Доступність посилання

ТОП новини

Будь-які вибори для журналістів і практично усіх мас-медіа – це, насамперед, можливість заробити


Будь-які вибори для журналістів і практично усіх мас-медіа – це, насамперед, можливість заробити

Київ, 15 серпня 2001 - Будь-які вибори для журналістів і практично усіх мас-медіа – це, насамперед, можливість заробити. У всіх суб‘єктів політичного життя в цей час загострюється бажання на екранах, газетних шпальтах чи в радіоефірі бути кращими, ніж вони є в реальному житті. А тому гаманці розв‘язуються щедріше.

Але, як з‘ясувалося раніше, а нині яскраво підтверджується, вибори – це не тільки часткова компенсація з боку політиків власному народові за вкрадене у нього ж. Вибори – це ще й відверта “засвітка” того, які ЗМІ кому з органів влади, партій чи окремих олігархів служать. І не так важливо, свідомо вони це роблять чи за гроші. Для суспільства важливіше інше – “засвічуються” в служінні навіть ті ЗМІ, які в звичний час роздувають щоки, розповідаючи про власну незалежність та незаангажованість.

А розшифровувати такі кульбіти досить просто. Приміром, якщо в один день у прайм-таймових новинах однаковий коментар однієї події першим віце-спікером парламенту Віктором Медведчуком звучить однаковими словами, а це паралельно з “Інтером” показують нібито незалежні канал “1+1” та супердержавний Перший національний, то це дозволяє зробити припущення про далеко не випадковий збіг обставин. Адже найоб‘єднаніший у світі соціал-демократ Медведчук – поки що не президент України, якого тиражуть згідно з його посадою, навіть коли він говоритьь відверті нісенітниці.

Або якщо найнезалежніші в Україні тижневик “Зеркало нєдєлі” чи ті ж телеканали “1+1” та “Новий канал” влітку, під час голоду на новини, не бажають брати участь у прямій прес-конференції з екс-охоронцем президента Кучми майором Мельниченком чи показувати її, то це цілком можна пояснити не тільки зайнятістю та виконанням інших епохальних державотворчих завдань. Це може свідчити, що справжній господар свободи цих мас-медіа пригрозив пальчиком незалежним хлопчикам та дівчаткам і заборонив займатися “дурницями”.

Але найбільше цього понеділка “вляпався” теж нібито незалежний тижневик “Кієвскій тєлєграф”. Бажаючи “відмити” від звинувачень у причетності до нелегальної торгівлі зброєю свого “хазяїна” – народного депутата України Андрія Деркача та його батечка, екс-главу Служби безпеки України Леоніда Деркача, газета оголосила про початок власного журналістського розслідування, щоб з‘ясувати мету, з якою, цитую, “організований “наїзд” на силовиків”. Мета, звісно, більше, ніж благородна. Але ж методи! Газета відверто закликала всіх надсилати до редакції, знову цитую, “цікаві матеріали, які завалялися”. “Шукаємо тільки документи, лише документи і нічого іншого, окрім документів”, - попередив “Тєлєграф”.

І, з одного боку, це, звичайно, заклик до об‘єктивності. В нього можна було б повірити, якби не кадебістське минуле закамуфльованих господарів газети панів Деркачів. А так, з другого боку, все це схоже на оперативну розробку “неугодних” за участю всього народу за старим кадебістським принципом “стукайте - і вам віддячать”. За цим принципом і вербували колись стукачів та філерів. А це теж і є той факт, якого так прагнуть у “Тєлєграфє”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG