Бєлград, 1 жовтня 2001 – Антиєвропейська кампанiя у Сербiї тривала повних десять рокiв. Проте, вона була ефективною лише доти, доки при владi був Слободан Мiлошевич. Бiльшiсть населення нiколи не вiрила нi в слов’янсько-православне братерство, а ще менше очiкувала вiд зв’язкiв з Китаєм, Кубою чи Iраком. Ще з часiв Тiта сотнi тисяч громадян колишньої Югославiї працювали на Заходi, де вони заробляли бiльше нiж в рiднiй країнi й бачили рiвень життя демократичних країн. Тому новiй владi не було важко запевнити громадян в необхiдностi вiдновлення стосункiв iз захiдними країнами та iнституцiями.
Минулого тижня Югославiя стала членом Iнтерполу – мiжнародної органiзацiї кримiнальної полiцiї, з якої її виключено 1993 року. Перерванi зв’язки з полiцiями сусiдних та iнших держав перетворили країну на оазу для органiзованої злочинностi. Численнi злочинцi, яких розшукували за кордоном, знайшли притулок, а нерiдко й офiцiйний захист у Бєлградi. Сербiя стала важливим перевалочним пунктом на шляху наркотикiв з Близького Сходу до Європи.
Повернення в Iнтерпол найбiльше стурбувало крадiїв автомобiлiв. За неофiцiйними даними, у Сербiї й Чорногорiї реєстровано кiлька десяткiв тисяч машин, вкрадених в країнах Європи. Тут ще донедавна можна було запiвдарма купити й без перешкод реєструвати новий “мерседес”, “Бе Ем Ве” чи “аудi”. Полiцiю не цiкавили документи, якi стосуються попереднього власника та продавця. Вистачало заплатити вiдповiднi такси i, звичайно, дати хабар. Та ще – не їхати машиною за кордон. Ректора одного сербського унiверситету не попередили про це i йому довелося пiшки повернутися до Угорщини з австрiйського кордону, бо виявилося, що їхав краденим лiмузином. Представники МВС наразi заявляють, що полiцiя не буде з власної iнiцiативи перевiряти походження кожної машини. Проте, якщо в когось буде знайдено авто, яке розшукує Iнтерпол – полiцiя дiятиме згiдно з законом. Отож, цiну повернення до Європи будуть платити не органiзатори мережi та до неї залученi митники й полiцейськi, а легковажнi покупцi, новоспеченi бiзнесмени, якi досi так пишалися дешевими iномарками.
У новiй ситуацiї опинилися i Збройнi сили, якi в минулому десятилiттi були знаряддям в руках режиму. Армiя була свого роду державою у державi. Вiдколи немає Мiлошевича, генерали не втручаються в полiтику, а полiтики щораз смiливiше заявляють про необхiднiсть пристосування армiї до нових умов в регiонi. Протягом вихiдних у Бєлградi проведено круглий стiл, учасники якого обговорювали можливостi приєднання Югославiї до “Партнерства заради миру”, а згодом й до НАТО. Югославсьi генерали на ньому вперше зустрiчалися з представниками Пiвнiчноатлантичного альянсу. Мiнiстр закордонних справ Горан Свiланович заявив, що про приєднання до “ПЗМ” нещодавно йшла мова й на сесiї Верховної ради оборони та що немає перешкод для цього кроку. Начальник Генштабу Небойша Павкович у зв’язку з цим заявив, що перебудову Збройних сил буде завершено до середини наступного року. Генерал пояснив, що йдеться, мiж iншим, про скорочення особового складу армiї та про продаж понад трьохсот вiйськових об’єктiв, якi стали зайвими.
Отож, Збройнi сили змушенi зректися ролi впливового iдеологiчного й полiтичного чинника й пiдкоритися полiтичним структурам. Немає сумнiву, що йдеться про одну з найважливiших змiн у посткомунiстичному Бєлградi.
Минулого тижня Югославiя стала членом Iнтерполу – мiжнародної органiзацiї кримiнальної полiцiї, з якої її виключено 1993 року. Перерванi зв’язки з полiцiями сусiдних та iнших держав перетворили країну на оазу для органiзованої злочинностi. Численнi злочинцi, яких розшукували за кордоном, знайшли притулок, а нерiдко й офiцiйний захист у Бєлградi. Сербiя стала важливим перевалочним пунктом на шляху наркотикiв з Близького Сходу до Європи.
Повернення в Iнтерпол найбiльше стурбувало крадiїв автомобiлiв. За неофiцiйними даними, у Сербiї й Чорногорiї реєстровано кiлька десяткiв тисяч машин, вкрадених в країнах Європи. Тут ще донедавна можна було запiвдарма купити й без перешкод реєструвати новий “мерседес”, “Бе Ем Ве” чи “аудi”. Полiцiю не цiкавили документи, якi стосуються попереднього власника та продавця. Вистачало заплатити вiдповiднi такси i, звичайно, дати хабар. Та ще – не їхати машиною за кордон. Ректора одного сербського унiверситету не попередили про це i йому довелося пiшки повернутися до Угорщини з австрiйського кордону, бо виявилося, що їхав краденим лiмузином. Представники МВС наразi заявляють, що полiцiя не буде з власної iнiцiативи перевiряти походження кожної машини. Проте, якщо в когось буде знайдено авто, яке розшукує Iнтерпол – полiцiя дiятиме згiдно з законом. Отож, цiну повернення до Європи будуть платити не органiзатори мережi та до неї залученi митники й полiцейськi, а легковажнi покупцi, новоспеченi бiзнесмени, якi досi так пишалися дешевими iномарками.
У новiй ситуацiї опинилися i Збройнi сили, якi в минулому десятилiттi були знаряддям в руках режиму. Армiя була свого роду державою у державi. Вiдколи немає Мiлошевича, генерали не втручаються в полiтику, а полiтики щораз смiливiше заявляють про необхiднiсть пристосування армiї до нових умов в регiонi. Протягом вихiдних у Бєлградi проведено круглий стiл, учасники якого обговорювали можливостi приєднання Югославiї до “Партнерства заради миру”, а згодом й до НАТО. Югославсьi генерали на ньому вперше зустрiчалися з представниками Пiвнiчноатлантичного альянсу. Мiнiстр закордонних справ Горан Свiланович заявив, що про приєднання до “ПЗМ” нещодавно йшла мова й на сесiї Верховної ради оборони та що немає перешкод для цього кроку. Начальник Генштабу Небойша Павкович у зв’язку з цим заявив, що перебудову Збройних сил буде завершено до середини наступного року. Генерал пояснив, що йдеться, мiж iншим, про скорочення особового складу армiї та про продаж понад трьохсот вiйськових об’єктiв, якi стали зайвими.
Отож, Збройнi сили змушенi зректися ролi впливового iдеологiчного й полiтичного чинника й пiдкоритися полiтичним структурам. Немає сумнiву, що йдеться про одну з найважливiших змiн у посткомунiстичному Бєлградi.
