Прага, 29 серпня 2001 – Цієї середи міжнародна правозахисна організація «Г’юман райтс воч» із резиденцією в Нью-Йорку оприлюднила звіт про різні форми і прояви кастової дискримінації в різних країнах світу. Документ підготовано до відкриття Міжнародної конференції ООН, присвяченої боротьбі з расизмом і ксенофобією, яка розпочинається в п’ятницю в південноафриканському місті Дурбані.
Часи апартеїду в Південно-Африканській республіці відійшли в минуле, мовиться в 60-сторінковому звіті правозахисної організації «Г’юман райтс воч», проте щонайменше 250 мільйонів людей у різних країнах світу далі живуть в умовах сегрегації і рабства. Автори звіту передусім згадують касту недоторканних, поширену в країнах Південної Азії, зокрема в Непалі, Бангладеш, Шрі-Ланці, Пакистані й особливо в Індії. У схожих умовах тотальної дискримінації живуть групи Бураку в Японії, Осу в Ніґерії, а також окремі групи в Сенеґалі й Мавританії, які теж страждають від дискримінації, що базується на кастовому поділі.
Одна зі старших наукових дослідниць «Г’юман райтс воч» і співавтор звіту Сміта Нарула заявляє, що учасники Конференції ООН у Дурбані мали б зі всією серйозністю поставитися до проблеми кастової дискримінації, яка охоплює надто велику частину населення багатьох країн світу, переважно найбідніших.
Рекорди в цій ділянці побиває однак Індія. Автори звіту наводять порівняно недавній приклад: 6 серпня в північноіндійському штаті Уттар Прадеш публічно повішено хлопця з вищої касти брамінів і дівчину із одної з нижчих каст – за те, що вони відмовилися припинити взаємну дружбу. Обох лінчували їхні родичі в присутності сотень глядачів. Незважаючи на численні інші схожі злочини, мовиться в звіті «Г’юман райтс воч», індійський уряд не зважується ламати кастову систему і навіть спробував цензурувати цю тему на конференції в Дурбані, де будуть присутні 160 представників касти недоторканних у ролі свідків.
Правозахисники-активісти прибудуть також із Непалу, Шрі-Ланки, Японії і з Сенеґалу. Представники нижчих каст у цих країнах не мають шансів отримати освіту або відповідну працю залежно від їхніх здібностей. Вони перші стають жертвами жорстокої експлуатації, рабської праці і, як правило, не отримують належного соціального і правового захисту. Жінки з цих каст найчастіше стають жертвами насилля. Приміром, каста недоторканних в Індії має чітко визначене поле діяльності, передусім прибирання і замітання вулиць, поза яке не має права виходити.
На думку оглядачів, навряд чи обговорення цієї проблеми на Конференції ООН у Дурбані зможе змінити становище нижчих каст у згаданих країнах, де поділ на касти вже історично став способом життя суспільства.
Часи апартеїду в Південно-Африканській республіці відійшли в минуле, мовиться в 60-сторінковому звіті правозахисної організації «Г’юман райтс воч», проте щонайменше 250 мільйонів людей у різних країнах світу далі живуть в умовах сегрегації і рабства. Автори звіту передусім згадують касту недоторканних, поширену в країнах Південної Азії, зокрема в Непалі, Бангладеш, Шрі-Ланці, Пакистані й особливо в Індії. У схожих умовах тотальної дискримінації живуть групи Бураку в Японії, Осу в Ніґерії, а також окремі групи в Сенеґалі й Мавританії, які теж страждають від дискримінації, що базується на кастовому поділі.
Одна зі старших наукових дослідниць «Г’юман райтс воч» і співавтор звіту Сміта Нарула заявляє, що учасники Конференції ООН у Дурбані мали б зі всією серйозністю поставитися до проблеми кастової дискримінації, яка охоплює надто велику частину населення багатьох країн світу, переважно найбідніших.
Рекорди в цій ділянці побиває однак Індія. Автори звіту наводять порівняно недавній приклад: 6 серпня в північноіндійському штаті Уттар Прадеш публічно повішено хлопця з вищої касти брамінів і дівчину із одної з нижчих каст – за те, що вони відмовилися припинити взаємну дружбу. Обох лінчували їхні родичі в присутності сотень глядачів. Незважаючи на численні інші схожі злочини, мовиться в звіті «Г’юман райтс воч», індійський уряд не зважується ламати кастову систему і навіть спробував цензурувати цю тему на конференції в Дурбані, де будуть присутні 160 представників касти недоторканних у ролі свідків.
Правозахисники-активісти прибудуть також із Непалу, Шрі-Ланки, Японії і з Сенеґалу. Представники нижчих каст у цих країнах не мають шансів отримати освіту або відповідну працю залежно від їхніх здібностей. Вони перші стають жертвами жорстокої експлуатації, рабської праці і, як правило, не отримують належного соціального і правового захисту. Жінки з цих каст найчастіше стають жертвами насилля. Приміром, каста недоторканних в Індії має чітко визначене поле діяльності, передусім прибирання і замітання вулиць, поза яке не має права виходити.
На думку оглядачів, навряд чи обговорення цієї проблеми на Конференції ООН у Дурбані зможе змінити становище нижчих каст у згаданих країнах, де поділ на касти вже історично став способом життя суспільства.
