Бєлград, 7 вересня 2001 – Оглядачi на Балканах таке порiвняння вважають безпiдставним.
Етнiчнi албанцi становлять 20 вiдсоткiв населення Македонiї, яка має два мiльйони мешканцiв. Вони заселяють переважно захiднi та пiвнiчнi райони країни уздовж кордонiв з Албанiєю й Косовом. Албанськi партiї беруть участь в полiтичному життi Македонiї вiд проголошення незалежностi 1991 року. Щоправда, вони ще вiд того часу вимагають змiнити конституцiю, в якiй мовиться, що Македонiя є “державою македонського народу та iнших громадян й нацiональних меншин”. Iншими словами, вони не хочуть бути меншиною, а конститутивним народом. Згiдно з цим, албанцi вимагають, щоби їхня мова стала державною в районах де вони становлять принаймнi 20 вiдсоткiв населення.
Протягом дев’яностих рокiв непорозумiння мiж владою у Скоп’є й албанською громадою виникали з приводу вiдкриття албанського унiверситету в м. Тетово та у зв’язку iз правом на нацiональнi символи. Нагадаємо, що будiвництво тетовського унiверситету фiнансується коштом країн Захiдної Європи.
Македонськi албанцi мають свої газети, свої радiо й телестанцiї тощо. За рiвнем життя вони далеко випереджують своїх землякiв i у Косовi й у Албанiї. Частина з них займається землеробством i скотарством, iншi торгiвлею. Чимало мужчин з прикордонних сiл ще вiд часiв турецького панування на Балканах займаються контрабандою. Нарештi, майже з кожної сiм’ї хоч один член працює в країнах Захiдної Європи. Албанська громада традицiйно закрита й не мiшається з iншими. Тому вони уникають iнтеграцiї в суспiльства в яких живуть, в тому числi й у македонське. Все-ж, до початку кризи в сусiдньому Косовi вони були лояльними громадянами Македонiї. Хоча й можна говорити про певний рiвень дискримiнацiї, зумовлений iсторичними причинами, македонська влада нiколи не репресувала албанцiв й не позбавляла їх полiтичних прав. Албанцi брали участь у всiх виборах. Вони мають своїх депутатiв у парламентi. В мiстах де вони становлять бiльшiсть населення головами мiських рад є албанцi. Проте, особовий склад Збройних сил та полiцiї не узгоджено з нацiональним складом населення: в силових структурах є вiдносно бiльше македонцiв.
Албанську Нацiональну визвольну армiю на початку цього року створили й озброїли бойовики з Косова. На думку безстороннiх оглядачiв, реальних причин для повстання не було. На жаль, полiтичнi лiдери не вмiли або не хотiли призупинити повстання.
Незважаючи на подальший перебiг подiй в Македонiї, слiд сказати, що немає жодних пiдстав для порiвняння становища албанцiв в цiй балканськiй країнi та становища росiян в балтiйських державах. Ситуацiя схожа хiба через те, що в обох випадках певнi iноземнi сили пiдбурюють нацiональнi меншини.
Етнiчнi албанцi становлять 20 вiдсоткiв населення Македонiї, яка має два мiльйони мешканцiв. Вони заселяють переважно захiднi та пiвнiчнi райони країни уздовж кордонiв з Албанiєю й Косовом. Албанськi партiї беруть участь в полiтичному життi Македонiї вiд проголошення незалежностi 1991 року. Щоправда, вони ще вiд того часу вимагають змiнити конституцiю, в якiй мовиться, що Македонiя є “державою македонського народу та iнших громадян й нацiональних меншин”. Iншими словами, вони не хочуть бути меншиною, а конститутивним народом. Згiдно з цим, албанцi вимагають, щоби їхня мова стала державною в районах де вони становлять принаймнi 20 вiдсоткiв населення.
Протягом дев’яностих рокiв непорозумiння мiж владою у Скоп’є й албанською громадою виникали з приводу вiдкриття албанського унiверситету в м. Тетово та у зв’язку iз правом на нацiональнi символи. Нагадаємо, що будiвництво тетовського унiверситету фiнансується коштом країн Захiдної Європи.
Македонськi албанцi мають свої газети, свої радiо й телестанцiї тощо. За рiвнем життя вони далеко випереджують своїх землякiв i у Косовi й у Албанiї. Частина з них займається землеробством i скотарством, iншi торгiвлею. Чимало мужчин з прикордонних сiл ще вiд часiв турецького панування на Балканах займаються контрабандою. Нарештi, майже з кожної сiм’ї хоч один член працює в країнах Захiдної Європи. Албанська громада традицiйно закрита й не мiшається з iншими. Тому вони уникають iнтеграцiї в суспiльства в яких живуть, в тому числi й у македонське. Все-ж, до початку кризи в сусiдньому Косовi вони були лояльними громадянами Македонiї. Хоча й можна говорити про певний рiвень дискримiнацiї, зумовлений iсторичними причинами, македонська влада нiколи не репресувала албанцiв й не позбавляла їх полiтичних прав. Албанцi брали участь у всiх виборах. Вони мають своїх депутатiв у парламентi. В мiстах де вони становлять бiльшiсть населення головами мiських рад є албанцi. Проте, особовий склад Збройних сил та полiцiї не узгоджено з нацiональним складом населення: в силових структурах є вiдносно бiльше македонцiв.
Албанську Нацiональну визвольну армiю на початку цього року створили й озброїли бойовики з Косова. На думку безстороннiх оглядачiв, реальних причин для повстання не було. На жаль, полiтичнi лiдери не вмiли або не хотiли призупинити повстання.
Незважаючи на подальший перебiг подiй в Македонiї, слiд сказати, що немає жодних пiдстав для порiвняння становища албанцiв в цiй балканськiй країнi та становища росiян в балтiйських державах. Ситуацiя схожа хiба через те, що в обох випадках певнi iноземнi сили пiдбурюють нацiональнi меншини.
