Прага, 27 вересня 2001 — Парламентська асамблея Ради Європи вважає, що Україна зробила істотний поступ у виконанні своїх зобов’язань як члена Ради Європи — але їй іще далеко до того, щоб виконати всі обіцянки й зобов’язання.
Доповідачки Парламентської асамблеї Ради Європи Ганне Северинсен та Ренате Волвенд із задоволенням відзначили в своїй доповіді, що Україна останнім часом ухвалила низку законодавчих актів, які наближують її до європейських норм — як-то, серед іншого, новий кримінальний кодекс чи низку законів у пакеті так званої «малої реформи судочинства».
Але, на їхню думку, справжню цінність цих — значною мірою перехідних — змін можна буде оцінити тільки тим, як їх буде застосовано в практиці. До того ж, поки не існує юридичної експертизи цих нових чи змінених законодавчих актів, наразі неможливо й підтвердити, наскільки відповідають ці реформи європейським нормам.
Занепокоєння доповідачів викликав натомість указ президента про запровадження в міністерствах «державних секретарів» — який, уважають представники Ради Європи, створює специфічну проблему в галузі розподілу повноважень влади, бо дає змогу президентові ще збільшити свій вплив на виконавчу владу.
Особливої уваги приділено свободі слова й свободі засобів інформації в Україні. На першому місці — знову нерозкрита справа вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Але, зазначають доповідачі, це лише найпомітніший приклад насильства щодо незалежних журналістів чи їхнього залякування — лише за першу половину 2001 року Інститут масової інформації зареєстрував 43 випадки порушення прав журналістів чи тиску влади на засоби інформації; крім того, одного журналіста було вбито, сімдесят зазнали нападів чи залякувань тощо.
У звіті для Парламентської асамблеї Ради Європи в цьому зв’язку згадано побиття Олексія Мовсесяна з луганської телекомпанії чи напад на директора телерадіокомпанії Тор Ігоря Александрова, що призвів до його смерті.
Повертаючись до справи Гонгадзе, доповідачі наголошують на заяві генерального прокурора України, що нова експертиза не допоможе слідству. Вони висловили здивування твердженням генпрокурора: «неможливо назвати жоден приклад залякування журналістів в Україні».
Підбиваючи підсумки, Ренате Волвенд і Ганне Северинсен уважають, що Україні треба зробити ще багато, аби виконати всі зобов’язання й обіцянки. І не тільки в законодавчій галузі: вони знову висловили стурбованість убивствами журналістів і постійними аґресивними діями щодо журналістів, парламентарів і опозиціонерів.
Ці думки повторено й у резолюції, що її ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи. Серед іншого, в ній Україну закликано засвідчити демократичний поступ, забезпечивши демократичну й відкриту підготовку до чесних і вільних виборів Верховної Ради наступного року, й продовжити юридичну реформу — ухваленням нових необхідних законодавчих актів і втіленням уже ухвалених. А в справі Георгія Гонгадзе Україна має прискорити недовершене розслідування, а в разі потреби й започаткувати нове, незалежне, за міжнародної участі.
А щоби додати до критики й ложку меду, Парламентська асамблея Ради Європи вирішила: якщо до наступної сесії в січні 2002 року Україна виконає низку недоконаних зобов’язань, формальну процедуру її моніторинґу може бути нарешті припинено — її замінить діялог.
Доповідачки Парламентської асамблеї Ради Європи Ганне Северинсен та Ренате Волвенд із задоволенням відзначили в своїй доповіді, що Україна останнім часом ухвалила низку законодавчих актів, які наближують її до європейських норм — як-то, серед іншого, новий кримінальний кодекс чи низку законів у пакеті так званої «малої реформи судочинства».
Але, на їхню думку, справжню цінність цих — значною мірою перехідних — змін можна буде оцінити тільки тим, як їх буде застосовано в практиці. До того ж, поки не існує юридичної експертизи цих нових чи змінених законодавчих актів, наразі неможливо й підтвердити, наскільки відповідають ці реформи європейським нормам.
Занепокоєння доповідачів викликав натомість указ президента про запровадження в міністерствах «державних секретарів» — який, уважають представники Ради Європи, створює специфічну проблему в галузі розподілу повноважень влади, бо дає змогу президентові ще збільшити свій вплив на виконавчу владу.
Особливої уваги приділено свободі слова й свободі засобів інформації в Україні. На першому місці — знову нерозкрита справа вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Але, зазначають доповідачі, це лише найпомітніший приклад насильства щодо незалежних журналістів чи їхнього залякування — лише за першу половину 2001 року Інститут масової інформації зареєстрував 43 випадки порушення прав журналістів чи тиску влади на засоби інформації; крім того, одного журналіста було вбито, сімдесят зазнали нападів чи залякувань тощо.
У звіті для Парламентської асамблеї Ради Європи в цьому зв’язку згадано побиття Олексія Мовсесяна з луганської телекомпанії чи напад на директора телерадіокомпанії Тор Ігоря Александрова, що призвів до його смерті.
Повертаючись до справи Гонгадзе, доповідачі наголошують на заяві генерального прокурора України, що нова експертиза не допоможе слідству. Вони висловили здивування твердженням генпрокурора: «неможливо назвати жоден приклад залякування журналістів в Україні».
Підбиваючи підсумки, Ренате Волвенд і Ганне Северинсен уважають, що Україні треба зробити ще багато, аби виконати всі зобов’язання й обіцянки. І не тільки в законодавчій галузі: вони знову висловили стурбованість убивствами журналістів і постійними аґресивними діями щодо журналістів, парламентарів і опозиціонерів.
Ці думки повторено й у резолюції, що її ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи. Серед іншого, в ній Україну закликано засвідчити демократичний поступ, забезпечивши демократичну й відкриту підготовку до чесних і вільних виборів Верховної Ради наступного року, й продовжити юридичну реформу — ухваленням нових необхідних законодавчих актів і втіленням уже ухвалених. А в справі Георгія Гонгадзе Україна має прискорити недовершене розслідування, а в разі потреби й започаткувати нове, незалежне, за міжнародної участі.
А щоби додати до критики й ложку меду, Парламентська асамблея Ради Європи вирішила: якщо до наступної сесії в січні 2002 року Україна виконає низку недоконаних зобов’язань, формальну процедуру її моніторинґу може бути нарешті припинено — її замінить діялог.
