Бєлград, 10 жовтня 2001 – Нiкого у Сербiї не здивували нi додатковi звинувачення екс-президента нi список його спiвучасникiв у злочинах, скоєних на територiї Хорватiї. На ньому є 15 iмен. Мiж ними є колишнiй голова югославської Президiї Борисав Йович, член Президiї Бранко Костич, колишнiй президент Чорногорiї Момир Булатович, генерали Велько Кадiєвич та Блаґоє Аджич, якi в час вiйни у Хорватiї очолювали Мiнiстерство оборони та Генштаб, кiлька полiцейськких керiвниiкв та лiдер ультранацiоналiстiв Воїслав Шешель, депутат у союзному й республiканському парламентах.
В обвинувачувальному актi, який у середу надрукували усi бєлградськi газети, мовиться, що Мiлошевича та його спiвробiтникiв запiдозрюють в причетностi до вбивств принаймнi семисот осiб та депортацiй понад 170 тисяч хорватiв з територiй на яких проголошено так звану Республiку Сербська Країна. Двох iз згаданого списку, якi брали безпосередню участь у вбивствах, тим часом лiквiдовано у Бєлградi. Йдеться про горезвiсного Желька Ражнатовича Аркана та колишнього мiнiстра полiцiї Радована Стоїчича. Дехто в Сербiї припускає, що їх лiквiдовано саме тому, що могли стати небезпечними свiдками проти Мiлошевича.
Борисав Йович та генерал Кадiєвич тим часом надрукували книжки спогадiв, в яких докладно пишуть про воєннi дiї та полiтичнi заходи Бєлграда, в тому числi й про свої щоденнi контакти з Мiлошевичем. Йович у вiвторок цинiчно вiдкинув звинувачення. Вiн сказав: “Ми не депортували хорватiв. Ми лише захищали сербiв”. За словами Йовича, жодне бєлградське вiдомство не ухвалило постанову про депортацiю хорватiв та iнших несербiв.
Нагадаємо, що мiж депортованими було й кiлькасот українцiв й русинiв з Вуковара та його околиць. Союз русинiв i українцiв Югославiї на початку 1992 року звернувся саме до Борисава Йовича з вимогою, щоби сербськi сили припинили насильство над нашими земляками. Йому тодi надiслано й список депортованих, в яких конфiсковано усе майно. Бєлградськi незалежнi масмедiа, насамперед газети “Време” й “Наша борба” та радiо Б-92 на початку дев’яностих рокiв оприлюднили низку свiдчень та документiв про злочини про якi йдеться в додаткових обвинуваченнях Мiлошевича i його найближчих спiвробiтникiв. Отож, сербська громадскiсть знала про все, що дiялося на територiях тимчасово вiдокремлених вiд Хорватiї. Все-ж, лише незначна частина громадян протестувала проти такої полiтики уряду.
Найбiльш поширений заголовок в сербськiй пресi у середу був: “Гаага чекає колишню верхiвку”. Мається на увазi верхiвку Бєлграда на початку дев’яностих рокiв. Офiцiйних заяв теперiшньої верхiвки з цього приводу не надходило.
В обвинувачувальному актi, який у середу надрукували усi бєлградськi газети, мовиться, що Мiлошевича та його спiвробiтникiв запiдозрюють в причетностi до вбивств принаймнi семисот осiб та депортацiй понад 170 тисяч хорватiв з територiй на яких проголошено так звану Республiку Сербська Країна. Двох iз згаданого списку, якi брали безпосередню участь у вбивствах, тим часом лiквiдовано у Бєлградi. Йдеться про горезвiсного Желька Ражнатовича Аркана та колишнього мiнiстра полiцiї Радована Стоїчича. Дехто в Сербiї припускає, що їх лiквiдовано саме тому, що могли стати небезпечними свiдками проти Мiлошевича.
Борисав Йович та генерал Кадiєвич тим часом надрукували книжки спогадiв, в яких докладно пишуть про воєннi дiї та полiтичнi заходи Бєлграда, в тому числi й про свої щоденнi контакти з Мiлошевичем. Йович у вiвторок цинiчно вiдкинув звинувачення. Вiн сказав: “Ми не депортували хорватiв. Ми лише захищали сербiв”. За словами Йовича, жодне бєлградське вiдомство не ухвалило постанову про депортацiю хорватiв та iнших несербiв.
Нагадаємо, що мiж депортованими було й кiлькасот українцiв й русинiв з Вуковара та його околиць. Союз русинiв i українцiв Югославiї на початку 1992 року звернувся саме до Борисава Йовича з вимогою, щоби сербськi сили припинили насильство над нашими земляками. Йому тодi надiслано й список депортованих, в яких конфiсковано усе майно. Бєлградськi незалежнi масмедiа, насамперед газети “Време” й “Наша борба” та радiо Б-92 на початку дев’яностих рокiв оприлюднили низку свiдчень та документiв про злочини про якi йдеться в додаткових обвинуваченнях Мiлошевича i його найближчих спiвробiтникiв. Отож, сербська громадскiсть знала про все, що дiялося на територiях тимчасово вiдокремлених вiд Хорватiї. Все-ж, лише незначна частина громадян протестувала проти такої полiтики уряду.
Найбiльш поширений заголовок в сербськiй пресi у середу був: “Гаага чекає колишню верхiвку”. Мається на увазi верхiвку Бєлграда на початку дев’яностих рокiв. Офiцiйних заяв теперiшньої верхiвки з цього приводу не надходило.
