу майбутньої української приватизації. Адже Путін сприяє багатьом російським фінансово-промисловим групам, які є, звісно, підвалинами для його нинішньої влади. Керівники цих груп активно підтримують чинного президента Росії. Можливо, увага українського президента до бажань цих груп в українській приватизації й буде відповіддю Леоніда Кучми на приємний крок з боку Владіміра Путіна.
Один з політологів, близьких до нинішнього російського керівництва, у розмові зі мною наголосив, що вважає увагу російської Генеральної прокуратури до Юлії Тимошенко спричиненою насамперед підсумками недавньої зустрічі президентів Російської федерації й України Владіміра Путіна і Леоніда Кучми. Адже після цих зустрічей жодних серйозних кроків до поліпшення атмосфери, яка склалася у взаєминах Москви і Києва в галузі економіки не відбулося. Ба більше, стало очевидним, що Росія і Україна не можуть домовитися з таких принципових питань економічного діалогу як паралельна робота енергосистем обох країн. Водночас, було очевидним те, що президенти обговорювали важливі для себе питання.
Які ж питання могли обговорювати Путін і Кучма, коли економічні проблеми вони практично делегували на розгляд своїм урядам і прем’єрам. На думку мого співрозмовника, якраз головними питаннями президентського діалогу сьогодні стоять проблеми, які турбують керівників обох країн як політиків, як людей, які стежать за політичним процесами у своїх державах. Відомо, що Леоніда Кучму досить серйозно турбує діяльність Юлії Тимошенко, тим більш, перед парламентськими виборами в Україні, а Владімір Путін, очевидно, про це добре поінформований. Таким чином, крок уваги до українського президента – це саме те, що російська Генеральна прокуратура пропонує своїм українським колегам розглянути справу звинувачення колишньої віце-прем’єрки.
Постає питання – чи може Леонід Кучма відповісти Владіміру Путіну на таку увагу до своїх інтересів? На думку російських спостерігачів, президент Росії має досить серйозні зауваження з приводу майбутньої української приватизації. Адже Путін сприяє багатьом російським фінансово-промисловим групам, які є, звісно, підвалинами для його нинішньої влади. Керівники цих груп активно підтримують чинного президента Росії. Можливо, увага українського президента до бажань цих груп в українській приватизації й буде відповіддю Леоніда Кучми на приємний крок з боку Владіміра Путіна.