Київ, 28 серпня 2001 – Віктор Ющенко подобається майже всім. Принаймні, дуже багатьом. Потенційних виборців колишній прем’єр-міністр приваблює своїм патріотизмом, професійністю і навіть незвично фотогенічною для українських політиків зовнішністю.
А віднедавна чеснот у Віктора Андрійовича прибуло. Принаймні, одну з них відкрила для себе партія Християнсько-народний союз.
Для початку – кілька слів про саму партію, в назвах якої пересічний обиватель заплутався глибоко і безповоротно.
У журналістських кулуарах Християнсько-народний союз (ХНС) називають партією однієї особи, а саме – її голови Володимира Стретовича. Додати до цього щось важко, але все ж заперечу – останню прес-конференцію В. Стретович проводив разом із Андрієм Странніковим – секретарем ХНС із міжнародних питань. Отже, підхід серйозний.
І питання на прес-конференції розглядалися не менш серйозні. Основна новина полягала в оприлюдненні рішення секретаріату християн-народників про вступ партії до виборчого блоку “Наша Україна”. Отож, ХНС вирішила підтримати правоцентристську виборчу коаліцію і підставити своє могутнє плече лідерові блоку Вікторові Ющенкові.
Чому саме Ющенкові? А ось тут якраз і відкрилась іще одна чеснота екс-прем’єра, яку розгледіли в ньому пильні провідники ХНС. Як сказав пан Стретович, “ми вбачаємо в ньому християнина…”
Але це рішення християни-народники ухвалили не зразу, оскільки за їхньою партією, як за вродливою й заможною дівкою на виданні, шикувались у чергу політичні наречені – від “Яблука” до ще не сформованої партії Михайла Сироти. Та й хіба це дивно, якщо, за словами В. Стретовича, ХНС є однією з потужних українських християнсько-демократичних партій, яка навіть стала членом Міжнародного християнсько-демократичного інтернаціоналу?
На моє прохання, як християнин християнинові, а отже – чесно, відповісти про кількість членів партії пан Стретович був кришталево відвертим: “Ми ведемо облік – на сьогоднішній день ми нараховуємо 2212 осіб. Нас небагато, але ми послідовні”.
Отож, маленька, але горда і послідовна політична пташка в особі партії Християнсько-народний союз долучається до ковчегу під назвою “Наша Україна”, збірна команда якого замість легендарного Арарату має намір узяти курс на печерські пагорби.
А віднедавна чеснот у Віктора Андрійовича прибуло. Принаймні, одну з них відкрила для себе партія Християнсько-народний союз.
Для початку – кілька слів про саму партію, в назвах якої пересічний обиватель заплутався глибоко і безповоротно.
У журналістських кулуарах Християнсько-народний союз (ХНС) називають партією однієї особи, а саме – її голови Володимира Стретовича. Додати до цього щось важко, але все ж заперечу – останню прес-конференцію В. Стретович проводив разом із Андрієм Странніковим – секретарем ХНС із міжнародних питань. Отже, підхід серйозний.
І питання на прес-конференції розглядалися не менш серйозні. Основна новина полягала в оприлюдненні рішення секретаріату християн-народників про вступ партії до виборчого блоку “Наша Україна”. Отож, ХНС вирішила підтримати правоцентристську виборчу коаліцію і підставити своє могутнє плече лідерові блоку Вікторові Ющенкові.
Чому саме Ющенкові? А ось тут якраз і відкрилась іще одна чеснота екс-прем’єра, яку розгледіли в ньому пильні провідники ХНС. Як сказав пан Стретович, “ми вбачаємо в ньому християнина…”
Але це рішення християни-народники ухвалили не зразу, оскільки за їхньою партією, як за вродливою й заможною дівкою на виданні, шикувались у чергу політичні наречені – від “Яблука” до ще не сформованої партії Михайла Сироти. Та й хіба це дивно, якщо, за словами В. Стретовича, ХНС є однією з потужних українських християнсько-демократичних партій, яка навіть стала членом Міжнародного християнсько-демократичного інтернаціоналу?
На моє прохання, як християнин християнинові, а отже – чесно, відповісти про кількість членів партії пан Стретович був кришталево відвертим: “Ми ведемо облік – на сьогоднішній день ми нараховуємо 2212 осіб. Нас небагато, але ми послідовні”.
Отож, маленька, але горда і послідовна політична пташка в особі партії Християнсько-народний союз долучається до ковчегу під назвою “Наша Україна”, збірна команда якого замість легендарного Арарату має намір узяти курс на печерські пагорби.
