Прага, 17 серпня 2001 – П’ятниця стала першим днем реалізації мирної угоди між македонським урядом і лідерами етнічних албанців, а також початком розміщення підрозділів НАТО на території Македонії, завдання яких – зібрати зброю від загонів албанських екстремістів. Ця тема залишається у центрі уваги більшості західних газет.
Узагальнивши думки коментаторів у справі миру в Македонії після підписання угоди у Скоп’є, можна сказати, що більшість з них сумніваються або не вірять, що підрозділи НАТО зможуть забезпечити мир на території цієї невеличкої балканської країни з населенням у два мільйони осіб. Головна причина такого скептицизму - поганий попередній досвід із Боснії і краю Косово.
Приміром, британський тижневик «Економіст» найбільшу небезпеку натівської присутності в Македонії бачить в тому, що учасники акції почнуть пасувати, коли почнуться справжні клопоти, тобто якщо збройні сутички між македонськими військами і албанськими екстремістами відновляться. Риторично, як передбачає угода, міжнародні збройні сили готові будуть втрутитися в бої, щоб запобігти пролиттю крові і створити умови для установлення миру в Македонії. І спільних зусиль найпотужніших армій світу мало би вистачити для забезпечення стабільності в одній маленькій, бідній балканській країні, із деякою іронією зазначає «Економіст». Проте справжнім екзаменом для НАТО в Македонії, веде далі британський тижневик, стане не підписана цього тижня угода, а перша ознака справжньої небезпеки. Це може повернутися катастрофою для союзу НАТО, якщо будь-яка країна – учасниця акції в Македонії відкличе свої сили у випадку боїв. Тому уряди цих країн, як зазначає на закінчення тижневик, повинні роз’яснити своїм народам ступінь ризика і наскільки Балкани й зокрема Македонія є важливі для Європи.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар генерала Кларка – колишнього головнокомандуючого силами НАТО під час удару по Югославії. На думку Кларка, мандат НАТО в Македонії є надто обмежений, щоб забезпечити мир. Якщо оборонний союз має серйозні наміри відновити мир і демократію у цій частині Європи, пише коментатор, підрозділи НАТО повинні бути розташовані в Македонії якомога швидше, їхня кількість повинна бути доведена до максимуму і вони повинні залишатися тут доти, доки не буде відновлено миру і стабільності.
Інші коментатори наголошують на тому, що обов’язком сил НАТО в Македонії повинно стати не збирання добровільно принесеної албанськими екстремістами зброї, а примусове роззброєння албанських загонів. Більшість оглядачів побоюються, що нинішня формальна кампанія роззброєння закінчиться провалом, як це сталося у краї Косово.
Узагальнивши думки коментаторів у справі миру в Македонії після підписання угоди у Скоп’є, можна сказати, що більшість з них сумніваються або не вірять, що підрозділи НАТО зможуть забезпечити мир на території цієї невеличкої балканської країни з населенням у два мільйони осіб. Головна причина такого скептицизму - поганий попередній досвід із Боснії і краю Косово.
Приміром, британський тижневик «Економіст» найбільшу небезпеку натівської присутності в Македонії бачить в тому, що учасники акції почнуть пасувати, коли почнуться справжні клопоти, тобто якщо збройні сутички між македонськими військами і албанськими екстремістами відновляться. Риторично, як передбачає угода, міжнародні збройні сили готові будуть втрутитися в бої, щоб запобігти пролиттю крові і створити умови для установлення миру в Македонії. І спільних зусиль найпотужніших армій світу мало би вистачити для забезпечення стабільності в одній маленькій, бідній балканській країні, із деякою іронією зазначає «Економіст». Проте справжнім екзаменом для НАТО в Македонії, веде далі британський тижневик, стане не підписана цього тижня угода, а перша ознака справжньої небезпеки. Це може повернутися катастрофою для союзу НАТО, якщо будь-яка країна – учасниця акції в Македонії відкличе свої сили у випадку боїв. Тому уряди цих країн, як зазначає на закінчення тижневик, повинні роз’яснити своїм народам ступінь ризика і наскільки Балкани й зокрема Македонія є важливі для Європи.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар генерала Кларка – колишнього головнокомандуючого силами НАТО під час удару по Югославії. На думку Кларка, мандат НАТО в Македонії є надто обмежений, щоб забезпечити мир. Якщо оборонний союз має серйозні наміри відновити мир і демократію у цій частині Європи, пише коментатор, підрозділи НАТО повинні бути розташовані в Македонії якомога швидше, їхня кількість повинна бути доведена до максимуму і вони повинні залишатися тут доти, доки не буде відновлено миру і стабільності.
Інші коментатори наголошують на тому, що обов’язком сил НАТО в Македонії повинно стати не збирання добровільно принесеної албанськими екстремістами зброї, а примусове роззброєння албанських загонів. Більшість оглядачів побоюються, що нинішня формальна кампанія роззброєння закінчиться провалом, як це сталося у краї Косово.
