Бєлград, 1 жовтня 2001 – У колишнiй Югославiї нацiональнi меншини, в тому числi й русинсько-українська дiаспора, мали широкi права. Режим Слободана Мiлошевича їх багато в чому обмежував, але навiть вiн не вiдважився скасувати право на освiту, яке нашi земляки вiдстоювали протягом двох з половиною столiть. Згiдно з законом, єдиною умовою для навчання рiдною мовою є кiлькiсть учнiв, а саме – щонайменше 15 першокласникiв. Дiти, якi ходять до сербських шкiл, мають право факультативно вивчати рiдну мову й культуру двi години на тиждень.
Мiнiстерство освiти Сербiї, оприлюднило данi, якi свiдчать, що українську мову, а саме її русинський варiант, усе рiдше чути в школах в краю Воєводина, де живе приблизно двадцять тисяч наших землякiв.
Русинськомовнi початковi школи є в трьох мiстах. В них минулого року рiдною мовою вчилося 720 учнiв, а сербсьою – 600. Отож, майже половина батькiв вважає, що краще віддати дiтей до сербських класiв. У порiвняннi з 1999 роком, кiлькiсть учнiв, якi вчаться рiдною мовою, зменшилася на 18 вiдсоткiв. Одночасно, в мiстах де немає русинськомовних шкiл рiдну мову факультативно вивчає менше ніж половина учнiв.
В чому ж причина? Представники освiтних органiв заявляють, що батьки вiльно вибирають мову, якою будуть вчитися їхнi дiти та, що жодних утискiв не було й немає. Значить, усе залежить вiд батькiв. Щотижнева газета “Руське слово” з цього приводу недавно зазначила, що йдеться як про байдужiсть, так i про iншi причини. На першому мiстi нацiонально змiшанi шлюби. На другому – бажання батькiв, щоби дiти краще оволодiли державною, сербською мовою.
Цiкаво, що це стосується лише русинiв-українцiв, словакiв та румунiв у Сербiї, з іншого боку, кiлькiсть учнiв в угорськомовних школах зростає. Представник Крайового вiддiлу Мiністерства освiти Сербії вiдмовився коментувати рiзницю. Держава, за його словами, не проводить асимiляцiї меншин. Якщо ж вони хочуть асимiлюватися, це їхня справа.
Русинськомовнi початковi школи є в трьох мiстах. В них минулого року рiдною мовою вчилося 720 учнiв, а сербсьою – 600. Отож, майже половина батькiв вважає, що краще віддати дiтей до сербських класiв. У порiвняннi з 1999 роком, кiлькiсть учнiв, якi вчаться рiдною мовою, зменшилася на 18 вiдсоткiв. Одночасно, в мiстах де немає русинськомовних шкiл рiдну мову факультативно вивчає менше ніж половина учнiв.
В чому ж причина? Представники освiтних органiв заявляють, що батьки вiльно вибирають мову, якою будуть вчитися їхнi дiти та, що жодних утискiв не було й немає. Значить, усе залежить вiд батькiв. Щотижнева газета “Руське слово” з цього приводу недавно зазначила, що йдеться як про байдужiсть, так i про iншi причини. На першому мiстi нацiонально змiшанi шлюби. На другому – бажання батькiв, щоби дiти краще оволодiли державною, сербською мовою.
Цiкаво, що це стосується лише русинiв-українцiв, словакiв та румунiв у Сербiї, з іншого боку, кiлькiсть учнiв в угорськомовних школах зростає. Представник Крайового вiддiлу Мiністерства освiти Сербії вiдмовився коментувати рiзницю. Держава, за його словами, не проводить асимiляцiї меншин. Якщо ж вони хочуть асимiлюватися, це їхня справа.
