Бєлград, 7 жовтня 2001 – Тридцять рокiв тому, в час коли в Хорватiї, тодi однiй з югославських республiк, було ледве шiсть тисяч українцiв i русинiв, у м. Вуковарі вийшов з друку перший номер часопису “Нова думка”. Хорватiя тим часом стала незалежною державою. Внаслiдок вiйни кiлькiсть наших землякiв в країнi зменшилася. “Нова думка” i в нових умовах залишилася дзеркалом суспiльного й культурного життя української дiаспори.
На вiдмiну вiд Сербiї, де влада, пiд впливом Москви, українцiв i русинiв трактувала як два окремi народи, у Хорватiї русинсько-українська громада нiколи не дiлилася на пiдставi iменi, яким себе називають. Союз русинiв i українцiв Хорватiї засновано в 1968. роцi. Уже через три роки з’явилася “Нова думка”. “Нова” тому, що в сороковi роки коротко друкувався часопис “Думка”.
Донинi вийшло 114 номерiв часопису. В час вiйни й сербської окупацiї Вуковара “Нова думка” тимчасово друкувалася у Загребi, де була й редакцiя. Часопис постiйно друкував не лише матерiали про побут та iсторiю хорватських русинiв i українцiв, але й матерiали з української iсторiї, етнологiї, лiтературнi твори тощо. В сiмдесятi й вiсiмдесятi роки в “Новiй думцi” надруковано чимало самвидавних матерiалiв з України, включаючи й твори авторiв, яких в Радянському Союзi, Чехословаччинi чи Угорщинi не друкували. Сторiнки часопису були вiдкритi й для науковцiв i публiцистiв з Сполучених Штатiв, Канади та iнших захiдних країн. Тому можна сказати, що “Нова думка” була одним з мостiв мiж Україною i українською дiаспорою. Цiкаво, що часопис вiд початку мiстить матерiали писанi як лiтературною українською мовою, так русинським дiалектом та хорватською мовою. Протягом дев’яностих рокiв часопис був, насамперед, хронiкою страждань наших землякiв у Хорватiї, бiльшiсть яких жила саме у Вуковарi та його околицях.
Редактором “Нової думки” наразi є випускниця Ужгородського унiверситету Оксана Тимко-Дiтко. Слiд сказати, що ювiлей часопису не пройшов непомiтно: президент України недавно вiдзначив Володимира Костельника, першого редактора “Нової думки”, Орденом заслуг третього ступня.
На вiдмiну вiд Сербiї, де влада, пiд впливом Москви, українцiв i русинiв трактувала як два окремi народи, у Хорватiї русинсько-українська громада нiколи не дiлилася на пiдставi iменi, яким себе називають. Союз русинiв i українцiв Хорватiї засновано в 1968. роцi. Уже через три роки з’явилася “Нова думка”. “Нова” тому, що в сороковi роки коротко друкувався часопис “Думка”.
Донинi вийшло 114 номерiв часопису. В час вiйни й сербської окупацiї Вуковара “Нова думка” тимчасово друкувалася у Загребi, де була й редакцiя. Часопис постiйно друкував не лише матерiали про побут та iсторiю хорватських русинiв i українцiв, але й матерiали з української iсторiї, етнологiї, лiтературнi твори тощо. В сiмдесятi й вiсiмдесятi роки в “Новiй думцi” надруковано чимало самвидавних матерiалiв з України, включаючи й твори авторiв, яких в Радянському Союзi, Чехословаччинi чи Угорщинi не друкували. Сторiнки часопису були вiдкритi й для науковцiв i публiцистiв з Сполучених Штатiв, Канади та iнших захiдних країн. Тому можна сказати, що “Нова думка” була одним з мостiв мiж Україною i українською дiаспорою. Цiкаво, що часопис вiд початку мiстить матерiали писанi як лiтературною українською мовою, так русинським дiалектом та хорватською мовою. Протягом дев’яностих рокiв часопис був, насамперед, хронiкою страждань наших землякiв у Хорватiї, бiльшiсть яких жила саме у Вуковарi та його околицях.
Редактором “Нової думки” наразi є випускниця Ужгородського унiверситету Оксана Тимко-Дiтко. Слiд сказати, що ювiлей часопису не пройшов непомiтно: президент України недавно вiдзначив Володимира Костельника, першого редактора “Нової думки”, Орденом заслуг третього ступня.
