Прага, 5 жовтня 2001 — Країни, що сподіваються вступити до НАТО, нарощують свої зусилля на зустрічі кандидатів на вступ у столиці Болгарії і вже здобулися на важливу підтримку Сполучених Штатів.
Претенденти до Північноатлантичного союзу прагнуть скористатися з очевидного потеплішання взаємин між альянсом та Росією, що виникає на хвилі спільного зацікавлення боротися з тероризмом. Але очевидно, що й НАТО, і Росія мають у цій боротьбі дещо відмінні пріоритети — і скептицизм щодо успіху такої співпраці виникає з обох сторін.
Ця п’ятниця високо піднесла сподівання десяти країн Середньої Європи, що є кандидатами на вступ до НАТО чи принаймні цього прагнуть: на їхній зустрічі в Софії оголошено послання Джорджа Буша, президента Сполучених Штатів Америки, до слова яких в альянсі пильно дослухаються.
На зустрічі НАТО на найвищому рівні в листопаді наступного року в Празі «Сполучені Штати будуть готові зробити разом із союзниками конкретні, історичні рішення», щоб «довершити наше бачення Європи цілісної, вільної й мирної».
«Сполучені Штати підтримують членство в НАТО всіх європейських демократій, від Балтії до Чорного моря, які мають із нами спільні цінності й готові зробити внесок у безпеку й стабільність євроатлантичного ре∂іону», мовиться в заяві Джорджа Буша.
П’ятнична зустріч відбувається через два дні по тому, як НАТО і Росія домовилися в Брюсселі зміцнити співпрацю в боротьбі з тероризмом.
Ба більше — президент Росії Владімір Путін розпалив цілу хвилю дебатів своєю заявою: «Що стосується розширення НАТО, то на цю проблему можна глянути зовсім по-іншому, якщо втілювати ідеї, що неодноразово висловлювалися в Європі — ідеї про те, що НАТО трансформується, що НАТО набуває іншого відтінку, стає більше політичною організацією, — і, – заявив тоді в Брюселі Владімір Путін, – зрозуміло, ми змінили б свою позицію з питань розширення, якби самі почувалися не осторонь цього процесу».
Дотепер Росія була незмінно проти будь-якого розширення Північноатлантичного союзу. Ця ж заява російського керівника збудила сподівання на дійсно можливу зміну російського ставлення — а водночас і тривогу, що «бути не осторонь» означатиме для Росії слово в справах розширення альянсу, може, й слово заперечне.
У Брюселі до Путінової заяви водночас ставляться з осторогою. Важко зрозуміти, що власне стоїть за цими його словами, кажуть дипломати НАТО.
А від російських урядовців тим часом надходять цілком протилежні сигнали. Незмінність російської позиції і неприйнятність для неї розширення НАТО декларує Віктор Озеров, керівник делегації Ради Федерації російського парламенту на щорічну сесію Парламентської асамблеї Північноатлантичного союзу, що відкривається в п’ятницю в канадській столиці Оттаві.
І голова Державної Думи Росії Ґеннадій Селезньов наголошує, що його країна далі закликає альянс не розширюватися на Схід — і в цьому, заявив він у п’ятницю, позиції Держдуми і президента Путіна збігаються. Зближення позицій Росії й НАТО, за його словами, стосується тільки боротьби з міжнародним тероризмом. Що, додамо, й зрозуміло: саме вислів «міжнародний тероризм» став останніми тижнями в Росії визначенням для всього, що діється в незручній для неї повстанчій Чечні.
Претенденти до Північноатлантичного союзу прагнуть скористатися з очевидного потеплішання взаємин між альянсом та Росією, що виникає на хвилі спільного зацікавлення боротися з тероризмом. Але очевидно, що й НАТО, і Росія мають у цій боротьбі дещо відмінні пріоритети — і скептицизм щодо успіху такої співпраці виникає з обох сторін.
Ця п’ятниця високо піднесла сподівання десяти країн Середньої Європи, що є кандидатами на вступ до НАТО чи принаймні цього прагнуть: на їхній зустрічі в Софії оголошено послання Джорджа Буша, президента Сполучених Штатів Америки, до слова яких в альянсі пильно дослухаються.
На зустрічі НАТО на найвищому рівні в листопаді наступного року в Празі «Сполучені Штати будуть готові зробити разом із союзниками конкретні, історичні рішення», щоб «довершити наше бачення Європи цілісної, вільної й мирної».
«Сполучені Штати підтримують членство в НАТО всіх європейських демократій, від Балтії до Чорного моря, які мають із нами спільні цінності й готові зробити внесок у безпеку й стабільність євроатлантичного ре∂іону», мовиться в заяві Джорджа Буша.
П’ятнична зустріч відбувається через два дні по тому, як НАТО і Росія домовилися в Брюсселі зміцнити співпрацю в боротьбі з тероризмом.
Ба більше — президент Росії Владімір Путін розпалив цілу хвилю дебатів своєю заявою: «Що стосується розширення НАТО, то на цю проблему можна глянути зовсім по-іншому, якщо втілювати ідеї, що неодноразово висловлювалися в Європі — ідеї про те, що НАТО трансформується, що НАТО набуває іншого відтінку, стає більше політичною організацією, — і, – заявив тоді в Брюселі Владімір Путін, – зрозуміло, ми змінили б свою позицію з питань розширення, якби самі почувалися не осторонь цього процесу».
Дотепер Росія була незмінно проти будь-якого розширення Північноатлантичного союзу. Ця ж заява російського керівника збудила сподівання на дійсно можливу зміну російського ставлення — а водночас і тривогу, що «бути не осторонь» означатиме для Росії слово в справах розширення альянсу, може, й слово заперечне.
У Брюселі до Путінової заяви водночас ставляться з осторогою. Важко зрозуміти, що власне стоїть за цими його словами, кажуть дипломати НАТО.
А від російських урядовців тим часом надходять цілком протилежні сигнали. Незмінність російської позиції і неприйнятність для неї розширення НАТО декларує Віктор Озеров, керівник делегації Ради Федерації російського парламенту на щорічну сесію Парламентської асамблеї Північноатлантичного союзу, що відкривається в п’ятницю в канадській столиці Оттаві.
І голова Державної Думи Росії Ґеннадій Селезньов наголошує, що його країна далі закликає альянс не розширюватися на Схід — і в цьому, заявив він у п’ятницю, позиції Держдуми і президента Путіна збігаються. Зближення позицій Росії й НАТО, за його словами, стосується тільки боротьби з міжнародним тероризмом. Що, додамо, й зрозуміло: саме вислів «міжнародний тероризм» став останніми тижнями в Росії визначенням для всього, що діється в незручній для неї повстанчій Чечні.
